Ухвала суду № 72907970, 13.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засідання Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б., Орліченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 13 березня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року,

за участі: прокурора Малюка Б.М., ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Малюка Б.М., та накладено арешт у кримінальному провадженні № 12014080060004344 на вилучені куски і гранули середньої та дрібної фракції загальною вагою близько 264 000 кг., які містяться в 119 (сто дев'ятнадцяти) мішках біг-бегах, та належали ТОВ «Гарантія Плюс» (код ЄДРПОУ 37359563) та знаходяться на відповідальному зберіганні службових осіб Волинської митниці ДФС України.

Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя врахував наявність достатніх підстав вважати, що майно на яке просить накласти арешт прокурор, є предметом доказу злочину, за викладених в клопотанні слідчого обставин, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, та прийшов до висновку, що з метою збереження речових доказів наявні підстави для накладення арешту на це майно.

Не погоджуючись з таким рішення, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року.

Щодо строків апеляційного оскарження, ОСОБА_5 зазначає, що його не повідомляли про судове засідання 03 серпня 2017 року, а копію ухвали він отримав 08 грудня 2017 року.

Так, автор апеляційної скарги зазначає, що він, як законний власник не має жодного відношення та не являється учасником жодного із кримінальних проваджень щодо даного товару. Щодо нього відсутні будь-які повідомлення про підозру чи постанови про порушення кримінальних проваджень, відтак перешкод для повернення феросплавів законному власнику не існує. Також стверджує, що не має ніякого відношення і до кримінального провадження № 120140800060004344.

Разом з тим, ОСОБА_5 звертає увагу на те, що в ухвалі слідчого судді та в матеріалах провадження відсутні відомості про існування таких ризиків як переховування, перетворення, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення майна. Відтак підстави для застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження, саме для досягнення мети збереження речових доказів у слідчого судді не було.

Крім того, підстав вважати, що власник арештованого майна буде заважати досягненню повноти, всебічності та неупередженості розслідування у даному кримінальному провадженні, на думку ОСОБА_5, не має. '

Як стверджує ОСОБА_5, накладення арешту на вищезазначене майно не переслідувало мету, яка передбачена наведеною нормою, адже при розслідуванні провадження щодо підробки документів, не передбачає наслідком собою ні конфіскацію, ні спецконфіскацію майна.

На переконання автора апеляційної скарги, накладення арешту на феросплав, являється неспівмірним та непропорційним до можливого результату розслідування кримінального провадження про підробку документів третіми особами, а відтак підлягає до скасування.

Додатково автор апеляційної скарги повідомляє, що слідчий відділу ГСУ НП України з 2014 року зловживає своїм процесуальним правом на звернення із клопотаннями про арешт майна, оскільки ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 червня 2017 року у справі № 757/25179/17-к скасовано арешт, накладений ухвалою того ж суду від 24 вересня 2015 року на цей же феросплав. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року у справі № 757/45644/17-к скасовано арешт, накладений ухвалою Луцького міськрайонного суду від 07 травня 2015 року на цей же феросплав. Таким чином, слідчі умисно не подають суду об'єктивну інформацію щодо підстав накладення арешту на таке майно та приховують інформацію, що Печерським районним судом м. Києва, неодноразово розглядалось питання підставності накладення такого арешту та неодноразово такий арешт скасовувався.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З апеляційної скарги, доданих до неї документів та матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту на майно було розглянуто судом у відсутність власника майна та його представника, копію ухвали ОСОБА_5 отримав 08 грудня 2017 року, що не спростовується матеріалами провадження, а тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження необхідно поновити.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 01 жовтня 2014 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12014080060004344, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 358. ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здійснювалось підроблення документів щодо митного оформлення товарів (метал, фрукти тощо), які мають явні ознаки підроблення, складені від імені ряду СПД, а саме: ТОВ «Багуа», ТОВ «Керлін-Інвест», ТОВ «Інфографічний Ресурс», ТОВ «ПСАГ АГРО Україна», ТОВ «Гарантія Плюс», ТОВ «Західнежком Групп», ТОВ «Клінаптур Комплекс», ТОВ «СВЛ Проджект», ТОВ «Брокбізнесімперія».

Вище вказані підприємства та документи використовувались для документального оформлення незаконних експортно-імпортних операцій, пов'язаних з вивезенням за межі території України кольорових та інших металів під виглядом металобрухту, а також ввезенням фруктів. Зокрема, до висновків спеціалістів вносились завідомо неправдиві відомості про вміст кольорових металів у феросплавах та брухті металів, а також підроблювались підписи від імені директорів вище вказаних підприємств.

18 серпня 2015 року було проведено обшук на території митного поста Ягодин Волинської митниці ДФС України, а саме майданчика для зберігання транспортних засобів, який знаходиться на території гаража на 10 боксів за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, вул. Прикордонників, буд. 27, в ході якого виявлено та вилучено 119 (сто дев'ятнадцять) мішків біг-бегів з кусками і гранулами середньої та дрібної фракції, загальною вагою близько 264 000 кг., які належать ТОВ «Гарантія Плюс» (код ЄДРПОУ 37359563), які в подальшому визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

25 липня 2017 року прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України МалюкБ.М. звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вищевказане майно, яке знаходяться на відповідальному зберіганні службових осіб Волинської митниці ДФС України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року зазначене клопотання задоволено.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, а саме забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Під час розгляду апеляційної скарги, колегія суддів, перевіривши дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 170, 171, 172, 173 КПК України і взявши до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону, прийшла до переконання, що постановляючи оскаржувану ухвалу слідчий суддя місцевого суду вищезазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12014080060004344, про накладення арешту на куски і гранули середньої та дрібної фракції загальною вагою близько 264 000 кг, які містяться в 119 (сто дев'ятнадцяти) мішках біг-бегах, належали ТОВ «Гарантія Плюс» та знаходяться на відповідальному зберіганні службових осіб Волинської митниці ДФС України, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів наявні підстави для накладення арешту на це майно.

Такі висновки слідчого судді цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою обставин вчинення та розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій. Арештоване майно може бути доказом злочину, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, що підтверджується відповідним процесуальним рішенням, а саме - постановою слідчого в ОВС ГСУ МВС України від 05 травня 2015 року про визнання вищевказаного майна речовим доказом, яка міститься в матеріалах провадження. Метою ж арешту майна є забезпечення кримінального провадження, його завданням є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що прямо передбачено ст.170 КПК України в якості правових підстав застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у діяльність власника вищевказаного майна, з потребами кримінального провадження, та застосував найменш обтяжливий спосіб арешту майна, який на думку колегії суддів не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності товариства, або інших наслідків, які суттєво негативно позначаться на інтересах інших осіб.

Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга ОСОБА_5, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Малюка Б.М., та накладено арешт на у кримінальному провадженні № 12014080060004344 на вилучені куски і гранули середньої та дрібної фракції загальною вагою близько 264 000 кг., які містяться в 119 (сто дев'ятнадцяти) мішках біг-бегах, та належали ТОВ «Гарантія Плюс» (код ЄДРПОУ 37359563) і знаходяться на відповідальному зберіганні службових осіб Волинської митниці ДФС України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. Глиняний В.П. Присяжнюк О.Б.

Справа №11-сс/796/1269/2018 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Шапутько С.В. Доповідач: Паленик І.Г.