Рішення № 72910062, 19.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2018 р. Справа№805/447/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., при секретарі Гуменному М.А., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інноваційні торгівельні системи” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

17 січня 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Інноваційні торгівельні системи” (місцезнаходження: 84331, Донецька обл., місто Краматорськ, бульвар Краматорський, будинок 14А, ідентифікаційний код юридичної особи 39308039) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114, ідентифікаційний код юридичної особи 39406028). Просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.07.2017 №0000141413. В обґрунтування позову зазначив, що на підставі акту перевірки винесено спірне рішення, при цьому відповідачем неправомірно завищено податковий кредит з огляду на те, що придбання продуктів харчування у контрагента ТОВ «Прайм контракт» підтверджено необхідними бухгалтерськими документами, а відсутність товарно-транспортної накладної не може впливати на податковий кредит платника податків.

05 лютого 2018 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

26 лютого 2018 року до суду надійшов відзив в якому зазначено, що контрагентом ТОВ «Прайм контракт» не сплачені податкові зобов’язання з податку на додану вартість до бюджету. Крім того, в підтвердження реальності здійснення операцій позивачем не надані документи, що підтверджують якість товару, заявки на перевезення товару, товарно-транспортні накладні, у зв’язку з чим контролюючий орган дійшов висновку про відсутність об’єкта оподаткування по операціях з придбання товарів. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

26 лютого 2018 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 205 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних у ній доказах.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених статтею 205 КАС України.

Оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інноваційні торгівельні системи” (ідентифікаційний код 39308039, місцезнаходження: 84331, Донецька обл., місто Краматорськ, бульвар Краматорський, будинок 14А) зареєстровано в якості юридичної особи 17.07.2014, перебуває на обліку платника податків в ДПI у м.Краматорську ГУ ДФС у Донецькiй областi.

23 червня 2017 року за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інноваційні торгівельні системи» з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Прайм контракт» складено акт №259/05-99-14-13-39308039.

З висновків вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2017 року на загальну суму 120495 грн., та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 120495 грн.

19 липня 2017 року ГУ ДФС у Донецькій області складено податкове повідомлення-рішення №0000141413, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 180743,00 грн., в т.ч. за основним платежем 120495,00грн., за штрафними санкціями 60248,00 грн.

08 грудня 2017 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Інноваційні торгівельні системи» та ТОВ «Прайм контракт» суд встановив наступне.

12 грудня 2016 року між покупцем ТОВ «Інноваційні торгівельні системи» та постачальником ТОВ «Прайм контракт» укладено договір поставки №12/12-1 предметом якого є постачання та передача у власність постачальником товару покупцю. Згідно умов договору поставка товару здійснюється окремими партіями в кількості та асортименті, визначеному у письмових або усних заявках, ціна товару визначається у накладних. Поставка замовленого товару здійснюється постачальником.

На підставі заявок б/н від 07.02.2017 ТОВ «Інноваційні торгівельні системи» здійснено постачання товару ТОВ «Прайм контракт».

На виконання умов договору виписані накладні: №7504 від 16.02.2017 на загальну суму 201152,04 грн., в т.ч. ПДВ 33525,34 грн., №7503 від 16.02.2017 на суму 521816,47 грн.; податкові накладні: №7504 від 16.02.2017 на загальну суму 201152,04 грн., в т.ч. ПДВ 33525,34 грн., №7503 від 16.02.2017 на суму 521816,47 грн.

Постачання товару здійснено продавцем до супермаркету, який належить позивачу на підставі договору оренди нежитлового приміщення №1 від 19.12.2014, в подальшому товар передано до відповідних відділів, про що свідчать акти внутрішнього переміщення товарів та реалізовано кінцевим покупцям, про що свідчать касові чеки, що містяться в матеріалах справи.

20 листопада 2017 року позивачем виписано простий вексель серіїї АА 0758699 від 20.11.2017 на суму 7229407,51 грн. на пред’явника – ТОВ «Прайм контакт».

17 березня 2017 року позивачем до контролюючого органу подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2017 року. З розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вбачається включення вказаних сум до податкового кредиту.

Згідно п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Підставою для висновку, що господарські операції щодо придбання товарів у ТОВ «Прайм контракт» фактично не відбувались є відсутність: сплачених податкових зобов’язань з податку на додану вартість до бюджету контрагентом, інформації щодо придбання товару, що реалізується, контрагентом-продавцем, товарно-транспортних накладних, а також відсутність у контрагента трудових ресурсів та основних фондів. Такому висновку передувала податкова інформація від 20.03.2017 №158/05-10-12/40144925 щодо ТОВ «Прайм контракт» за звітний період декларування податку на додану вартість лютий 2017 отримана від ДПІ у м.Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також умовою реалізації покупцем права на податковий кредит стан податкового обліку та стан виконання вимог податкового законодавства постачальником такого покупця.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на контролюючі органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

За умови не встановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху товарів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків за результатом діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

При цьому, податкова інформація контролюючого органу по контрагенту позивача сама по собі не доводить обставини, з якими відповідач пов'язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача необхідного для ведення господарської діяльності майна, інших матеріальних, трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів тощо, не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних суд зазначає, що ТОВ «Інноваційні торгівельні системи» не виступало стороною у відносинах з перевезення товару та не приймало участі у його транспортуванні, доставка товару згідно умов договору постачання здійснювалась контрагентом-продавцем.

Товарно-транспортна накладна, на відсутність якої вказує відповідач в обґрунтування своїх висновків про нереальний характер господарських операцій з поставки товару, не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару.

Отже, доводи контролюючого органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на доказах, що підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Натомість, оцінюючи спірні господарські операції суд враховує, що придбаний товар (бакалійна група товарів, овочі, фрукти, тощо) у подальшому був реалізований кінцевим споживачам через супермаркет СТЦ «БУМ», також надані всі відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, які відображають реальність господарських операцій з його контрагентом та є підставою для формування податкового обліку Товариства.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2017 №0000141413.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжного доручення № 63 від 12.01.2018 за подання адміністративного позову позивачем сплачено 2711,15 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Інноваційні торгівельні системи” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 19 липня 2017 року №0000141413.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інноваційні торгівельні системи” (місцезнаходження: 84331, Донецька обл., місто Краматорськ, бульвар Краматорський, будинок 14А, ідентифікаційний код юридичної особи 39308039) судовий збір у розмірі 2711 (дві тисячі сімсот одинадцять) грн. 15 коп.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні. Повний текст рішення суду складено та підписано 22 березня 2018 року.

Суддя Кошкош О.О.