Рішення № 72911317, 13.03.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/2349/18

Провадження № 2/127/415/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 березня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого – судді Гриневича В.С.,

при секретарі: Марценюк А.М.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача - ПАТ КБ "Приватбанк": ОСОБА_2,

третьої особи: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №127/2349/18 за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Центральний відділ державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Центральний відділ державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 25.01.2018 року позивачу стало відомо про те, що на підставі виконавчого напису нотаріуса за заявою ПАТ КБ «Приватбанк» головним державним виконавцем Центрального ВДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_3 24.01.2018 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №5561768.

Як зазначає позивач, спірні правовідносини між ПАТ КБ «Приватбанк» та позивачем про стягнення заборгованості за укладеним між ними кредитним договором від 08.10.2007 року свого часу були предметом судового врегулювання та рішенням апеляційного суду Вінницької області від 31.10.2013 року у цивільній справі №127/21038/13-ц, яке ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.05.2014 року залишено без змін, у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено.

Однак, незважаючи на наявність вищевказаного судового рішення, на підставі заяви ПАТ КБ «Приватбанк», постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 24.01.2018 року відкрито виконавче провадження №55617685 з примусового виконання виконавчого напису №12006 виданого 17.11.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 08.10.2007 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 30.04.2017 року грошових коштів в сумі 45671,69 грн. за період з 08.10.2007 року по 30.04.2017 року з урахуванням:

- заборгованості по тілу кредиту - 6373,22 грн.;

- заборгованості за відсотками - 36647,44 грн.;

- заборгованості по штрафам (фіксована частина) - 500,00 грн.;

- заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) - 2151,03 грн., а також 1800,00 грн. витрат за вчинення виконавчого напису.

Таким чином, на думку позивача, вказаний виконавчий напис було вчинено внаслідок грубого порушення вимог чинного законодавства на підставі незаконних вимог кредитора (ПАТ КБ «Приватбанк»), і як наслідок органом ДВС неправомірно відкрито виконавче провадження з його примусового виконання, що призвело до порушення конституційних прав та інтересів позивача.

Крім того, позивачем у позовній заяві зазначено про те, що виконавчий напис було вчинено також і всупереч вимогам чинного законодавства, як у частині незастосування загальних і спеціальних строків давності, так і за відсутності належних документів, що підтверджували безспірність заборгованості позивача перед банком за кредитним договором від 08.10.2007 року.

Отже, на час вчинення виконавчого напису в розпорядженні нотаріуса не було усіх необхідних документів та відомостей, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, а тому, на думку позивача, останній не мав передбачених законом підстав для його вчинення.

Враховуючи наведені обставини позивач звернулася до суду з даним позовом, у якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений у місті Чернігові приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Анатолієвичем 17 листопада 2017 року та зареєстрований в реєстрі за №12006 про стягнення з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 08 жовтня 2007 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 30.04.2017р. грошових коштів у сумі 45671,09 грн. за період з 08 жовтня 2007 року по 30 квітня 2017 року, а також витрат за вчинення виконавчого напису в сумі 1800,00 грн.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого у місті Чернігові приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Анатолієвичем 17 листопада 2017 року та зареєстрованим в реєстрі за №12006.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.02.2018 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 17 листопада 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Анатолієвичем, зареєстрованого в реєстрі за №12006, про стягнення з ОСОБА_4, котра народилася 2 липня 1983 року в селі Погоріла Теплицького району Вінницької області, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, місце роботи – невідоме, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження якого: місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570, к/р 32009100400 у УНБУ в Дніпропетровській області, МФО 305299, невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 08 жовтня 2007 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 30.04.2017р. грошових коштів у сумі 45671,09 грн., з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6373,22 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 36647,44 грн.; заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн.; заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 2151,03 грн., за період з 08 жовтня 2007 року по 30 квітня 2017 року, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача – ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 письмового відзиву на позовну заяву не надав, однак в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував, посилаючись на їх безпідставність.

Відповідач – приватний нотаріус Чергінівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, однак висловив свою позицію у відзиві на позов, який надіслав до суду 05.03.2018 року та у якому зазначив, що зміст кредитного договору укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було зафіксовано в декількох документах, а саме: у заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах, а тому правочин вважався укладеним відповідно до вимог статті 207 ЦК України. Згідно з п. 1.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг, термін позовної давності щодо вимог Банку щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів, витрат Банку становить п’ятдесят років. З даною умовою ОСОБА_4 погодилася шляхом підписання заяви. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, це право існує до того часу поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис. Виконавчий напис №12006 від 17.11.2017 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 було вчинено останнім на підставі оригіналу заяви до договору №SAMDN25000700261030 та розрахунку заборгованості за договором від 08.10.2007 року із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення. Разом з тим, у своєму відзиві нотаріус зазначив, що розгляд справи просить проводити у його відсутність. (а.с. 77 - 78)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – головний державний виконавець Центрального відділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08.10.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» з однієї сторони та ОСОБА_4 з іншої сторони було укладено договір, відповідно до умов якого останній відкрито кредитний ліміт на платіжну карту у розмірі 7000 грн. В період з 23.02.2008 року по 30.03.2008 року позивач отримала кошти шляхом зняття з кредитної картки у розмірі 6994,96 грн., однак порушила умови договору та у визначені строки кошти не повернула, у зв’язку з чим станом на 31.10.2009 року – дату закінчення строку дії кредитної картки допустила заборгованість в сумі 9647,99 грн.

З’ясування обставин щодо наявності у позивача заборгованості перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором було предметом дослідження у справі №127/21038/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за наслідками розгляду якої рішенням апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року, в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

При розгляді даної справи судом встановлено, що «08.10.2007 року між сторонами був укладений договір б/н, який складається з заяви, Умов та правил надання банківських послуг і тарифів. Відповідачка заяву про надання платіжної картки підписала, тому погодилась з її умовами. Відповідно до умов договору ОСОБА_4 було відкрито картковий рахунок, видано платіжну картку та надано можливість користуватись кредитним коштами з початковим лімітом в розмірі 7000,00 грн. зі сплатою 36% річних за його користування виходячи із фактичної суми його використання. ПАТ КБ «Приватбанк» зі свого боку виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі. Відповідачка умови договору не виконала, станом на 31.07.2013 року має заборгованість в розмірі 27349,33 грн., з яких: 6373,22 грн. - заборгованість за кредитом; 19197,57 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1278,54 грн. (процентна частина).»

В той же час, апеляційний суд дійшов висновку про те, що:

«Хоча відповідачка заяви про закриття карткового рахунку не подавала, проте коштів на рахунку для оплати послуг по виконанню розрахункових операції не мала, наявну заборгованість по кредиту не погасила, картка з червня 2009 року була заблокована, а тому у банку не було підстав вважати договір пролонгованим на невизначений строк та нараховувати відсотки за користування кредитом до 31.07.2013 року.

Оскільки відсотки нараховуються лише протягом дії договору, тому висновок суду про стягнення заборгованості по відсотках, нарахованих з 09.10.2009 року по 31.07.2013 року не відповідає умовам договору та вимогам закону, а тому в задоволенні позову в цій частині вимог необхідно відмовити за недоведеністю.

В іншій частині суд дійшов вірного висновку про наявність у відповідачки заборгованості перед банком станом на 31.10.2009 року за вказаним договором, а тому вимоги банку про її стягнення підлягали б задоволенню.

Разом з тим, суд невірно встановив наявність інших фактичних даних по справі, а саме пропущення строку позовної давності встановленого для стягнення заборгованості. (а.с. 18-22)

Отже, у зв’язку з недоведеністю позовних вимог та пропуском ПАТ КБ «Приватбанк» строку позовної давності, рішенням апеляційного суду, яке набуло законної сили, відмовлено банку у стягнення заборгованості з позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Однак, незважаючи на наявність судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, 18 липня 2017 року представник ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_6 звернувся до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 із заявою про вчинення виконавчого напису на копії кредитного договору №б/н від 08.10.2007р. про стягнення боргу частинами за вищевказаним кредитним договором, а саме: 45671,69 грн., з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6373,22 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 36647,44 грн., заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 2151,03 грн. (а.с. 80)

До заяви представником банку було додано заяву ОСОБА_4 від 08.10.2007 року про отримання кредиту, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 08.10.2007 року станом на 30.04.2017 року, письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором №б/н від 08.10.2007 року та докази її направлення ОСОБА_4 (а.с. 81-87)

За наслідками розгляду заяви ПАТ КБ «Приватбанк», 17 листопада 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Анатолієвичем вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №12006, про стягнення з ОСОБА_4, котра народилася 2 липня 1983 року в селі Погоріла Теплицького району Вінницької області, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, місце роботи – невідоме, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження якого: місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570, к/р 32009100400 у УНБУ в Дніпропетровській області, МФО 305299, невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 08 жовтня 2007 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 30.04.2017р. грошових коштів у сумі 45671,09 грн., з урахуванням:

- заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6373,22 грн.;

- заборгованості за відсотками у розмірі 36647,44 грн.;

- заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн.;

- заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 2151,03 грн. (а.с. 79)

Зі змісту вказаного виконавчого напису слідує, що стягнення здійснюється за період з 08 жовтня 2007 року по 30 квітня 2017 року, витрати за вчинення виконавчого напису в сумі 1800,00 грн.

В подальшому, вказаний виконавчий напис стягувачем пред’явлено до примусового виконання та постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 ВП №55617685 від 24.01.2018 року (а.с. 12), на підставі заяви ПАТ КБ «Приватбанк» про відкриття виконавчого провадження (а.с. 98), було відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа.

Цього ж дня, відповідно до листа головного державного виконавця Шумер О.В. №5870 від 24.01.2018 року, вказану постанову 24.01.2018 року було направлено ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Приватбанк». (а.с. 11)

Визначаючись щодо обґрунтованості позовних вимог суд виходить з того, статтею 18 Цивільного кодексу України визначено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису подаються:

- оригінал кредитного договору;

- засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно з пунктом 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

З вищенаведеного слідує висновок, що безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості за наданими документами.

Нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а перевіряє безспірність заборгованості в контексті наявності документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. При цьому, нотаріус має впевнитись у тому, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Що стосується наявності документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, слід зазначити наступне.

Як зазначено вище та встановлено судом, звертаючись до нотаріуса з проханням вчинити виконавчий напис представником ПАТ КБ «Приватбанк», до заяви було додано заяву ОСОБА_4 від 08.10.2007 року про отримання кредиту, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 08.10.2007 року станом на 30.04.2017 року, письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором №б/н від 08.10.2007 року та докази її направлення ОСОБА_4

Однак документа, яким би підтверджувалась безспірність заборгованості боржника, а саме виписки з його рахунка представником банку нотаріусу надано не було.

Як зазначено приватним нотаріусом ОСОБА_5 у наданих ним поясненнях, що містяться у матеріалах спраи (а.с. 77-78) представником ПАТ КБ "Приватбанк" було надано останньому засвідчений підписом і печаткою розрахунок заборгованості за договором від 08.10.2007 року із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення.

Проте вказаний розрахунок заборгованості не включено до переліку документів встановлених Кабінетом Міністрів України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, та на підставі виконавчих написів, а відтак даний розрахунок не являється документом який підтверджує безспірність заборгованості боржника.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що нотаріусом не було перевірено безспірність заборгованості боржника в контексті наявності документівза якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, в порушення вимог Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів стягувачем нотаріусу надано не оригінал, а лише копію кредитного договору (заяви ОСОБА_4 від 08.10.2007 року про отримання кредиту).

Поряд з цим, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 05 липня 2017 року в справі №6-887цс17, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи боржника в судовому засіданні, судом встановлено, що на момент вчинення приватним нотаріусом ОСОБА_5 виконавчого напису за №12006 від 17.11.2017 року ОСОБА_4 безспірної заборгованості перед ПАТ КБ "Приватбанк" не мала, оскільки рішенням апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2013 року в справі №127/21038/13-ц, яке ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року залишено без змін, в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08.10.2007 року було відмовлено.

Суд звертає увагу на те, нотаріус при вчиненні виконавчого напису міг не знати про наявність вищевказаного судового рішення, оскільки банком таке рішення суду нотаріусу не надавалося, однак це не спростовує факту відсутності у ОСОБА_4 безспірної заборгованості перед ПАТ КБ "Приватбанк".

Окрім того, в порушення вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат», приватним нотаріусом ОСОБА_5 не було враховано того, що з дня виникнення у стягувача права вимоги минуло більше, ніж три роки.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №б/н від 08.10.2007 року укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4, перебіг заборгованості боржника (ОСОБА_4А.) розпочався з 08.10.2007 року та тривав до 30.04.2017 року, тобто більше дев'яти років, що значно перевищує строк встановлений статтею 88 Закону України "Про нотаріат".

З огляду на зазначене вимоги позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час суд звертає увагу на те, що відповідачем у справах про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Інакше кажучи, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Рішення у таких справах фактично жодним чином не впливають на нотаріусів. (Постанова Пленуму ВССУ від 07.02.2014р. №2 «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні»)

Таким чином, суд дійшов висновку, що в частині вимог до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, слід відмовити.

Згідно зі статею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача в частині визнання виконавчого напису вчиненого у місті Чернігові приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Анатолієвичем 17 листопада 2017 року та зареєстрованим в реєстрі за №12006 таким, що не підлягає виконанню обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача - ПАТ КБ "Приватбанк" на користь позивача витрати пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 704,80 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений у місті Чернігові приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Анатолієвичем 17 листопада 2017 року та зареєстрований в реєстрі за №12006 про стягнення з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 08 жовтня 2007 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 30.04.2017р. грошових коштів у сумі 45671,09 грн. за період з 08 жовтня 2007 року по 30 квітня 2017 року, а також витрат за вчинення виконавчого напису в сумі 1800,00 грн.

В задоволенні позову, в частині вимог до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: 21018, м. Вінниця, вул. Марії Литвиненко - ВольгемутАДРЕСА_1) 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: