Рішення № 72910063, 20.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 р. Справа№805/621/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №4928 від 22.12.2017 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1;

- зобов’язати відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за списком №1 відповідно до його заяви від 11.12.2017 року, зарахувавши до його пільгового стажу періоди роботи під землею за період з 17.01.1986 року по 08.11.1986 року на посаді електрослюсаря підземного 4 розряду з повним робочим днем та період з 24.01.1989 року по 31.12.2000 року на посаді електрослюсаря підземного 4 розряду з повним робочим днем на ДВАТ ДП “Шахта ім.К.І. Поченкова” ВАТ “Державна холдингова компанія “Макіїввугілля”.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням відповідача йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через неможливість проведення перевірки документів, підтверджуючих пільговий стаж, які знаходяться на території непідконтрольній українській владі. Вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує його право на отримання пенсійного забезпечення відповідно до чинного законодавства.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов та просить у його задоволенні відмовити. Посилається на те, що при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідач діяв правомірно та в межах повноважень з наступних підстав.

Період роботи позивача з 17.01.1986 року по 08.11.1986 року у якості електрослюсаря підземного ІV розряду «Шахта ім. К.І. Поченкова» ВОВВ Макіїввугілля» не зараховано до пільгового стажу позивача, оскільки запис в трудовій книжці не містить відомостей про зайнятість на роботах протягом повного робочого дня в шахті, а міститься лише загальна назва професії, без конкретизації характеру та виду виконуваної роботи, відсутні відомості про занятість позивача не менш 80 % робочого часу, встановленого для працівників цього виробництва, професій чи посад, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов’язаних з виконанням певних трудових обов’язків, а тому управління, без наявності уточнюючих довідок, правомірно не зарахувало зазначений період роботи до пільгового стажу позивача. Довідка, надана позивачем не може бути прийнята до уваги, оскільки відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Стосовно заявленого позивачем періоду роботи з 24.01.1989 року по 31.12.2000 року відповідач зазначає, що записи в трудовій книжці позивача не відповідають Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58.

Також відповідач зазначає, що в період роботи з 24.01.1989 року по 31.12.2000 року позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати, що виключає зарахування до пільгового стажу.

Стосовно довідок та інших документів, наданих позивачем із заявою про призначення пільгової пенсії, відповідач вказує про розбіжність інформації та їх створення не у відповідності до чинного законодавства України.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання призначити пенсію відповідач посилається на те, що відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - Пенсійний фонд України є органом, який призначає пенсію. Адміністративний суд, не втручається у дискрецію суб’єкта владних повноважень поза межами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд не є тим органом, якому надані повноваження щодо призначення пенсії, та суд не може підміняти компетентний орган, якому надані ці функції.

Виходячи з вищезазначеного, вважає що відповідач діяв у спосіб передбачений чинним законодавством України, просить відмовити у задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2018 року відкрито провадження у справі та розпочато підготовку справи до судового розгляду.

Ухвалою від 27.02.2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 20.03.2018 року, представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

На підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ВА № 876662, є громадянином України (а.с. 8-9).

Як внутрішньо переміщена особа ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, м/н. СонячнийАДРЕСА_1 (а.с. 10).

11.12.2017 року позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по списку №1 згідно пункту “а” статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 56-57).

Із записів трудової книжки позивача серії БТ-ІІ №1136793 вбачається, що ОСОБА_1:

- з 01.09.1982 року по 11.01.1986 року навчався в СГПТУ №104;

- з 14.11.1986 року по 21.11.1988 року – проходив службу в ОСОБА_2;

Працював:

- з 11.01.1986 року по 17.01.1986 року у якості електрослюсаря підземного ІV розряду, машиніст підземний дільничний ІІІ розряду «Шахта ім. К.І. Поченкова» ВОВВ Макіїввугілля»;

- з 17.01.1986 року по 08.11.1986 року у якості електрослюсаря підземного на дільниці ЕМО ІV розряду «Шахта ім. К.І. Поченкова» ВОВВ Макіїввугілля»;

- з 24.01.1989 року по 16.01.1992 року у якості електрослюсаря підземного в електромеханічному відділі «Шахта ім. К.І. Поченкова» ВОВВ Макіїввугілля»;

- з 05.09.1989 року по 16.01.1992 року у якості електрослюсаря підземного 4 розряду в підготовчому відділі з повним робочим днем в шахті «Шахта ім. К.І. Поченкова» ВОВВ Макіїввугілля»;

- з 16.01.1992 року по 01.05.1995 року у якості електрослюсаря підземного V розряду на підготовчій дільниці з повним робочім днем у шахті «Шахта ім. К.І. Поченкова» ВОВВ Макіїввугілля»;

- 01.05.1995 року шахта «Шахта ім. К.І. Поченкова» ВОВВ Макіїввугілля» об’єднана в шахтоуправління «Бутівське» ВОВВ «Макіїввугілля»;

- 03.01.1997 року у зв’язку з реорганізацією Шахтоуправління «Бутівське» ВОВВ «Макіїввугілля» «Шахта ім. К.І. Поченкова» ВОВВ Макіїввугілля» виділено зі складу шахтоуправління;

- з 01.07.1998 року по 31.12.2000 року у зв’язку з реорганізацією переведен до ШУ «Чайкіно» ДП ДХК «Макіїввугілля».

- з 04.01.2001 року по 16.06.2002 року працював у якості енергомеханіка на торгово-промисловому підприємстві ТОВ «України СЕТ»;

- з 01.07.2002 року по 08.06.2006 року у якості майстра по ремонту електронного обладнання в ЧП ОСОБА_3 (а.с. 11-14, 59-60).

Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день.

Рішенням Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №4928 від 22.12.2017 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії та зазначено, що до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 17.01.1986 року по 08.11.1986 року та період з 24.01.1989 року по 31.12.2000 року на шахті ім. К.І. Поченкова, Макіївського виробничого об’єднання по видобутку вугілля «Макіїввугілля» в якості електрослюсаря підземного на дільниці ЕМО, оскільки заявником не надано довідку, підтверджуючу пільговий характер роботи та копії наказів по підприємству про проведення атестації робочих місць (а.с. 17-18,72).

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", знижується на 1 рік.

Тобто, для встановлення права на пенсію за віком з вищезазначених підстав необхідна підстава, зокрема, зайнятість повний робочий день на підземних роботах.

Частинами 2.3 ст. 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” визначено що, виплата громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти-інваліди та інші громадяни України, які перебувають у складних життєвих обставинах та проживають на тимчасово окупованій території, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України.

Відповідно ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п’яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вищевказане узгоджене також з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. Пунктом 1 даного Порядку визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Стосовно не зарахування до пільгового стажу позивача періоду з 17.01.1986 року по 08.11.1986 року та період з 24.01.1989 року по 31.12.2000 року на шахті ім. К.І. Поченкова, Макіївського виробничого об’єднання по видобутку вугілля «Макіїввугілля» в якості електрослюсаря підземного на дільниці ЕМО, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач працював на шахті ім. К.І. Поченкова, Макіївського виробничого об’єднання по видобутку вугілля «Макіїввугілля» в якості електрослюсаря підземного на дільниці ЕМО в період з 17.01.1986 року по 08.11.1986 року та з 24.01.1989 року по 31.12.2000 року, про що свідчать записи в копії трудової книжки позивача.

Суд звертає увагу, що у трудовій книжці позивача чітко зазначено, що він у спірний період працював повний робочий день під землею, а довідки, про які зазначає відповідач повинні надаватися лише у тих випадках, коли у в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах і, в даному випадку, не є обов'язковими для надання пенсійному фонду для підтвердження пільгового стажу.

Згідно зі ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до п. 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383(зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за № 1451/11731), якщо атестація з 21.08.1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 (далі Порядок, постанова № 422 відповідно). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров’я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за № 1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Зазначена позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 17.03.2015 року у справі №21-585а14, від 16.09.2015 року у справі № 21-1203а15.

Здійснивши аналіз трудової книжки ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що її записи підтверджують стаж роботи позивача за спірні періоди, а саме:

- з 17.01.1986 року по 08.11.1986 року у якості електрослюсаря підземного на дільниці ЕМО ІV розряду «Шахта ім. К.І. Поченкова» ВОВВ Макіїввугілля»;

- з 05.09.1989 року по 16.01.1992 року у якості електрослюсаря підземного 4 розряду в підготовчому відділі з повним робочим днем в шахті «Шахта ім. К.І. Поченкова» ВОВВ Макіїввугілля»;

- з 16.01.1992 року по 01.05.1995 року у якості електрослюсаря підземного V розряду на підготовчій дільниці з повним робочім днем у шахті «Шахта ім. К.І. Поченкова» ВОВВ Макіїввугілля»;

- 01.05.1995 року шахта «Шахта ім. К.І. Поченкова» ВОВВ Макіїввугілля» об’єднана в шахтоуправління «Бутівське» ВОВВ «Макіїввугілля»;

- 03.01.1997 року у зв’язку з реорганізацією Шахтоуправління «Бутівське» ВОВВ «Макіїввугілля» «Шахта ім. К.І. Поченкова» ВОВВ Макіїввугілля» виділено зі складу шахтоуправління;

- з 01.07.1998 року по 31.12.2000 року у зв’язку з реорганізацією переведен до ШУ «Чайкіно» ДП ДХК «Макіїввугілля».

В періоди з 17.01.1986 року по 08.11.1986 року та з 05.09.1989 року по 16.01.1992 року жодним законом не передбачалось проведення атестації робочих місць за умовами праці на підприємствах.

Стосовно не проведення атестації робочих місць за період з 16.01.1992 року 31.12.2000 року, суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

За приписами п.п. 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Частиною 2 п. 4 цього Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Таким чином, законодавцем покладено обов'язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або не своєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з положеннями Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Відмовляючи в зарахуванні до пільгового стажу зазначених спірних періодів роботи, пенсійний орган керувався тим, позивачем не надано копій наказів по підприємству про проведення атестацій робочих місць.

Згідно копії наказу по підприємству атестація робочого місця ОСОБА_1 проводилась 16.12.1994 року (наказ № 753).

Враховуючи, що до проведення чергової атестації позивач працював на посаді, пільговий характер роботи на якій в підтвердився проведеною атестацією та продовжив обіймати цю посаду після проведення атестації, суд приходить до висновку, що спірні періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу та врахуванню для визначення розміру пенсії, оскільки якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п. 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 року в справі № 21-307а14.

Стосовно позовних вимог в частині зобов’язання відповідача зобов’язати відповідача призначити пенсію позивачу на пільгових умовах за списком №1 відповідно до його заяви від 11.12.2017 року, суд виходить з наступного.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Так, у відповідно до ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку Добропільським об’єднаним управлянням Пенсійного фонду України Донецької області має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії особі.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з’ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем.

Крім того суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, викладені у відзиві на адміністративний позов стосовно причин не зарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача, оскільки у спірному рішенні відсутні вказані підстави.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з застосуванням положень ст. 9 КАС України, а саме, обрання іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.

З урахуванням дискреційних повноважень Добропільського об’єднаного управляння Пенсійного фонду України Донецької області на прийняття рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та визначення підстав, за яких призначається даний вид пенсії або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 11.12.2017 року №4928, з зарахуванням до пільгового стажу спірних періодів роботи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправним та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії, відповідач має враховувати висновки рішення в даній адміністративній справі щодо наявності підтвердження пільгового стажу позивача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Згідно п. 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, відповідно до п.3 ст.139 КАС України суд присуджує стягнути судові витрати у розмірі 352,40 грн., здійснені ОСОБА_1, за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії ВА № 876662, зареєстроване місце проживання: 85001, Донецька область, м. Добропілля, м-н. Сонячний, б. 22, кв. 37) до Добропільського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 37755477, 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 38 А) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області від 22.12.2017 року № 4928 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Добропільське об’єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2017 року, зарахувавши до його пільгового стажу періоди роботи під землею за період з 17.01.1986 року по 08.11.1986 року на посаді електрослюсаря підземного 4 розряду з повним робочим днем та період з 24.01.1989 року по 31.12.2000 року на посаді електрослюсаря підземного 4 розряду з повним робочим днем на ДВАТ ДП “Шахта ім.К.І. Поченкова” ВАТ “Державна холдингова компанія “Макіїввугілля.

В задоволенні адміністративного позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької (код ЄДРПОУ: 37755477, 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 38 А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії ВА № 876662, зареєстроване місце проживання: 85001, Донецька область, м. Добропілля, м-н. Сонячний, б. 22, кв. 37) судові витрати у сумі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Повний текст рішення складений та підписаний 20 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.