Постанова № 72908025, 14.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

Справа 161/16784/15-ц Головуючий у І-й інстанції -- Тітов М.Ю.

апеляційне провадження № 22-ц/796/2120/2018 Доповідач Заришняк Г.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Ткаченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, діючої в інтересах ОСОБА_3, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позову Банк зазначав, що 20.11.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді невідновлювальної лінії з лімітом 15 300,00 доларів США, під 14% річних, на строк до 20.11.2017р.. Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка станом на 23.02.2015 року становить 9 357,81 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 265 275,81 грн., та включає в себе: заборгованість по кредиту у сумі 7 558,43 доларів США (в гривневому еквіваленті - 214 266,87 грн.), заборгованість по відсоткам у розмірі 647,13 доларів США (в гривневому еквіваленті - 18 344,88 грн.) та пеню у сумі 1 152,25 долари США (в гривневому еквіваленті - 32 664,06 грн.). Просив стягнути загальну суму боргу в розмірі 9 357,81 доларів США, що за курсом НБУ станом на 23.02.2015 складає 265 275,81 грн., а також судові витрати в сумі 2 652,76 грн.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.07.2015р. задоволено даний позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.10.2015р. задоволено заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.07.2015р., а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.10.2015 р. дану цивільну справу передано за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.

11 квітня 2016 р. Оболонським районним судом м. Києва прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», приватного нотаріуса КМНО Авдієнка В.В. про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 17.12.2015 зустрічний позов ОСОБА_3 залишений без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 357,81 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 23.02.2015 р. складає 265 275,81 грн., та судові витрати у сумі 2 652,76 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діюча в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засідання апеляційної інстанції відповідач підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним.

Відповідно до п.8 ч.1 1 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

За змістом п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 20 листопада 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», який є правонаступником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/1069/82/64555, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді не відновлювальної лінії з лімітом 15300,00 доларів США, під 14% річних, на строк до 20 листопада 2017 року (т. 1, а.с. 10-13).

Згідно з умовами укладеного кредитного договору позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісію згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором.

За приписами п. 10.1 кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості, процентів за кредитом та комісій, передбачених договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, починаючи з першого дня закінчення строку виконання зобов'язань.

Кредитний договір укладений у письмовій формі, підписаний сторонами та є чинним.

За змістом ч.1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Пунктом 6.5 кредитного договору визначено, що позичальник має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання позичальником умов договору.

Судом встановлено і дана обставина підтверджується матеріалами справи, що відповідач допустив порушення строків повернення кредитних коштів та сплати процентів.

З матеріалів справи слідує, що 17 січня 2015 року Банк направив на адресу ОСОБА_3 вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, в якій просив відповідача сплатити заборгованість по кредиту. Однак, така вимога Банку виконана не була.

Станом на 23 лютого 2015 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 9357,81 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 265275,81 грн., та включає в себе: заборгованість по кредиту у сумі 7 558,43 доларів США (в гривневому еквіваленті -214 266,87 грн.), в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 10 82,96 доларів США (в гривневому еквіваленті -30 699,82 грн.), заборгованість по відсоткам у розмірі 647,13 доларів США (в гривневому еквіваленті - 18 344,88 грн.), в тому числі прострочена заборгованість по відсоткам - 623,93 доларів США (в гривневому еквіваленті -17 687,21 грн.), та пеню у сумі 1 152,25 доларів США (в гривневому еквіваленті - 32 664,06 грн.) (т. 1, а.с. 6-9).

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним по справі доказам дав належну оцінку та й прийшов до правильного висновку про доведеність позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», обґрунтовано задовольнивши позов у повному обсязі.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права і не може бути скасовано з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

У відповідності з вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України ( в редакції Закону, що був чинний на час постановлення судового рішення), розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги про те, що у позивача відсутня генеральна або індивідуальна ліцензія НБУ на здійснення валютних операцій, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки 05 жовтня 1011 року Національним Банком України ПАТ «Райффайзен Банк Авааль» була видана генеральна ліцензія №10 на право здійснення валютних операцій згідно з додатком.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом при розгляді вказаної справи не було встановлено наявність між сторонами саме кредитних правовідносин, оскільки дійсність кредитного договору оспорювалась в судовому порядку шляхом подання зустрічної позовної заяви про визнання кредитного договору недійсним, яка ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року була залишена без розгляду, не заслуговують на увагу та спростовуються самим кредитним договором, укладеним та підписаним сторонами у даній справі, який у встановленому законом порядку не визнаний недійсним. При цьому ухвала суду першої інстанції про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду ОСОБА_3 не оскаржувалася.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що сума заборгованості й розрахунок заборгованості, наданий скаржником судом першої інстанції не досліджувався, є неспроможними й спростовуються наявним матеріалами справи.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості сумнівів у колегії суддів не викликає, оскільки узгоджується із Випискою по рахунку відповідача та з іншими зібраними по справі доказами, й ОСОБА_3 належним чином не спростований.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючої в інтересах ОСОБА_3, - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 21 березня 2018 року.

Головуючий:

Судді: