Постанова № 72916349, 27.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/853/18 Справа № 201/4655/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 55

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю «КСГ «Дніпро» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «КСГ «Дніпро» про стягнення середньої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, –

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона з 06 травня 2015 року працювала на посаді начальника юридичного відділу ТОВ КСГ «Дніпро», а з 07 вересня 2015 року її було звільнено з роботи за згодою сторін, однак повний і своєчасний розрахунок з нею відразу після звільнення проведено не було. Вона звернулася до відповідача з питанням виплати їй зарплати за час після звільнення її з роботи, але відповідач відмовився це робити, мотивуючи це тим, що повний розрахунок буде проведено пізніше. Позивач звернулася з позовом до суду і рішенням суду з відповідача було стягнуто зарплату на користь позивача, вказане рішення набрало законної сили, було видано виконавчий лист і виконавчою службою рішення суду виконане – в травні 2017 року позивач отримала належні їй кошти, але це відбулося в безготівковому порядку на картку позивача з великою затримкою розрахунку. Вказана затримка також є незаконною і позивач звернулася до відповідача з питанням виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, але отримала відмову. Вважає такі дії відповідача протиправними, виплата зарплати за час затримки виплати розрахунку працівника при звільненні передбачена законом, але відповідач їй в цьому відмовив, виник спір. Тому позивач, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.09.2015 року по 15.05.2017 року у розмірі 39528,74 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати у розмірі 310,73 грн. (а.с. 22-23).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ТОВ «КСГ «Дніпро» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виплати зарплати при звільненні працівника за період з 08 вересня 2015 року по 15 травня 2017 року в сумі 39528,74 грн. і компенсацію втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати в розмірі 310,73 грн., а всього 39839,47 грн.; стягнуто з ТОВ «КСГ «Дніпро» на користь держави судовий збір в сумі 640,00 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «КСГ «Дніпро», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України, що стверджується письмовою розпискою, яка міститься в матеріалах справи на аркуші 109.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_2 на підставі наказу №13-к від 06 травня 2015 року працювала на посаді начальника юридичного відділу ТОВ КСГ «Дніпро» з 06 травня 2015 року, що підтверджується копією трудової книжки БТ-II№4320808 ОСОБА_3 (а.с. 11).

Відповідно до наказу №91-к від 07 вересня 2015 року з 07 вересня 2015 року позивачку було звільнено з роботи за згодою сторін за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗПП України (а.с. 11, 44).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2017 року у цивільній справі №201/16626/16-ц з відповідача було стягнуто на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за липень 2015 року в розмірі 1458,83 грн. та допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу заробітної плати за один місяць та стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн. (а.с. 13).

Судом оглянуто в судовому засіданні вказану вище цивільну справу №201/16626/16-ц; рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2017 року не оскаржувалось та набрало законної сили 14.02.2017 року, ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 листопада 2017 року в задоволенні заяви про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами відмовлено (а.с. 101-102).

В добровільному порядку ТОВ КСГ «Дніпро» заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2017 року не виконувало, тому на його виконання було видано 01 березня 2017 року виконавчий лист №201/16626/16-ц про стягнення на користь ОСОБА_3 з відповідача суми в розмірі 1458,83 грн. (а.с. 14).

Згідно виписки по надходженням по картці/рахунку ОСОБА_2 від 24.05.2017 року, 15 травня 2017 року на рахунок позивачки було перераховано безготівковим платежем 1458,83 грн. (а.с. 26).

Постановою головного державного виконавця Солонянського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 26.05.2017 року закінчено виконавче провадження №53648385 з виконання виконавчого листа №201/16626/16-ц від 01.03.2017 року, у зв’язку з повним фактичним його виконанням (а.с. 27).

Також встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 за останні два робочі місяці в ТОВ КСГ «Дніпро» становить 77,27 грн., що підтверджується довідкою, представленою вказаним підприємством (а.с. 119).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору.

Установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи .

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши, що при звільненні 07 вересня 2015 року ОСОБА_2 з нею не було проведено остаточного розрахунку та не було виплачено їй заборгованість по зарплаті в загальному розмірі 1458,83 грн., – колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановивши, що період затримки розрахунку при звільненні складає 422 дні (за період з 08.09.2015 року до 15.05.2017 року), а середньоденна заробітна плата позивачки дорівнює 77,27 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою відповідача, колегія дійшла висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 32607,94 грн. (422 дні х 77,27 грн.)

Підстав для зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні судом не встановлені.

Відсутність вини роботодавця у затримці розрахунку з позивачкою відповідачем не доведена.

В оскаржуваному рішенні місцевим судом не наведено належного обгрунтування стягнення відшкодування за час затримки розрахунку у розмірі 39528,74 грн., тому рішення в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнутого з ТОВ «КСГ «Дніпро» на користь ОСОБА_2, необхідно змінити з 39528,74 грн. на 32607 грн. 94 коп., та в частині загального розміру грошової суми, стягнутої з відповідача на користь позивачки, необхідно відповідно змінити з 39839,47 грн. на 32918 грн. 67 коп.

При вирішення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації втрати частини заробітної плати через порушення строків виплати заборгованості у розмірі 1458,83 грн., колегія виходить з наступного.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами в цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.

Відповідно до п. 2 «Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.

За змістом п. 3 вказаного вище Положення, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Згідно наданого позивачкою розрахунку, який проведений у відповідності до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N1427, з відповідними змінами та доповненнями, розмір такої компенсації становить 310,73 грн. (а.с. 24).

Отже, висновок суду першої інстанції про стягнення компенсації у зазначеному розмірі є правомірним та обґрунтованим, тому у вказаній частині рішення повинно бути залишено без змін.

Колегія звертає увагу, що строк позовної давності за даним позовом, з яким позивачка звернулась до суду 28.03.2017 року (а.с. 3), не порушено, оскільки заборгованість із заробітної плати їй було сплачено після пред»явлення позову – 15.05.2017 року.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність частково задоволення апеляційної скарги та часткової зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КСГ «Дніпро» – задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2017 рокув частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнутого з товариства з обмеженою відповідальністю «КСГ «Дніпро» на користь ОСОБА_2, змінити з 39528,74 грн. на 32607 (тридцять дві тисячі шістсот сім) грн. 94 коп., та в частині загального розміру грошової суми, стягнутої з товариства з обмеженою відповідальністю «КСГ «Дніпро» на користь ОСОБА_2, змінити з 39839,47 грн. на 32918 (тридцять дві тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн. 67 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді