Постанова № 72907981, 21.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Лісовська О.В.

№22-ц/796/3178/2018 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №754/5253/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

судді-доповідача Українець Л.Д.

суддів Шебуєвої В.А.,

Оніщука М.І.,

за участю секретаря Федорчук Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 січня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В

У квітні 2017 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Уточнені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.08.2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк України", та ОСОБА_5 укладено Кредитний договір № 431, відповідно до умов якого позичальник отримав у тимчасове користування грошові кошти на споживчі цілі в розмірі 60 000, 00 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 14, 00 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 02.08.2017 року.

03.08.2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3 в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 431 укладено Іпотечний договір № 923, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6, відповідно якого в іпотеку Банку передано однокімнатну квартиру №74, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.09.2010 року, позовні вимоги Банку до ОСОБА_5, ОСОБА_3про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 434 434, 38грнбули задоволенні.

12.11.2010 року Деснянським районним судом видано виконавчі листи по справі 2-2284/2010, які пред'явлені до виконання.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01.07.2013 року розстроченовиконання рішення від 24.09.2010 року.

Разом з тим, боржниками було порушено графік погашення заборгованості, який визначався ухвалою від 01.07.2013 року й на даний час рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24.09.2010 року фактично не виконане.

Станом на 05.04.2017 року заборгованість за Кредитним договором від 03.08.2007 року становить 11 214, 38 доларів США.

Враховуючи викладене та з усіма уточненнями просило суд:

звернути стягнення на нерухоме майно - однокімнатну квартиру №74, загальною площею 34,80 кв.м, житловою площею 16,80 кв.м, яка на праві власності належить відповідачу ОСОБА_3, шляхом продажу предмету іпотеки Банком від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі ОСОБА_7 купівлі-продажу за початковою ціною предмета іпотеки, яка визначена суб'єктом оціночної діяльності ПП «Інформаційно-консультаційний центр» станом на 09.11.2016 року в сумі 528 696, 00 грн. в порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку", з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право подавати та отримувати в органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, підприємствах та організаціях незалежно від підпорядкування та форм власності, комунальних підприємствах, органах нотаріату України - будь-які документи, що стосуються подальшої реєстрації квартири, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за Кредитним договором № 431 від 03.08.2007 року в розмірі 11 609, 76 доларів США;

у порядку ст. 34 Закону України «Про іпотеку» та п. 6.3 Іпотечного договору № 923 від 03.08.2007 року, передати в управління Банку предмет іпотеки на період його реалізації;

виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, із зняттям їх з реєстраційного обліку.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Державний ощадний банк України» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що суд неповно з'ясувавши всі обставини, які мають значення для справи прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи.

Висновок суду про те, що основне зобов'язання виконане не відповідає дійсності та обставинам справи, оскільки за рахунок реалізації предмета іпотеки Банк прагне погасити заборгованість за кредитом та пенею, яка обліковується за Кредитним договором та суму нарахованих 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Зауважує, що ним на даний час оскаржується постановадержавного виконавця від 23.01.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 31425166, оскільки відповідно до даних автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження не закінчене і перебуває в стані примусового виконання.

Ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження встановлено, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець мотивував своє рішення тим, що згідно ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 01.07.2013 року у справі №2-2284/11 загальна сума заборгованості перед банком складає 218332,76 грн. (співвідповідачами 50% боргу вже погашено), згідно квитанцій та платіжних доручень, копії яких знаходяться в матеріалах виконавчого провадження, виконавчий документ виконаний фактично та в повному обсязі.

Разом з тим, у матеріалах виконавчого провадження знаходяться платіжні доручення про перерахування коштів від 14.07.2016 року на суму 10 000,00 грн. та від 30.10.2017 року на суму 5 000,00 грн., а також розпорядження на перерахування коштів від 27.09.2017 року на суму 10 000,00 грн., що разом складає 25 000, 00 грн., інші квитанції та платіжні доручення відсутні.

Солідарними боржниками, з моменту постановления ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 01.07.2013 року про розстрочку виконання рішення суду по сьогоднішній день за рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.09.2010 року сплачено тільки 104 445,20 грн.

Кошти, які були сплачені солідарними боржниками безпосередньо до банку, були зараховані на погашення поточної заборгованості за договором про врегулювання заборгованості за кредитним договором №431 від 03.03.2007 року.

Отже, залишок боргу за рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.09.2010 року становить 113 887,56 грн.

Банк, подаючи заяву про збільшення та уточнення позовних вимог вказав, що17.04.2013 року, з метою добровільного погашення заборгованості, між ОСОБА_5, ОСОБА_8 та банком укладено договір про врегулювання заборгованості за Кредитним договором № 431 від 03.08.2007 року до кредитного договору № 431 від 03.08.2007 року.

Підписанням ОСОБА_7 про врегулювання заборгованості сторони провели заміну (новацію) зобов'язань визначених Кредитним договором щодо сплати суми одержаного кредиту та процентів за користування кредитом.

Боржниками не виконано умови договору від 17.04.2013 року про врегулювання заборгованості за кредитним договором №431 від 03.08.2007 року та ухвалу Деснянського районного суду від 01.07.2013 року про розстрочку виконання рішення суду, тому подано позов про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення існуючої заборгованості у валюті кредиту в розмірі 11 609,76 дол. США, із них:

9 412,13 дол. США - загальна сума простроченого кредиту (основного боргу);

1 809,14 дол. США - загальна сума пені за несвоєчасну сплату боргу по кредиту за період з 26.06.2015 р. по 26.09.2017 р.;

388,49 дол. США - загальна сума 3% річних від прострочених сум заборгованості по основному боргу за період з 26.09.2014 р. по 26.09.2017 р. (що в гривневому еквіваленті станом на 27.09.2017 року складає 10 279,72 грн.).

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 03.08.2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_5 укладено Кредитний договір № 431, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав у тимчасове користування грошові кошти на споживчі цілі в розмірі 60 000, 00 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 14 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 02.08.2017 року. (а.с.20-21)

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 431 між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір № 923, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6, відповідно до якого в іпотеку Банку передано однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 34,80 кв. м, житловою площею 16,80 кв. м, яка на праві власності належить відповідачу ОСОБА_8(а.с.22-24)

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості та рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.09.2010 року у справі №2- 2284/11 позовні вимоги Банку до ОСОБА_5 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 434 434, 38 грн., були задоволенні. (а.с.29)

12.11.2010 року Деснянським районним судом видано виконавчі листи по справі 2-2284/2010, які пред'явлені Банком до виконання. (а.с.30)

01.07.2013 року Деснянським районний судом м. Києва постановлено ухвалу, якою розстрочено виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24.09.2010 року до 01.07.2015 року.(а.с.31)

Звертаючись до суду з даним позовом банк посилався на те, що боржниками порушено графік погашення заборгованості, який визначався ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01.07.2013 року та на даний час рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24.09.2010 року фактично не виконане.

Також посилався на невиконання боржником ОСОБА_7 про врегулювання заборгованості від 17.04.2013 року.

Згідно розрахунку, заборгованість по рішенню суду та ОСОБА_7про врегулювання заборгованості від 17.04.2013 року, станом на 27.09.2017 року дорівнює 11 609, 76 доларів США (9 412, 13 доларів США - загальна сума простроченого кредиту; 1 809, 14 доларів США - загальна сума пені за несвоєчасну сплату боргу за період з 26.06.2015 року по 26.09.2017 року; 388, 49 доларів США - 3% річних від прострочених сум заборгованості по основному боргу за період з 26.09.2014 року по 26.09.2017 року, що еквівалентно 10 279, 725 гривень). (а.с.96-101)

Зазначав, що за рахунок реалізації предмета іпотеки Банк прагне погасити всю заборгованість за кредитом та пенею, яка обліковується за Кредитним договором та суму нарахованих 3% річних. Заборгованість по кредиту, включає в себе борг за рішенням суду та ОСОБА_7 про врегулювання заборгованості, а пеня та 3% річних нараховані за неналежне виконання умов ОСОБА_7 про врегулювання заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за Кредитним договором № 431 від 03.08.2007 року, яка була стягнута за рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.09.2010 року погашена в повному обсязі, тому підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, і як наслідок для виселення відповідачів, відсутні.

Такого висновку суд дійшов дослідивши постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Так, постановою старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_9 про закінчення виконавчого провадження від 26.07.2017 року виконавче провадження № 46674073, яке було відкрите при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2284/10, виданого 12.11.2010 року Деснянським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Подільського відділення № 5393 в м. Києві заборгованості в розмірі 422 192, 87 грн. - закрите у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого документу в повному обсязі. (а.с.120)

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Черухи О.М. про закінчення виконавчого провадження від 23.01.2018 року виконавче провадження № 31425166, яке було відкрите при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2284, виданого 12.11.2010 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Подільського відділення № 5393 в м. Києві заборгованості в розмірі 436 254, 38 грн. (разом з судовими витратами в розмірі 1 820, 00 грн.) - закрите у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого документу. Крім того, виконавчий збір сплачено в повному обсязі по ВН № 46674073 та 4 000, 00 грн. по ВП № 31425166, витрати виконавчого провадження сплачені в повному обсязі. (а.с.135)

Довідкою Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 20.03.2018 року та інформаційною довідкою з Автоматизовної системи виконавчого провадження від 20.03.2018 року підтверджується факт завершення виконавчих проваджень.

Перевіривши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки заборгованість за кредитним договором погашена в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.09.2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 434 434,38 грн. (а.с.29)

У суді апеляційної інстанції представник позивача підтвердив, що рішенням суду достроково стягнуто всю суму заборгованості, яка обліковувалась за кредитним договором.

Після ухвалення судового рішення нарахування по кредиту не проводились.

12 листопада 2010 року стягувачем отримано виконавчий лист та пред'явлено його до виконання. (а.с.30)

Виконавчий лист постійно перебував на виконанні та не був відкликаний стягувачем.

Після ухвалення рішення суду про дострокове стягнення всієї суми боргу за кредитним договором, 17 квітня 2013 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5 укладено Договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором №431 від 03 серпня 2007 року, за умовами якого визначено суму заборгованості на день укладення цього договору в розмірі 28765,11 дол. США, яка є заборгованістю зі сплати частини суми кредиту та встановлено порядок і строки її погашення. (а.с.102-103)

Згідно п.6.1. даного договору, підписанням цього договору сторони проводять заміну (новацію) зобов'язань визначених кредитним договором щодо сплати суми одержаного кредиту та процентів за користування кредитом.

01.07.2013 року Деснянським районний судом м. Києва постановлено ухвалу, якою розстрочено виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24.09.2010 року до 01.07.2015 року.(а.с.31)

Даною ухвалою, яка не оскаржувалась та набрала законної сили встановлено, що загальна сума заборгованості перед банком за рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.09.2010 року складає 218332,76 грн.

Отже, ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01.07.2013 року визначено залишок непогашеної за рішенням суду заборгованості і позивач не спростував той факт, що іншої заборгованості за укладеним сторонами кредитним договором станом на 01 липня 2013 року не існувало.

Позивачем не оспорюється, що з моменту постановлення ухвали про розстрочку виконання рішення суду, тобто з 01.07.2013 року, в межах відкритого виконавчого провадження, позичальником сплачено 104 445,20 грн. боргу на виконання рішення суду.

На думку, позивача, залишок боргу за рішенням суду становить 113 887,56 грн.

Апеляційним судом проаналізовано платіжні документи на підставі яких погашалась заборгованість за рішенням суду.

З документів, наданих апеляційному суду вбачається, що 18.07.2016 року сплачено 10000 грн, 10.11.2016 року - 8819,84 грн, 30.11.2016 року - 5000 грн, 21.02.2017 року - 14000 грн (9000 грн+5000 грн), 10.03.2017 року - 4500 грн, 25.04.2017 року - 9000 грн, 18.05.2017 року - 4500 грн, 22.06.2017 року - 2370 грн, 12.07.2017 року - 31285,36 грн, 29.09.2017 року - 10000 грн, 31.10.2017 року - 5000 грн, а всього за період з 18.07.2016 року до 31.10.2017 року погашено борг на загальну суму 104445,20 грн.

Погашення боргу на суму 104445,20 грн за рішенням суду в межах виконавчого провадження позивачем визнається та не оспорюється.

Також з доданих до суду апеляційної інстанції документів вбачається, що після постановлення ухвали про розстрочку виконання рішення суду від 01.07.2013 року, позичальником здійснювалось погашення заборгованості, а саме: 18.07.2013 року на суму 1000 дол. США (за курсом НБУ - 7993 грн.), 25.08.2013 року - 520 дол. США (за курсом НБУ - 4156,36 грн.), 18.09.2013 року - 3000 дол. США (за курсом НБУ - 23979 грн.), 20.11.2013 року - 1900 дол. США (за курсом НБУ - 15186,70 грн.), 20.11.2013 року - 1550 дол. США (за курсом НБУ - 12389,15 грн.), 19.12.2013 року - 2400 дол. США (за курсом НБУ - 19183,20 грн.), 30.01.2014 року - 500 дол. США (за курсом НБУ - 3996,50 грн.), 31.03.2014 року - 300 дол. США (за курсом НБУ - 3286,38 грн.), 23.05.2014 року - 600 дол. США (за курсом НБУ - 7029,09 грн.), 14.11.2014 року - 187 дол. США (за курсом НБУ - 2882,12 грн.), 15.12.2014 року - 185 дол. США (за курсом НБУ - 2915,67 грн.), 23.01.2015 року - 180 дол. США (за курсом НБУ - 2842,56 грн.), 24.03.2016 року - 200 дол. США (за курсом НБУ - 5487,16 грн.), 12.03.2016 року - 200 дол. США (за курсом НБУ - 5169,02 грн.), 06.04.2016 року - 200 дол. США (за курсом НБУ - 5215,44 грн.).

Зазначені проплати також підтверджуються копіями квитанцій, які містяться в матеріалах виконавчого провадження та були додані до уточненої позовної заяви. (а.с.104-111)

Таким чином, в період з 18.07.2013 року по 06.04.2016 року позичальником сплачено 121 711,40 грн.

Позивачем не спростовано той факт, що після ухвалення рішення суду заборгованість по кредиту погашалась шляхом внесення боржником коштів безпосередньо до банку, а не через державного виконавця.

Разом з тим зазначає, що ці кошти не повинні враховуватись, як погашення заборгованості за рішенням суду.

Стверджує, що оскільки проплати, які здійснювались в період з 18.07.2013 року по 06.04.2016 року на суму 121 711, 40 грн, надходили на рахунок банку, який був визначений умовами розділу 3 ОСОБА_7 про врегулювання заборгованості від 17.04.2013 року, а не здійснені в рамках виконавчого провадження, тому вважає, що позичальником погашалась заборгованість визначена ОСОБА_7 про врегулювання заборгованості, а не заборгованість, визначена рішенням суду.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з такими доводами, оскільки рішенням суду було в повному обсязі та достроково стягнуто заборгованість за кредитним договором. Виконавчий лист на виконання судового рішення був пред'явлений до виконання та не відкликався стягувачем. Укладення, після рішення суду, договору про врегулювання заборгованості від 17.04.2013 року та одночасне нарахування заборгованості як за рішенням суду так і за ОСОБА_7 про врегулювання заборгованості від 17.04.2013 року є подвійним нарахуванням боргу за не виконання обов'язків, які випливали з кредитного договору №431 від 03 серпня 2007 року.

Стаття61 Конституції передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення.

Ураховуючи, що рішенням, яке набрало законної сили, стягнуто достроково солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 434 434,38 грн., тому з урахуванням принципу остаточності рішення та ст. 61 Конституції України, нарахування заборгованості як за рішенням суду так і за ОСОБА_7 про врегулювання заборгованості є неприпустимим та всі проплати здійснені позичальником мали йти на погашення заборгованості, визначеної рішенням суду.

Як зазначалося вище, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01.07.2013 року встановлено, що загальна сума заборгованості перед банком за рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.09.2010 року складає 218 332,76 грн.

Позивачем не оспорюється погашення боргу за рішенням суду на загальну суму 104 445,20 грн.

Згідно квитанцій наявних, зокрема, в матеріалах виконавчого провадження, боржником також сплачено 121 711,40 грн. боргу.

Таким чином, за період з моменту постановлення ухвали про розстрочку виконання рішення суду, якою визначено суму боргу в розмірі 218 332,76 грн, позичальником на виконання рішення суду сплачено 226 156,60 грн (104 445,20 грн (сума, яка визнається позивачем)+ 121 711,40 грн (сума, яка на думку позивача, сплачена на виконання ОСОБА_7 про врегулювання заборгованості).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність заборгованості по тілу кредиту.

Включення до суми боргу на яку позивач просить звернути стягнення 1 809, 14 доларів США - суми пені за несвоєчасну сплату боргу за період з 26.06.2015 року по 26.09.2017 року не ґрунтується на приписах чинного законодавства, оскільки рішенням суду стягнуто всю суму боргу достроково й після ухвалення відповідного рішення учасник процесу має право лише на нарахування сум, визначених ст.625 ЦК України.

Крім того, як пояснив представник банку, сума пені нарахована на підставі ОСОБА_7 про врегулювання заборгованості від 17.04.2013 року, проте як зазначалося вище, нарахування боргу як за рішенням суду так і додатково за ОСОБА_7 є подвійною відповідальністю за невиконання зобов'язань.

Також представник позивача зазначив, що сума 3% річних в розмірі 388, 49 доларів США нараховувалась не за невиконання рішення суду, а за неналежне виконання ОСОБА_7 про врегулювання заборгованості від 17.04.2013 року. Відповідно, з зазначених вище підстав нарахування 3% річних за ОСОБА_7, а не за рішенням суперечить вимогам закону.

Суд вирішив дану вимогу в межах заявленого позову.

Відповідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ураховуючи виконання основного зобов'язання за кредитним договором №431 від 03.08.2007 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №923 від 03.08.2007 року.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну оцінку.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 березня 2018 року.

Суддя-доповідач Л.Д. Українець

Судді В.А. Шебуєва

М.І. Оніщук