Ухвала суду № 72917053, 20.03.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 304/654/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.03.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Феєра І.С. (головуючого), ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарі Федич Т.О., за участю прокурора Стефанцова А.М., підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження № 11-сс/777/164/18 за апеляційними скаргами прокурора Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури та захисника - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 27.02.2018.

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано цілодобовий домашній арешт без застосування електронних засобів контролю строком до 27.04.2018 щодо:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 «а» Перечинського району Закарпатської області, непрацюючого, раніше не судимого.

Зобов'язано ОСОБА_3 прибувати до старшого слідчого Мицянки А.М., прокурора, слідчого судді та/або суду за першою вимогою кожного разу у визначений ними час для проведення процесуальних дій; цілодобово не залишати місце постійного проживання – с. Дубриничі вул. Горб,2 «а» Перечинського району Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді та/або суду.

Із клопотання слідчого вбачається, що 14.10.2015, близько 00 год. ОСОБА_3, знаходячись у квартирі за адресою м. Перечин пл.50 років Жовтня, 4/10, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс потерпілому ОСОБА_5 декілька ударів в область голови та інших частин тіла, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у виді «синців на шкірних покривах обох орбітальних ділянок, грудної клітки справа по реберній дузі, черева справа в проекції гребня здухвинної кістки; ушитої рани на правій тьмяно-потиличні ділянці голови; садна на спинці носа більше справа; ділянок здирання на верхній третині зовнішніх поверхонь обох стегон».

Крім того, згідно даних медичної документації ЛОР відділення ЗОКЛ ім. А.Новака, у ОСОБА_5 виявлено «двобічну гостру сенсоневральну приглухуватість, переломи ребер: 4 справа, 7 зліва, ЗТГК», які кваліфікуються відповідно як легкі тілесні ушкодження та тілесні ушкодження середньої тяжкості. Дані діяння ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України.

-2-

Також, продовжуючи свій умисел, ОСОБА_3 з метою знищення чужого майна, за допомогою невстановлених досудовим розслідуванням підручних засобів, у вітальній кімнаті, де перебував ОСОБА_5, вчинив підпал квартири, в результаті чого квартира з усім майном згоріла, чим заподіяв потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 матеріальні збитки на суму 77 066 грн..

Дані діяння ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.2 ст.194 КК України.

Слідчий суддя ухвалу мотивував тим, що клопотання та долучені до нього матеріали не містять достатніх даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання щодо підозрюваного ОСОБА_3 такого суворого запобіжного заходу як тримання під вартою. Наведені прокурором та старшим слідчим доводи щодо наявності ризиків того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, знищити, спотворити будь-які із речей, документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може повторно вчинити новий злочин, ґрунтуються на припущеннях і тому не можуть слугувати достатньою підставою для тримання його під вартою. Також, враховано дані про особу підозрюваного, який раніше не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання за яким позитивно характеризується, являється учасником АТО та те, що з часу вчинення правопорушення протягом одного року сім місяців постійно з'являвся до слідчого для проведення слідчих дій, а про підозру дізнався лише 26.02.2018, про що свідчить відповідні відмітки у самому повідомленні про підозру.

В апеляційній скарзі прокурор Перечинського відділу прокуратури, просить ухвалу слідчого судді від 27.02.2018, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - скасувати, постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, оскільки на його думку слідчим суддею не достатньо враховано, що ОСОБА_3 обгрунтовано підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання до десяти років позбавлення волі, тривалий час переховувався від органів досудового розслідування, був відсутній за місцем проживання, постійного місця роботи не має, за місцем проживання характеризується посередньо, може незаконно впливати на свідків та потерпілого, знищити, спотворити будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також повторно вчинити новий злочин.

В апеляційній скарзі захисник – адвокат ОСОБА_4 просить ухвалу слідчого судді від 27.02.2018 – скасувати, постановити нову про обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у вечірній час з 21 год. до 06 год.. Вказує, що підозрюваний визнає свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, але заперечує свою причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України. Підозрюваний разом з друзями святкували отримання посвідчень учасника АТО, вживали алкогольні напої, після чого пішли на квартиру до ОСОБА_5, де підозрюваний заснув. Прокинувся від ударів свого приятеля, який таким чином намагався його розбудити, в результаті чого отримав від ОСОБА_3 декілька ударів, після чого покинув квартиру. Потерпілий звертався з повідомленням про злочин лише за фактом нанесення тілесних ушкоджень. Просить врахувати, що підозрюваний ОСОБА_3 отримував ушкодження від удару потягу, після у останнього погіршився стан здоров'я, і він навіть впадав у кому, а вже коли одужав, то поїхав на заробітки за кордон, оскільки не мав

-3-

обмежень щодо місцезнаходження. Слідчий у клопотанні порушив принцип «презумпції невинуватості», оскільки в клопотанні вказав на вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 194 КК України, хоча вину останнього не доведено у встановленому законом порядку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання апеляційної скарги та заперечення апеляційної скарги захисника, підозрюваного та його захисника – адвоката ОСОБА_4, які підтримали, відповідно, подану захисником апеляційну скаргу, та заперечили апеляційну скарги прокурора, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей, чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється чи обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків зазначених у ст.177 КПК України, ураховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров’я підозрюваного; міцність соціальних зв’язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

-4-

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні старшого слідчого підстави для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_3, вислухана думка прокурора, слідчого та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.

При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні старшого слідчого підстав для застосування саме такого запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

Слідчий суддя в ухвалі зазначив данні, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_3, який раніше не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, являється учасником АТО і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що до підозрюваного можливо застосувати менш суворий запобіжний захід, а саме домашній арешт.

На підтвердження вказаних висновків указує й той факт, що підозрюваний не переховується від органів досудового розслідування та суду, оскількиз часу вчинення правопорушення протягом одного року сім місяців постійно з'являвся до слідчого для проведення слідчих дій, а також не перешкоджає органу досудового розслідування встановленні істини в кримінальному провадженні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави і обставини, з яких суд не задовольнив клопотання слідчого, є достатньо обґрунтованими, оскільки вони вказують на те, що старший слідчий у клопотанні, прокурор в суді першої інстанції в повному обсязі не довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_3 на свободу.

За таких обставин слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування виняткового запобіжного заходу, оскільки запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.

Необхідності обмеження права ОСОБА_3 на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, а тому апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту – без змін оскільки, колегія суддів уважає, що такий запобіжний захід в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду апеляційної скарги, і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів доводи апеляційної скарги прокурора відхиляє.

Наведені в апеляційній скарзі захисника- адвоката ОСОБА_4 доводи про часткове визнання ОСОБА_3 вини, а саме, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, те, що ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження від удару потяга та перебування його на лікуванні, позитивну

-5-

характеристику, наявність постійного місця проживання, не спростовують висновків слідчого судді щодо існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та необхідності їх запобіганню шляхом обрання підозрюваному саме запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляції про те, що застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною покидати житло в нічний час, а саме з 21 год. до 6 год. наступної доби, зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов’язків і його належної поведінки, є непереконливими. Підстав для його застосування апеляційний суд не знаходить.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Апеляційний суд, урахувавши мету й підстави застосування запобіжного заходу, наявність обґрунтованої підозри та доказів у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання передбаченого за вчинене, конкретні обставини вчинених правопорушень, дані про особу підозрюваного прийшов до висновку, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні старшого слідчого та виконанню покладених на підозрюваного процесуальних обов’язків.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки слідчого судді; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги захисника не заслуговують на увагу, оскільки не є підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги захисника – адвоката ОСОБА_4 та прокурора Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури – залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 27.02.2018, якою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю строком до 27.04.2018 – без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді: