Постанова № 72911648, 15.03.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/1686/15-ц

Провадження № 22-ц/772/358/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 рокуСправа № 148/1686/15-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача ОСОБА_2,

суддів Матківської М.В., Сопруна В.В.,

за участі секретаря судового засідання Торбасюк О.І., представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року, ухваленого в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Тульчинського районного суду Вінницької області Ковганича С.В., у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Довіра та Гарантія” до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк” звернулося до суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 31 січня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», з 21 грудня 2009 року — публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11291515000, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в іноземній валюті у сумі 72200 доларів США зі сплатою 12,40 % річних, зі строком повернення не пізніше 29 січня 2038 року.

Додатковою угодою №1 від 29 січня 2009 року до договору про надання споживчого кредиту №11291515000 від 31 січня 2008 року сторони домовились, що погашення нарахованих процентів відбудеться з 01 по 25 число кожного місяця, наступного за тим, за які були нараховані проценти.

Для забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_6 за договором про надання споживчого кредиту були укладені договори поруки від 31 січня 2008 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_7

Відповідач ОСОБА_6 всупереч умов кредитного договору не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов’язання.

На час звернення до суду з позовом зобов’язання є невиконаними, станом на 11 березня 2014 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 24014,01 доларів США, з яких:

- 20174,70 доларів США – заборгованість за кредитом;

- 3582,32 доларів США – заборгованість по простроченим процентами за користування кредитом:

- 256,99 доларів США - заборгованість по пені за користування кредитом.

10 лютого 2014 року відповідачам було направлено вимоги про погашення простроченої заборгованості, однак відповідачі станом на день звернення до суду свої зобов’язання так і не виконали.

В зв’язку з викладеним ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з даним позовом та просило стягнути з відповідачів солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму боргу за договором про надання споживчого кредиту №11291515000 від 31 січня 2008 року в розмірі 24014,01 доларів США, а також суми сплаченого судового збору.

В ході розгляду справи було встановлено, що 21 вересня 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» був заключний договір факторингу №26, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №11291515000 від 31 січня 2008 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Ухвалою Тульчинського районного суду від 21 грудня 2015 року до участі в справі було залучено правонаступника позивача ПАТ «УкрСиббанк» - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року позов ПАТ “УкрСиббанк” правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 поверх 6, оф.32, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ: 38750239, МФО: 351005, п/р 26507484476202 в ПАТ «УкрСиббанк») заборгованість за кредитним договором №11291515000 від 31 січня 2008 року у сумі 219417,46 грн. (двісті дев'ятнадцять тисяч чотириста сімнадцять гривень 46 копійок), що станом на 11 березня 2014 року еквівалентно 23757,02 доларів США з яких:

? 186331,51 грн., що станом на 11 березня 2014 року еквівалентно 20174,70 доларів США – заборгованість за кредитом;

? 33085,95 грн. що станом на 11 березня 2014 року еквівалентно 3582,32 доларів США – заборгованість по простроченим процентами за користування кредитом,

а також понесені судові витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів в розмірі 1260 грн. (одна тисяча двісті шістдесят гривень).

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м. Харків, просп. Московський, 60, код ЄДРПОУ: 09807750, МФО: 351005, р/р 29092000000113 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2217,91 грн. (дві тисячі двісті сімнадцять гривень 91 копійку).

В задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_6 відмовлено.

В задоволенні позову ПАТ “УкрСиббанк” правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Рішення місцевого суду в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_6 мотивоване тим, що боржник за кредитним договором належним чином взятих на себе зобов'язань не виконував, в зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість, при цьому відмовив в їх задоволенні в частині стягнення пені, оскільки згідно вищезазначеного договору факторингу право вимоги за пенею не було передане ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»

Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині задоволення позову представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просила рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_6.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачі не отримували письмового повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором №11291515000 від 31 січня 2008 року від ПАТ «УкрСиббанк» до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», що суперечить ч. 1 ст. 1082 ЦК України. Крім того вважають, що договір факторингу укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» суперечить чинному законодавству, а саме судом не встановлено факту проведення оплати за відступлення права вимоги, а тому на їх думку зазначений договір не є належним доказом переходу права вимоги за кредитним договором до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». Крім того, зазначають про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що в ході розгляду справи ОСОБА_6 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором сплатив 49000 доларів США, що зумовило зміну порядку нарахування заборгованості за договором.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п. 8 ч.1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову про солідарне стягнення заборгованості в зв’язку з пропущенням позивачем строку пред’явлення вимог в судовому порядку, який визначений ч. 4 ст. 559 ЦК України, стосовно поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не оскаржується, а тому, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року в оскаржуваній частині, дійшла до висновку, що апеляційна задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає цим вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21 грудня 2009 року - ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11291515000, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в іноземній валюті у сумі 72200 доларів США зі сплатою 12,40 % річних, зі строком повернення не пізніше 29 січня 2038 на придбання квартири, розташованої в м. Вінниця, вул. Стельмаха, буд. 51/5, що підтверджується копією відповідного договору з Додатком № 1 – «Графік погашення кредиту», який є невід’ємною частиною договору (а.с. 6-20 т. 1).

Відповідно до п. 1.3.4 даного договору, погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів відбувається з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за які були нараховані проценти.

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов’язань, передбачених кредитним договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені (а.с. 9 т. 1).

Згідно копії Додаткової угоди №1 від 31 серпня 2008 року до договору про надання споживчого кредиту №11291515000 від 31 січня 2008 року (а.с. 21-34 т. 1), сторони внесли зміни до договору, серед яких: додали до договору Додаток №2 – «Графіки платежів, визначення сукупності вартості кредиту» та Додаток №3 - «Тарифи банку».

Згідно копії Додаткової угоди №1 від 29 січня 2009 року до договору про надання споживчого кредиту №11291515000 від 31 січня 2008 року (а.с. 35-43 т. 1), сторони домовились, що погашення нарахованих процентів відбудеться з 01 по 25 число кожного місяця, наступного за тим, за які були нарахованні проценти.

В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_6 за договором про надання споживчого кредиту №11291515000 від 31 січня 2008 року були укладені договори поруки від 31 січня 2008 року між АТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_3 за №176445 та між АТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_7 за №176446, відповідно до умов яких ОСОБА_3 та ОСОБА_7 взяли на себе зобов’язання перед позивачем відповідати за борговими зобов’язаннями ОСОБА_6, що підтверджується копіями відповідних договорів (а.с. 44-45, 46-47 т. 1).

ПАТ «УкрСиббанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надало відповідачу ОСОБА_6 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_6 свої зобов'язання за користування кредитними коштами належним чином не виконував, а саме: не здійснював платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушив взяті на себе договірні зобов’язання, що в свою чергу підтверджується копіями вимог про погашення простроченої заборгованості від 03.02.2014 № 30-11/8513 (а.с. 65-66 т. 1), №30-11/8512 (а.с. 67-68 т. 1), №30-11/8511 (а.с. 69-70 т. 1), які були направлені банком до відповідачів.

У зв’язку з невиконанням ОСОБА_6 своїх зобов’язань за кредитним договором та виникненням заборгованості за даним договором, кредитор - ПАТ «УкрСиббанк» використав передбачене ч. 2 ст. 1050 ЦК України та розділу 6 кредитного договору право на односторонню зміну умов кредитного договору, установивши новий строк виконання його зобов’язання протягом 31 дня з дати одержання вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 дня з дати відправлення позичальнику вимоги про дострокове повернення кредиту.

Як вбачається із копії реєстру рекомендованих листів (а.с. 72 т. 1) та копії квитанції за повідомлення від 10 лютого 2014 (а.с. 73 т. 1), відповідачам 10 лютого 2014 року були направлені вищевказані вимоги, які ОСОБА_3 та ОСОБА_6 були отримані 20 лютого 2014 року, про що свідчать копії рекомендованих повідомлень (а.с. 71). Відомостей про отримання ОСОБА_6 даної вимоги суду не надано, а також вони відсутні в матеріалах справи.

Станом на 11 березня 2014 року відповідач ОСОБА_6 свої зобов'язання за користування кредитними коштами не виконав і має заборгованість за кредитним договором №11291515000 від 31 січня 2008 року 221790,99 грн., з яких:

- 20174,70 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11 березня 2014 року становить 186331,51 грн. заборгованість за кредитом;

- 3582,32 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11 березня 2014 року становить 33085,95 грн. заборгованість по простроченим процентами за користування кредитом;

- 256,99 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11 березня 2014 року становить 2373,5 грн. - заборгованість по пені за користування кредитом, що підтверджується довідками розрахунками заборгованості за кредитом, по процентам за користування кредиту, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом.

21 вересня 2015 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» заключний договір факторингу № 26, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №11291515000 від 31.01.2008, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», що підтверджується копією даного договору (а.с.104-105 т.1).

Згідно п. 2.2 вказаного договору, право вимоги, які клієнт (ПАТ «УкрСиббанк») відступає фактору (ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, без права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами первинних договорів, та визначенні в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день підписання цього договору.

Згідно копії реєстру боржників від 21 вересня 2015 року до вказаного договору факторингу (а.с.107 т.1), клієнт передав, а фактор прийняв на умовах, визначених договором Права Вимоги в тому числі і до боржника ОСОБА_6, а також поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_7

22 вересня 2015 підписано акт прийому-передачі права вимоги між клієнтом і фактором, що підтверджується копією даного акту приймання-передачі Права Вимоги (а.с. 106 т.1).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Загальні умови виконання зобов'язань визначено статтею 526 ЦК України.

Так, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина 1 статті 527 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, відповідно до якої, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Як зазначалось і це не заперечувалось сторонами ПАТ «УкрСиббанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_6 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_6 свої зобов'язання за користування кредитними коштами належним чином не виконував, а саме: не здійснював платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушив взяті на себе договірні зобов’язання.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, який визначив суму заборгованості з урахуванням наявного в матеріалах справи розрахунку.

Відмовляючи у задоволенні позову до ОСОБА_6 в частині стягнення пені, місцевий суд вірно зазначав, що договором факторингу право вимоги пені не передавалось, а тому ця вимога правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про її стягнення з відповідача є неправомірною.

Також, з урахуванням вимог ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діляльність», статтей 192, 533 ЦК України, оскільки позивачем та його правонаступником не було надано доказів про наявність відповідної ліцензії банку на здійснення операцій з валютними цінностями, суд першої інстанції вірно визначив необхідність стягнути заборгованість за кредитним договором саме в національній валюті - гривні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про зміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Доводи апеляційної скарги щодо неотримання боржником ОСОБА_6 письмового повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором №11291515000 від 31 січня 2008 року від ПАТ «УкрСиббанк» до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», що є обов’язковою умовою для здійснення боржником платежу факторові, як це визначено ч. 1 ст. 1082 ЦК України, спростовується наявною в матеріалах справи копією повідомлення ОСОБА_6 фактором про відступлення права вимоги від 21 вересня 2015 року № 946 (а.с.136 т.3) та списком №12825-21-15 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів з рекомендованим повідомленням (а.с. 139 т. 3), тобто належними та допустимими доказами в розумінні глави 5 ЦПК України.

Доказів зворотнього всупереч вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України скаржником не надано, а відтак такі посилання на увагу не заслуговують.

Разом з тим, з аналізу викладених вище вимог закону, наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі, що спростовує доводи апеляційної скарги про неналежність кредитора у справі.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається скаржник, не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

В поданій апеляційній скарзі скаржник зазначає, що на підтвердження виконання вимог ст. 1077 ЦК України, судом першої інстанції не було встановлено факту проведення оплати за відступлене право вимоги, в зв’язку з чим на їх думку зазначений договір не є належним доказом переходу права вимоги за кредитним договором до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Однак, згідно п. 4.1. зазначеного Договору право власності на право вимоги, які відступаються, вважається таким, що перейшло від Клієнта Фактору в день підписання акту приймання-передачі права вимоги за умови виконання фактором зобов’язань, передбачених п. 3.1.1 Договору. Акт приймання-передачі права вимоги підписаний сторонами та скріплений печатками, є доказом передачі права вимоги.

Таким чином, договором встановлений прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями сторін - підписання акту приймання-передачі прав вимоги сторонами свідчить про отримання продавцем суми повної оплати загальної купівельної ціни у дату підписання.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції спрямованих 15 листопада 2012 року на погашення заборгованості за кредитним договором коштів в сумі 49000 доларів США отриманих ОСОБА_6 від реалізації за погодженням з банком предмету іпотеки, спростовується доданою до позовної заяви довідкою-розрахунком заборгованості за кредитом, з якої вбачається, що позивачем при її розрахунку взято до уваги погашення в листопаді 2012 року 42367,54 доларів США, в зв’язку з чим залишок строкової заборгованості за наданим кредитом з цього часу був зменшений на відповідну суму (а.с. 49, т. 1).

Також, проплата 15 листопада 2012 року відповідачем процентів в розмірі 6632,46 доларів США знайшла своє відображення в довідці-розрахунку заборгованості за кредитом станом на 11 березня 2014 року, нарахування яких з грудня 2012 року здійснювалось на фактично не повернуті боржником кредитні кошти, що відповідає умовам п. 1.1.3 кредитного договору (а.с. 53, т.1).

Інші доводи апеляційної скарги носять формальний характер та не свідчать про порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, зазначені посилання скаржника не свідчать про наявність підстав для скасування рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року в оскаржуваній частині у розумінні ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ч.6 ст. 259, ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 березня 2018 року.

Суддя-доповідач: /підпис/

Судді: /підпис/ /підпис/

Згідно з оригіналом: ОСОБА_2