Вирок № 72908082, 21.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/634/2018 Головуючий в 1 інст.: Трубніков А.В.

Категорія КК: ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач: Фрич Т.В.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Фрич Т.В.,

суддів Юрдиги О.С., Сітайло О.М.,

секретаря судового засідання Качан Т.В.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, кримінальне провадження № 12017100100009104 за апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва Коржа А.С. на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23.11.2017 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бершадь,Вінницької області, громадянина України, з середньою-технічною освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, -

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Льовочкіна А.О.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

в с т а н о в и л а:

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України і призначено йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням - іспитовим строком, тривалістю 1 (один) рік, якщо протягом указаного строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покладено на нього такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу пробації; повідомляти орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в орган пробації.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Цивільний позов у провадженні не заявлявся, судові витрати у провадженні відсутні.

Судом визнано доведеним, що 30.07.2017 року, о 20 год. 30 хв. ОСОБА_2, перебуваючи на другому поверсі ТЦ «Україна», що знаходиться за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 3, помітив магазин «Спортмастер» та вирішив таємно викрасти з приміщення магазину «Спортмастер» чуже майно, що належить ТОВ «СПОРТМАСТЕР- УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 34880125).

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливим мотивом, ОСОБА_2 30.07.2017 року о 20 год. 45 хв. зайшов до магазину «Спортмастер», який розташовано на п'ятому поверсі ТЦ «Україна» за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 3, з сірим рюкзаком, в якому знаходилась камуфляжна кофта. В подальшому ОСОБА_2 підійшов до вішаків з товаром та, під виглядом добросовісного покупця, зняв з вішаків шорти чоловічі чорного кольору фірми «Nike Flex», в кількості трьох одиниць і направився до примірочної кабінки.

Після цього ОСОБА_2, перебуваючи у примірочній кабінці, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії несуть таємний характер, поклав одні шорти чоловічі чорного кольору фірми «Nike Flex» 8333701-L, вартістю 1119 (одна тисяча сто дев'ятнадцять) гривень 20 коп., які належать ТОВ «СПОРТМАСТЕР-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 34880125), до власного рюкзака сірого кольору.

Після цього ОСОБА_2, взявши двоє шортів, які залишилися, вийшов із примірочної кабінки, вдавши, що даний товар його не зацікавив, повісив їх на місце.

Не бажаючи припиняти свої злочинні дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2, з метою доведення до кінця злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, не маючи наміру оплачувати вартість товару під приводом добросовісного покупця, разом із прихованим у власному рюкзаку товаром, а саме: шорти чоловічі чорного кольору фірми «Nike Flex» 8333701-L, вартістю 1119 (одна тисяча сто дев'ятнадцять) гривень 20 коп., які належать ТОВ «СПОРТМАСТЕР-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 34880125), прослідував до виходу з магазину «Спротмастер», з метою завершити вчинення крадіжки чужого майна.

При цьому ОСОБА_2, вийшовши за сигнальні рамки, вчинив всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки пройшовши сигнальні звукові рамки, при виході з магазину «Спортмастер» дії ОСОБА_2 були помічені працівниками магазину, які зупинили останнього за сигнальними звуковими рамками та затримали до приїзду працівників поліції.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинений повторно.

На вказаний вирокзаступник прокурора міста Києва Корж А.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року стосовно ОСОБА_2 скасувати в частині визначення обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Відповідно до ст. 76 КК України покласти наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В решті вирок залишити без змін.

На обґрунтування апеляційної скарги, апелянт зазначає, що районний суд при ухваленні вироку стосовно ОСОБА_2 та застосуванні до нього ст. 76 КК України поклав на останнього обов'язки, які на даний час не передбачені законом.

Також апелянт зазначає, що внаслідок такої помилки місцевого суду становище обвинуваченого було незаконно покращено. Замість передбаченої в законі заборони виїжджати за межі України з будь-якою метою, ОСОБА_2 заборонено виїзд без погодження з уповноваженим органом тільки на постійне місце проживання. Тобто, призначене покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Іншими учасниками судового провадження, які мають право подати апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржений.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинуваченого, який також не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах поданих апеляційних скарг.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, та визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, оскільки учасники судового провадження правильно розуміли зміст цих обставин, і у суду не було сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. В зв'язку із цим, суд правомірно розглянув кримінальне провадження в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, є правильним, обґрунтованим, і в цій частині ніким по справі не оспорюється. З огляду на доведеність винуватості, вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Разом з тим, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що застосовуючи до ОСОБА_2 положення ст. 75 КК України та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції поклав на обвинуваченого ОСОБА_2 обов'язки, які не передбачені на даний час ст. 76 КК України, а саме не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу з питань пробації.

Так, як убачається із чинної редакції ст. 76 КК України, обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, даний обов'язок викладено наступним чином, а саме, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Таким чином, суд першої інстанції поклав на обвинуваченого ОСОБА_2 обов'язок, не передбачений ст. 76 КК України, та який пом'якшує фактично покарання.

Згідно ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Статтею 414 КПК України визначено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, із урахуванням тяжкості інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, який відноситься до злочину середньої тяжкості, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, який вину визнав, щиро розкаявся, характеру діяння, обстановки, способу, місця і часу його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети кримінального правопорушення, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов'язані із вчиненням обвинуваченим кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних властивостей обвинуваченого, зокрема, його молодого віку, стану здоров'я, способу життя та обставин, на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, має місце реєстрації та проживання, раніше не судимий, наявність обставин, що пом'якшує покарання обвинуваченого, щире каяття у вчиненому, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства можливе, і таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання ОСОБА_2 - скасуванню з постановленням в цій частині нового вироку, в решті вирок суду щодо ОСОБА_2 необхідно залишити без зміни.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 412, 415 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м.Києва, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва Коржа А.С., - задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, скасувати в частині покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання, з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту її проголошення.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня вручення йому копії даного вироку.

Судді:

___ ___ ___

Фрич Т.В. ЮрдигаО.С. Сітайло О.М.