Ухвала суду № 72910376, 15.03.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

15 березня 2018 рокум. Ужгород№ 807/77/18

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленгай" в особі директора ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування акту перевірки та припису , -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зеленгай" в особі директора ОСОБА_1 звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування акту перевірки та припису.

09 лютого 2018 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження у адміністративній справі та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

13 березня 2018 року до суду надійшло клопотання від представника позивача про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову, а саме:

- зупинити дію постанови №27 та №28 про накладення стягнення, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", винесених Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Закарпатській області стосовно ТОВ "Зеленгай";

- зупинити стягнення на підставі постанов, зазначених в п.1, яке проводиться Міжгірським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області в рамках виконавчих проваджень ВП №55354029 та ВП №55355028.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач вказав, що предметом позову є ОСОБА_2 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №0000156 від 18.08.2017р. з приписом щодо розірвання договору з ОСОБА_2 та поверненням суми авансу в розмірі 27000грн., на підставі якого ще 13.10.2017р. були винесені дві Постанови №27 та №28 про накладання стягнення, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", якими до позивача застосовано штрафи у розмірі 340 грн. та 60000 грн.,

14.12.2017р. року головним державним виконавцем Міжгірського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_3 винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №55354029 та №55355028.

В рамках виконавчого провадження №55355028 Постановою від 26.12.2017 року державним виконавцем було накладено арешт на кошти, що містяться на банківських рахунках позивача та вчиняються активні дії щодо стягнення вказаної суми з позивача.

Вказана діяльність обмежує позивача ТОВ "Зеленгай" у веденні власної підприємницької діяльності.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши необхідні для її розгляду матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступних висновків.

Порядок розгляду забезпечення позову передбачений ст. 150-158 КАС України.

За приписами ст. 150 КАС України: суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити заходи забезпечення адміністративного позову, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, згідно з вимогами зазначеної статті підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати виключно такі обставини: неможливість чи складність захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити чи наявна хоча б одна з названих обставин та і оцінити чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди ніж та, якій можна запобігти.

Ст. 151 КАС України визначає виключний перелік видів забезпечення позову, а саме:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 КАС України: не допускається забезпечення позову шляхом:

1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії;

2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов'язку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків;

4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії;

5) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову – це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

У випадку звернення сторони із клопотанням про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із таким клопотанням.

З цією метою обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тому, у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.

Як вбачається з поданої заяви про забезпечення позову позивач просить:

- зупинити дію постанови №27 та №28 про накладення стягнення, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", винесених Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Закарпатській області стосовно ТОВ "Зеленгай";

- зупинити стягнення на підставі постанов, зазначених в п.1, яке проводиться Міжгірським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області в рамках виконавчих проваджень ВП №55354029 та ВП №55355028

Зупинення дії Постанов №27 та №28 про накладення стягнення, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", винесених Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Закарпатській області стосовно ТОВ "Зеленгай"; якими до позивача застосовано штрафи за невиконання припису та порушення умов договору у розмірі 340 грн. та 60000 грн. є реалізованим, та на думку суду, фактично вирішить даний спір по даній адміністративній справі без розгляду справи по суті, оскільки таким чином буде відновлено становище осіб, які беруть участь у справі, а саме – до моменту вирішення спору по суті, суд позбавить відповідача можливості здійснювати свої владні, управлінські функції відповідно до чинного законодавства та Конституції України, що на думку суду в даному конкретному випадку є неприпустимим та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Крім того як вбачається з заяви про забезпечення позову та матеріалів справи предметом позову є ОСОБА_2 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №0000156 від 18.08.2017р. з приписом щодо розірвання договору з ОСОБА_2 та поверненням суми авансу в розмірі 27000грн., а не документи які просить позивач зупинити.

Також слід зауважити, що стягнення та інші дії, які відбуваються в межах виконавчого провадження відкритого постановами державного виконавця не є предметом даного позову та регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження того, що існує небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову.

Ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що на стадії розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову ним не дається правова оцінка, законності та правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідно до ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Беручи до уваги зазначені обставини, предмет позову та того, що оцінку діям відповідача буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову в задоволені даної заяви про забезпечення адміністративного позову.

На підставі наведеного та керуючись статями 150, 151, 248 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволені клопотання про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленгай" в особі директора ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування ОСОБА_2 перевірки та припису – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.

Суддя ОСОБА_4