Рішення № 72911823, 23.03.2018, Любешівський районний суд Волинської області

Справа №162/12/18

Номер провадження 2/162/59/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Гладіч Н.І.,

за участю секретаря Пилипчук Р.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Любешів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 сільської ради Любешівського району Волинської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

В поданому позові позивач ОСОБА_1 зазначив, що 24 листопада 2016 року помер його дід ОСОБА_4. Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані по вул. В. Круковця, 1 в с. Люб”язь Любешівського району Волинської області, який належав йому на праві приватної власності. За життя дідом в його користь було складено заповіт, посвідчений 26.01.2010 року ОСОБА_3 сільською радою Любешівського району, в якому зазначено, що усе належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право заповідає позивачу. Крім позивача іншими спадкоємцями за законом є син покійного – батько позивача ОСОБА_2, який спадщину не приймав, так як не звертався із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відмовляється від прийняття спадщини і претензій до того, щоб свідоцтво на спадщину було видане на ім”я позивача не має.

Від прийняття спадщини позивач не відмовлявся і своєчасно звернувся в нотаріальну контору з приводу оформлення спадщини. На даний час не може оформити право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані по вул. В. Круковця, 1 в с. Люб”язь Любешівського району Волинської області.

На розгляд справи в суд позивач ОСОБА_1 не з”явився, у поданій заяві позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити, справу розглядати без його участі, судові витрати покласти на нього.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Любешівського району та відповідач ОСОБА_2 в суд на розгляд справи не з”явилися, у поданих заявах не заперечують проти задоволення позову ОСОБА_1, просять справу розглядати без їх участі.

Суд, дослідивши по справі письмові докази, приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Пунктом 11 частини 1 статті 346 ЦК України визначено, що право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

У відповідності до частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно частин 1 та 5 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З позовної заяви, поданих позивачем та витребуваних судом доказів вбачається, що покійному ОСОБА_4 належав житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані по вул. В. Круковця, 1 в с. Л”юбязь Любешівського району, що підтверджується довідкою ОСОБА_3 сільської ради Любешівського району № 1230 від 08.12.2017 року та витягом з погосподарської книги № 1 за 2016 рік.

24 листопада 2016 року ОСОБА_4 помер, про що свідчить свідоцтво про його смерть серії І-ЕГ № 197370 від 25.11.2016 року.

Відповідно до заповіту від 26.01.2010 року, посвідченого ОСОБА_3 сільською радою Любешівського району, ОСОБА_4 заповів усе належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право своєю внукові ОСОБА_1 .

В суді доведено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, прийняв спадщину після смерті спадкодавця, звернувшись в установленому порядку до державного нотаріуса Любешівської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 по питанню оформлення права власності на спадкове майно, однак постановою державного нотаріуса позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані в с. Люб”язь по вул. В.Круковця, 1 Любешівського району у зв”язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності на вказаний житловий будинок.

З оглянутих в суді матеріалів спадкової справи № 78/2017 вбачається, що позивач як спадкоємець за заповітом в установленому порядку звернувся до державного нотаріуса Любешівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 з приводу оформлення права на спадщину після смерті ОСОБА_4, інші спадкоємці відмовилися від прийняття спадщини та не заперечують щодо визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованих по вул. В.Круковця, 1 в с. Л"юбязь Любешівського району, за ОСОБА_1.

В суді доведено, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по вул. В.Круковця, 1 в с. Л”юбязь Любешівського району Волинської області, відповідають архітектурному плану села і не порушує меж сусідніх поселень, побудований на земельній ділянці, виділеній під забудову в установленому законом порядку.

Таким чином в суді доведена та обставина, що позивач ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину і звернувся в установленому порядку по питанню оформлення права власності на спадкове майно, тому житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: Волинська область, Любешівський район, с. Л”юбязь, вул. В.Круковця, 1, перебувають у правомірному володінні позивача.

За клопотанням позивача судові витрати покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 206, 258-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: вул. В.Круковця, 1, с. Люб”язь Любешівського району Волинської області.

Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку, передбаченому ст.355 та п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Повне судове рішення складено 23.03.2018 року.

Головуючий: