Рішення № 72910451, 23.03.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року ЛуцькСправа № 154/273/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Іванчук М. І.,

за участю представника позивача Чишій Б. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Володимир-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України (далі - Володимир-Волинське об'єднане управління ПФУ, позивач) звернулося з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - УДВС ГТУЮ у Волинській області, відповідач) про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Грицені Г. Г. (далі - старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області) щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 29.12.2017 року (ВП № 54343194), яка винесена на виконання виконавчого листа № 154/321/17, виданого 13.07.2017 року, та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 29.12.2017 року (ВП № 54343194), яка винесена на виконання виконавчого листа № 154/321/17, виданого 13.07.2017 року, яку видав старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області (а.с. 54-59).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.12.2017 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області винесено постанову у виконавчому провадженні № 54343194 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн. Позивач вважає вказану постанову неправомірною, оскільки пунктом 1 частини п'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. Крім того, вказує на те, що рішення суду було виконано у добровільному порядку та в повному обсязі після отримання ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 року про роз'яснення судового рішення, при цьому, державним виконавцем не було вчинено жодних виконавчих дій щодо примусового виконання судового рішення, а тому були відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 16.03.2018 року у задоволенні заяви Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 16.03.2018 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами Розділу 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

У судове засідання, призначене на 11:00 22.03.2018 року, представник відповідача не прибув, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно із частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Оскільки представник відповідача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, тому судовий розгляд справи проведено без участі представника виконавчої служби.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08.02.2017 року у справі № 154/321/17 визнано протиправними дії Володимир-Волинського об'єднаного управління ПФУ щодо невиплати ОСОБА_3 надбавки до пенсії як члену сім'ї політично репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено в розмірі, передбаченому п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 19.07.2016 р. з врахуванням виплачених сум. Зобов'язано Володимир-Волинське об'єднане управління ПФУ проводити нарахування та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії відповідно до пункту п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 19.07.2016 р. з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат. В решті позовні вимоги залишено без розгляду (а.с. 60-64).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 року постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08.02.2017 року в адміністративній справі № 154/321/17 скасовано частково, а саме в частині залишення без розгляду позовних вимог, та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії за період до 18.07.2016 року - залишено без розгляду, а в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. У решті частині постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08.02.2017 року залишено без змін (а.с. 65-69).

20.07.2017 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54343194 з примусового виконання виконавчого листа № 154/321/17, виданого 13.07.2017 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області, про зобов'язання Володимир-Волинське об'єднане управління ПФУ проводити нарахування та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії відповідно до пункту п. «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 19.07.2016 р. з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат. У пункті 3 вказаної постанови зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12 800,00 грн. (а.с. 71).

Копію вказаної постанови супровідним листом від 20.07.2017 року № 04-35/3539 було направлено позивачу та отримано останнім 31.07.2017 року, що підтверджується резолюцією посадової особи на вказаному листі (а.с. 70-71).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 року заяву Володимир-Волинського об'єднаного управління ПФУ про роз'яснення судового рішення задоволено та роз'яснено, що зміст резолютивної частини постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 року слід розуміти таким чином, що постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08.02.2017 року в цій адміністративній справі скасовано лише в частині щодо залишення без розгляду позовних вимог, і нову постанову судом апеляційної інстанції прийнято лише у цій скасованій частині. У решта частині постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08.02.2017 року, тобто в частині щодо визнання протиправними дій та зобов'язання проводити нарахування та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії залишено без змін (а.с.74-77).

Листом від 05.12.2017 року № 4094/06-07 Володимир-Волинське об'єднане управління ПФУ повідомило ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області, що 25.10.2017 року на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 року та ухвали від 04.10.2017 року позивачем проведено ОСОБА_3 перерахунок відповідно до пункту п. «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 19.07.2016 р. з врахуванням виплачених сум. Доплату за вказаний період у сумі 4139,17 грн. виплачено разом із пенсією ОСОБА_3 у листопаді 2017 року (а.с. 78-79).

29.12.2017 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 54343194 з примусового виконання виконавчого листа № 154/321/17, виданого 13.07.2017 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом). Пунктом 2 вищевказаної постанови зазначено, що постанову про стягнення виконавчого збору від 29.12.2017 року №54343194 виділити в окреме провадження (а.с. 81).

Того ж дня, старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області винесено постанову ВП № 54343194 від 29.12.2017 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн. на підставі статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 83).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Як встановлено частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Частиною п'ятою цієї статті визначено, що виконавчий збір не стягується:1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

З аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що при відкритті виконавчого провадження державний виконавець зобов'язаний прийняти рішення про стягнення виконавчого збору, крім випадків, коли такий не підлягає стягненню.

Як встановлено судом, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 29.12.2017 року посилається, на пункт 1 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII, яким передбачено, що виконавчий збір не стягується при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів, яким є підвищення до пенсії.

Однак, суд звертає увагу на те, що у даному випадку у примусовому порядку виконувалося рішення зобов'язального характеру (про зобов'язання позивача проводити нарахування та виплату особі підвищення до пенсії), а не про стягнення періодичних платежів, що не є тотожним, а тому відсутні підстави для звільнення позивача від сплати виконавчого збору на цій підставі.

Відповідно до пункту 9 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Матеріалами справи підтверджено, те, що станом на момент винесення старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 54343194 від 20.07.2017 року, в якій зазначено про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн. (а.с. 71), рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08.02.2017 року позивачем не було виконано самостійно.

Згідно довідки Володимир-Волинського об'єднаного управління ПФУ від 25.01.2018 року № 335/06-07 ОСОБА_3 (стягувач) надбавку до пенсії у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховано та виплачено лише у листопаді 2017 року (а.с. 86), тобто після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, що виключає підстави для нестягнення виконавчого збору згідно частини дев'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII.

Посилання позивача на те, що з резолютивної частини постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 року позивачу були не зрозумілі правові наслідки, які настають у зв'язку із її прийняттям, тому останнім було подано до суду заяву про роз'яснення судового рішення, і одразу після набрання законної сили ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 року та її отримання Володимир-Волинським об'єднаним управлінням ПФУ було добровільно виконано рішення суду, суд не бере до уваги з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено те, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 року набрала законної сили з моменту її проголошення, тобто 17.05.2017 року. Водночас зі змісту ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 року слідує, що позивач звернувся до суду за роз'ясненням постанови від 17.05.2017 року після видачі виконавчого листа № 154/321/17 від 13.07.2017 року та після відкриття 20.07.2017 року виконавчого провадження № 54343194. Наведене свідчить про те, що позивачем не було вчинено жодних дій у період з 17.05.2017 року по 20.07.2017 року для з'ясування правових наслідків, які настають у зв'язку із прийняттям постанови від 17.05.2017 року шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про роз'яснення рішення і лише після відкриття виконавчого провадження № 54343194 позивачем подано таку заяву.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження № 54343194 від 20.07.2017 року зазначено щодо стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн., при цьому, позивачем не надано доказів її оскарження. Разом з тим 29.12.2017 року відповідачем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, про стягнення якого було вирішено питання ще 20.07.2017 року при відкритті виконавчого провадження, тобто оскаржувана позивачем у даній справі постанова є похідною від постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.07.2017 року.

Не заслуговують на увагу і посилання позивача на те, що державним виконавцем не вчинено жодних виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчого документа, що, на думку позивача, свідчить про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору, оскільки Закон № 1404-VIII не містить будь-яких застережень щодо того, що виконавчий збір стягується лише у випадку вчинення виконавцем виконавчих дій і навпаки цей Закон у порівнянні із Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV змінив підхід до питання стягнення виконавчого збору, так як він не передбачає надання боржнику строку на добровільне виконання виконавчого документу, а початком примусового виконання рішення є прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій одночасно державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі припинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня припинення виконавчого провадження (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено судом, виконавче провадження № 54343194 закінчено 29.12.2017 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Отже, старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1404-VIII.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко