Ухвала суду № 72910201, 21.03.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення частини позовних вимог без розгляду

21 березня 2018 рокум. Ужгород№ 807/526/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Луцович М.М., суддів - Гаврилко С.Є., Калинич Я.М.

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача – ОСОБА_2

позивача – ОСОБА_3

представників відповідача 1 – ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представник відповідача 2 – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представників відповідача 1 та 2 про залишення без розгляду позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_3 до Військової частини Польова пошта В4742 Міністерства оборони України, Міністерства оборони України про скасування наказів та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини Польова пошта В4742 Міністерства оборони України, Міністерства оборони України про скасування наказів та зобов’язання вчинити дії.

Суд зазначає, що судом в ухвалі про відкриття провадження у справі питання щодо строків звернення до адміністративного суду не розглядалось (Т.1, а.с. 2-3)

У зв’язку з відкриттям провадження в даній справі до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України, передбаченої Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-VIII від 03.10.2017, відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд даної адміністративної справи з 15.12.2017 здійснювався за правилами, що діють після набрання чинності новою редакцією Кодексу адміністративного судочинства України.

В ході судового розгляду даної адміністративної справи представником Військової частини Польова пошта В4742 Міністерства оборони України було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в силу вимог ч.3 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на момент подання даного клопотання), а саме пропуском позивачем місячного строку звернення до суду (Т.1 а.с. 119).

Крім цього, представником Міністерства оборони України також було подано клопотання про залишення даного адміністративного позову без розгляду в силу вимог ч.3 ст.99 КАС України у зв’язку із пропуском позивачем місячного строку звернення до суду (Т.3 а.с. 24).

В судовому засіданні позивач та його представник проти задоволення даних клопотань заперечили та просили суд у задоволенні таких відмовити, оскільки такий строк звернення був пропущений із поважних причин та просили суд поновити такий строк, так як оскаржувані накази до відома позивача у встановлений законом спосіб не доводились. Крім цього, позивач надав письмові докази, що такий звертався із даним позовом до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, однак такий був повернутий позивачу згідно ухвали від 20.01.2017 року у зв’язку із непідсудністю даної справи Ужгородському міськрайонному суду.

Представники Військової частини Польова пошта В4742 Міністерства оборони України в судовому засіданні заявлене клопотання підтримали та просили суд задовольнити таке, а дану позовну заяву залишити без розгляду у зв’язку із пропуском строків звренення до суду.

Представник Міністерства оборони України в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце судового розгляду даної адміністративної справи, однак у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду просив таке задовольнити повністю та провести судове засідання за відсутності представника Міністерства оборони України.

Заслухавши пояснення представників сторін з приводу заявленого клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи поданого клопотання, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду такого, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається із прохальної частини позовної заяви предметом оскарження в даній адміністративній справі є визнання протиправними та скасування наказів військової частини Польова пошта В4742 Міністерства оборони України №96 від 30.01.2016 року, № 228 від 29.02.2016 року, №390 від 28.04.2016 року, №336 від 04.04.2016 року, №558 від 01.07.2016 року, №602 від 25.07.2016 року, №113/А від 29.07.2016 року, №648 від 30.07.2016 року, №600 від 22.07.2016 року, №708 від 23.08.2016 року , №728 від 30.08.2016 року, №818 від 29.09.2016 року, тобто наказів під час проходження позивачем військової служби.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Строки звернення до адміністративного суду встановлені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Аналогічні норми містили положення частин 1, 2 та 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону чинного на час звернення ОСОБА_3 з даним адміністративним позовом.

Таку ж норму містить і ст. 88 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», який в даному випадку є спеціальним законом ще регулює спірні правовідносини між позивачем та відповідачами, де чітко зазначено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Тобто строк звернення до суду у спірних правовідносинах є спеціальним.

Відповідно до вимог ст. 97 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» чітко передбачено, що про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

З метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду заявленого клопотання про залишення без розгляду та керуючись нормами ст. 91-92 КАС України, судом було допитано свідків, які безпосередньо доводили оскаржувані позивачем накази йому особисто.

Так, в судовому засіданні 21.03.2018 року судом було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду свідка – старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини А1778 капітана ОСОБА_6.

Згідно пояснень вищезазначеного свідка, судом було встановлено, що накази:

- №96 від 30.01.2016 року - доведений позивачу особисто в період з 01.02.2016 року по 02.02.2016 року в місті Ужгороді;

- № 228 від 29.02.2016 року - доведений позивачу особисто в телефонному режимі в період з 03.03.2016 по 05.03.2016 року, оскільки позивач перебував у відрядженні;

- №390 від 28.04.2016 року - доведений позивачу особисто в телефонному режимі в період з 28.04.2016 року по 30.04.2016 року;

- №336 від 04.04.2016 року - доведений позивачу особисто в період з 04.04.2016 по 06.04.2016 року;

- №558 від 01.07.2016 року - доведений позивачу особисто в період з 01.07.2016 по 3.07.2016 року;

- №602 від 25.07.2016 року - доведений позивачу особисто в телефонному режимі в період з 25.07.2016 року по 28.07.2016 року;

- №648 від 30.07.2016 року - доведений позивачу особисто в телефонному режимі в період з 30.07.2016 року по 01.08.2016 року;

- №600 від 22.07.2016 року - доведений позивачу особисто в телефонному режимі в період з 22.07.2016 року по 24.07.2016 року;

- №708 від 23.08.2016 року - доведений позивачу особисто 23.08.2016 року в м.Ужгород, оскільки саме в цей день позивач відбував у відпустку за сімейними обставинами, про що було подано позивачем відповідний письмовий рапорт;

- №728 від 30.08.2016 року - доведений позивачу особисто 02.09.2016 року в м.Ужгород;

- №818 від 29.09.2016 року - доведений позивачу особисто в телефонному режимі в період з 29.09.2016 року по 01.10.2016 року.

Крім цього, суд також зазначає, що в судовому засіданні 21.03.2018 року судом було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду свідка – діловода штабу в/ч пп В4742, яка перебувала в зоні проведення антитерористичної операції у період з 05.06.2016 року по 16.12.2016 року ОСОБА_7

Так, в свої поясненнях свідок ОСОБА_7 зазначила, що проект наказу №113/А від 29.07.2016 року про притягнення ОСОБА_3І до дисциплінарної відповідальності готувала саме вона, наказ містить відмітку «А» оскільки видавався в зоні проведення АТО, та був винесений підполковником ОСОБА_8 за порушення військової дисципліни та некоректну поведінку під час проведення наради позивачем. Вищевказаний наказ був доведений до відома ОСОБА_3 та вручений 29.07.2016 року близько 19:00 год. для ознайомлення, однак останній такий порвав на частини та викинув. В подальшому ОСОБА_7М було виготовлено ще один аналогічний наказ, який був підписаний підполковником ОСОБА_8 і позивачу по даній адміністративній справі більше не передавався особисто в руки.

Зважаючи на викладені обставини та пояснення свідків, позивач наданим йому правом щодо оскарження вище перелічених наказів до вищого командування, або до суду, як це передбачено нормами ст. 88 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» не скористався, оскаржувані накази йому доводились до відома особисто і про існування таких позивач знав, а отже порушив місячний строк звернення до суду, оскільки позовна заява подана до Закарпатського окружного адміністративного суду лише 13.04.217 року за вх..№3054 (Т.1 , а.с. 4).

Чинне законодавство обмежує право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів певним строком. Це насамперед обумовлено специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Згідно частини 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_3, щодо визнання протиправними та скасування наказів військової частини Польова пошта В4742 Міністерства оборони України №96 від 30.01.2016 року, № 228 від 29.02.2016 року, №390 від 28.04.2016 року, №336 від 04.04.2016 року, №558 від 01.07.2016 року, №602 від 25.07.2016 року, №113/А від 29.07.2016 року, №648 від 30.07.2016 року, №600 від 22.07.2016 року, №708 від 23.08.2016 року , №728 від 30.08.2016 року, №818 від 29.09.2016 року поданий до суду із порушенням строку звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Пунктом 4 частини 5 статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

В той же час позивачем не надано доказів, які б підтверджували та доводили обґрунтованість пропущення строку звернення до адміністративного суду.

У відповідності до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Вказаною нормою передбачено можливість визнання судом причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Разом з тим, законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом, як поважні причини пропуску строків, тому суд в кожній конкретній справі з врахуванням всіх обставин самостійно визначає поважність таких причин. Проте, на переконання суду, це мають бути об'єктивні обставини, які не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з труднощами, що заважали звернутись до суду у межах встановленого строку.

Поважними причинами пропущення строку є причини, які не залежать від волі позивача та виключають (ускладнюють) можливість його звернення до суду з адміністративним позовом у визначений законом строк.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними доказами, та доданих до неї матеріалів.

Так у постанові Верховного Суду України від 06.12.2016 (справа п/800/9/16) зазначено, що у розумінні статті 100 КАС України (в редакції кодексу, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованих причин, що перешкоджали позивачу звернутися за захистом порушеного права у строки, встановлені ч. 5 ст. 122 КАС України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані».

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що у пункті 47 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13 від 29.01.2016, зазначено, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Таким чином, враховуючи істотний пропуск позивачем строку звернення до суду та відсутність будь-яких обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску поважними, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ч. 1 ст. 121 КАС України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

При вказаних обставинах, адміністративний позов ОСОБА_3 до Військової частини Польова пошта В4742 Міністерства оборони України, Міністерства оборони України про скасування наказів та зобов’язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування наказів військової частини Польова пошта В4742 Міністерства оборони України №96 від 30.01.2016 року, № 228 від 29.02.2016 року, №390 від 28.04.2016 року, №336 від 04.04.2016 року, №558 від 01.07.2016 року, №602 від 25.07.2016 року, №113/А від 29.07.2016 року, №648 від 30.07.2016 року, №600 від 22.07.2016 року, №708 від 23.08.2016 року , №728 від 30.08.2016 року, №818 від 29.09.2016 року підлягає залишенню без розгляду.

Окрім наведеного вище, суд також зазначає, що предметом оскарження в даній адміністративній справі також являється наказ Військової частини Польова пошта В4742 Міністерства оборони України №910 від 11.11.2016 року "Про притягнення до адміністративної відповідальності". Із оскарженням вищевказаного наказу позивач звертався до Ужгородського міськрайонного суду, та правова оцінка якому була надана згідно постанови від 22.03.2017 року Апеляційного суду Закарпатської області, згідно якої постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 13.02.2017 року скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 - закрито у звзязку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зважаючи на вищевикладені обставини колегія суддів приходить до переконливого висновку, що в цій частині позовних вимог строки звернення не пропущені, а тому в частині щодо визнання протиправним та скасування наказу Військової частини Польова пошта В4742 Міністерства оборони України №910 від 11.11.2016 року "Про притягнення до адміністративної відповідальності" слід продовжити судовий розгляд

В іншій же ж частині позовних вимог, а саме щодо зобов’язання Військової частини Польова пошта В4742 Міністерства оборони України провести розрахунок та виплату заробітної плати в т.ч. премій в повному обсязі та компенсації втратити грошового забезпечення у зв’язку із порушенням термінів його виплати на підставі відповідного витягу з наказу командувача сил підтримки Збройних сил України по день фактичної виплати та визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України продовжити судовий розгляд по суті заявлених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись статтями 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання представників відповідачів 1 та 2 про залишення без розгляду позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_3 до Військової частини Польова пошта В4742 Міністерства оборони України, Міністерства оборони України – задовольнити частково.

Позовну заяву ОСОБА_3 до Військової частини Польова пошта В4742 Міністерства оборони України, Міністерства оборони України про скасування наказів та зобов’язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування наказів військової частини Польова пошта В4742 Міністерства оборони України №96 від 30.01.2016 року, № 228 від 29.02.2016 року, №390 від 28.04.2016 року, №336 від 04.04.2016 року, №558 від 01.07.2016 року, №602 від 25.07.2016 року, №113/А від 29.07.2016 року, №648 від 30.07.2016 року, №600 від 22.07.2016 року, №708 від 23.08.2016 року , №728 від 30.08.2016 року, №818 від 29.09.2016 року – залишити без розгляду.

В іншій частині позовних вимог продовжити судовий розгляд по суті.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23.03.2018 року.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_9 С.Є Гаврилко ОСОБА_10