Рішення № 72907171, 14.03.2018, Новоушицький районний суд Хмельницької області

Справа № 680/669/17

№2/680/13/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2018 р. смт.Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді - Польової В.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Максимчука С.М.,

прокурора - Жогана І.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 районної державної адміністрації Хмельницької області - ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника керівника Кам’янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Хмельницької області, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування розпоряджень ОСОБА_1 районної державної адміністрації Хмельницької області, визнання недійсними договорів оренди землі,-

встановив:

Прокурор звернувся до суду з позовом в якому просив визнати:

- незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 17 червня 2011 року №313/11-р «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду», розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 28 березня 2012 року №185/2012р «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду»;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №079/2012 від 03 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 про передачу в оренду земельної ділянки, площею 19,4269 га, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Івашковецької сільської ради Новоушицького району, кадастровий номер земельної ділянки: 6823383000:04:001:0303 та договір оренди земельної ділянки №80/2012 від 03 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 про передачу в оренду земельної ділянки, площею 15,7937 га для ведення фермерського господарства, що розташована на території Івашковецької сільської ради Новоушицького району, кадастровий номер земельної ділянки: 6823383000:05:001:0400.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що ним встановлено, що при прийнятті вказаних вище розпоряджень були допущені порушення земельного законодавства, а саме: земельні ділянки передані в оренду не єдиним масивом і знаходяться в різних зонах населеного пункту; у заяві про надання земельних ділянок в оренду відповідачем ОСОБА_3 не обґрунтовано їх розміру, необхідності отримання таких великих площ земельних ділянок , не зазначено перспективи діяльності фермерського господарства, не надано підтвердження наявності техніки, необхідної для обробітку такої площі землі на території Новоушицького району. Такий формальний підхід до вирішення заяви та прийняття рішення про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою створив передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов’язковою процедурою – без проведення земельних торгів. Також вказав, що оскільки на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень ОСОБА_1 районної державної адміністрації та укладення договорів оренди фермерські господарства «Діоніс», «Яблуневий цвіт», засновником яких є ОСОБА_3, вже набули статусу юридичних осіб та мали у володінні земельні ділянки, тому отримання у подальшому земельних ділянок в оренду, загальною площею 35,2206 га, розташованих за межами населених пунктів Івашковецької сільської ради, мало б відбутись за результатами проведення земельних торгів.

Зазначив, що оскільки уповноважений державною орган - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не має повноважень щодо звернення до суду з позовом цієї категорії, а також те, що внаслідок протиправного надання у користування земель сільськогосподарського призначення без проведення земельних торгів грубо порушено інтереси держави у сфері використання земельних ресурсів, з позовом звертається прокуратура в інтересах держави як позивач.

Також просив поновити строк позовної давності, оскільки про порушення вимог земельного законодавства стало відомо з інформації відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі 21 червня 2017 року.

Відповідач ОСОБА_3 направив до суду відзив на позовну заяву /а.с.137-139/, в якому позов не визнав та вказав, що розглядаючи заяву про надання земельних ділянок по суті, орган виконавчої влади надав оцінку всім обставинам і умовам, зазначених у заявах, перевірив його доводи, наведені на обґрунтування розміру земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. У зв’язку з тим, що на момент отримання в оренду земельних ділянок уже були створені фермерські господарства «Діоніс» та «Яблуневий цвіт», була необхідна освіта та техніка, а надані в оренду земельні ділянки необхідно було привести у придатний для вирощування сільськогосподарської продукції стан, тому було укладено договір спільного обробітку земельних ділянок фермерським господарством «Яблуневий цвіт». Земельні ділянки не передавались у раніше створене фермерське господарство і не заносилось до його Статуту, а оброблялись на договірних умовах ФГ «Яблуневий цвіт».

Також зазначив, що на даний час ним створено фермерське господарство «Яблуневий цвіт+». Законодавством не визначено час створення фермерського господарства від часу отримання земельних ділянок.

Посилання прокурора про надання земельних ділянок не єдиним масивом є помилковим.

Також подав заяву про застосування строку позовної давності, оскільки прокурору було відомо про оскаржувані розпорядження ще з 2012 року.

Прокурор подав до суду відповідь на відзив/а.с.148-152/ в якій зазначив, що твердження відповідачів про те, що ним пропущено строк для звернення до суду не підтверджено належними доказами. Твердження відповідача ОСОБА_3 щодо відсутності у законі обмежень в часі на створення фермерського господарства після отримання земельної ділянки у користування є не вірним, оскільки суперечить ч. 1 ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство». ОСОБА_3 зареєстрував нове фермерське господарство «Яблуневий цвіт+» лише через 6 років після отримання в оренду земельних ділянок та після пред’явлення прокурором позову з метою збереження за собою права оренди на вказані земельні ділянки.

В судовому засіданні прокурор заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача – ОСОБА_1 районної державної адміністрації ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала та вказала, що розпорядженням голови районної державної адміністрації від 17 червня 2011 року №313/11-р надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, підставою якого є заява ОСОБА_3 від 10 червня 2011 року до якої додані ксерокопія паспорта громадянина України, план-схема земельної ділянки та витяг з протоколу № 3 засідання Професійної комісії з питань створення фермерських господарств. Вважає, що зазначене вище розпорядження та розпорядження за № 185/2012 від 28 березня 2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 35,2206 га в оренду ОСОБА_3 прийняті в межах компетенції та з дотриманням вимог законодавства.

Також зазначила, що усі розпорядження районної державної адміністрації, що стосуються земельних питань щомісячно надсилались до прокуратури району, зокрема, листом від 06 квітня 2012 року за вих.№11-12/752/2012 на адресу прокуратури району надіслані розпорядження, видані за період з 01 по 30 березня 2012 року, до переліку яких входить і оскаржуване розпорядження від 28 березня 2012 року № 185/2012-р, тому прокурором пропущено строк звернення до суду. Твердження прокурора про те, що йому стало відомо про порушення вимог земельного законодавства з інформації відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі є сумнівним, оскільки у вказаному листі відсутні положення, що вказують на порушення вимог чинного законодавства.

Представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав з підстав зазначених у відзиві.

Заслухавши пояснення прокурора, учасників справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 17 червня 2011 року №313/11-р надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 35,2206 га терміном на 49 років для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, які відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення на території Івашковецької сільської ради /а.с.8/.

Розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 28 березня 2012 року №185/2012-р затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_3 земельну ділянку площею 35,2206 га в оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, які відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення на території Івашковецької сільської ради /а.с.9/.

Згідно з договором оренди земельної ділянки від 03 грудня 2012 №079/2012 /а.с. 10-16/, укладеним між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та ОСОБА_3, останньому надано в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, загальною площею 19,4269 га за рахунок земель державної власності, що знаходиться на території Івашковецької сільської ради, Новоушицького району, Хмельницької області. Угіддя, за рахунок яких відводиться земельна ділянка – рілля (п.2). Договір укладено на термін 49 років з моменту його державної реєстрації (п.7.1). Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п. 12). Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п. 13).

Договором оренди земельної ділянки від 03 грудня 2012 №80/2012 /а.с. 20-25/, укладеним між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та ОСОБА_3, останньому надано в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, загальною площею 15,7937 га за рахунок земель державної власності, що знаходиться на території Івашковецької сільської ради, Новоушицького району, Хмельницької області. Угіддя, за рахунок яких відводиться земельна ділянка – рілля (п.2). Договір укладено на термін 49 років з моменту його державної реєстрації (п.7.1). Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п. 12). Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п. 13).

Крім того, у відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Пунктом 2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до п. "г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства (далі – ФГ) та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За вимогами статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство» (далі – Закон) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 Закону).

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону).

Згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертою статті 7 Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Крім того, Закон передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Представник ОСОБА_1 районної державної адміністрації ОСОБА_2 на спростування доводів прокурора щодо формального підходу при розгляді заяви ОСОБА_3 про надання земельних ділянок в оренду вказала, що питання доцільності та можливості утворення фермерського господарства ОСОБА_3 розглянуто на засіданні професійної комісії з питань створення фермерських господарств, висновок якої є умовою для державної реєстрації фермерського господарства і надання громадянину у власність або оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель державної і комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.

Проте суд не погоджується із зазначеними доводами.

Зі змісту заяви ОСОБА_3 /а.с.30/ вбачається, що вона не відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», - у ній відсутнє обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Наявність позитивного рішення Професійної комісії з питань створення фермерських господарств не звільняє орган виконавчої влади, яким є ОСОБА_1 районна державна адміністрація, при вирішенні питання про передачу в оренду земельної ділянки державної власності від обов’язку пересвідчитись в дійсності волевиявлення заявника та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Комісія ж, відповідно до Положення про порядок проведення професійного відбору з питань створення фермерських господарств, затвердженого наказом Міністерства праці та соціального захисту населення N 452/335 від 17 грудня 2003 року, чинного на час виникнення даних правовідносин, проводила лише професійний відбір громадян, які виявили бажання створити фермерське господарство та не перевіряє обґрунтованість заяв громадян про виділення земельних ділянок в оренду з метою створення фермерського господарства.

В обґрунтування своїх вимог прокурор також вказав, що на момент передачі в оренду земельних ділянок відповідачу ОСОБА_3 ФГ «Діоніс» та ФГ «Яблуневий цвіт» вже набули статусу юридичних осіб, тому отримання в подальшому фермерськими господарствами земельних ділянок в оренду мало б відбуватись за результатами земельних торгів.

Суд вважає такі доводи обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються сукупністю зібраних у справі доказів.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 одержав 03 грудня 2012 року в оренду для створення фермерського господарства дві земельні ділянки площами відповідно 15,7937 га та 19,4269 га ріллі. При цьому він є співзасновником ФГ «Діоніс», зареєстрованого 16 лютого 1995 року, засновником ФГ «Яблуневий цвіт», зареєстрованого 31 березня 2009 року та засновником ФГ «Яблуневий цвіт+», зареєстрованого 08 листопада 2017 року.

Тобто, на час подання заяви про виділення за рахунок земель державної власності земельної ділянки для створення фермерського господарства ФГ «Діоніс» та ФГ «Яблуневий цвіт» вже були створені. В той же час ФГ«Яблуневий цвіт+» ОСОБА_3 створив через 4 роки та 11 місяців після отримання спірних земельних ділянок в оренду та звернення прокурора до суду із позовом.

З часу отримання ОСОБА_3 земельних ділянок в оренду ( з 03 грудня 2012 року) до часу створення ФГ «Яблуневий цвіт+» (08 листопада 2017 року) спірними земельними ділянками користувалось ФГ «Яблуневий цвіт», яке й сплачувало орендну плату за договорами оренди земельних ділянок № 079/2012 від 03 грудня 2012 року та №080/2012 від 03 грудня 2017 року, про що свідчать матеріали ОСОБА_1 відділення Кам’янець-Подільської ОДПІ /а.с.36-48/.

Використання ФГ «Яблуневий цвіт» спірних земельних ділянок протягом 2017 року також підтверджується довідкою Управління агропромислового розвитку за № 23 від 25 січня 2018 року /а.с.140 / та даними статистичної звітності про площі та валові збори сільськогосподарських культур по Новоушицькому району за 2017 рік, згідно яких ФГ «Яблуневий цвіт» підготовлено до збирання та зібрано 17 га кукурудзи та 17 га зернових, технічні – всього 38 га /а.с. 117-120/.

Доводи представника відповідача ОСОБА_4 про те, що спірні земельні ділянки не передавались раніше створеному фермерському господарству і не заносились до його статуту, а оброблялись у зв’язку із забур’яненням на договірних засадах ФГ «Яблуневий цвіт», оскільки між єдиним власником зазначеного фермерського господарства ОСОБА_3 та громадянином ОСОБА_3 існує тісний зв'язок між правосуб’єктністю особи, якій надано право на оренду і на спільний обробіток даної земельної ділянки, суд вважає такими, що спрямовані на приховання дійсних обставинам. Зрештою, питання тісного зв’язку між правосуб’єктністю особи як фізичної особи та як власника господарства має значення для цілей визначення статусу заявника як потерпілого від порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що вказав Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Рисовський проти України» і не регулює питання правомірності використання земельної ділянки наданої гр. ОСОБА_3 для створення фермерського господарства іншим фермерським господарством, засновником якого є ОСОБА_3

Також у договорах оренди, зокрема пунктах 5, 25, передбачено, що земельні ділянки, які передаються в оренду, не мають недоліків, що можуть перешкоджати їх ефективному використанню, тобто укладаючи спірні договори сторони чітко передбачили відсутність недоліків які б перешкоджали використанню земельних ділянок. Орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Умов щодо забур’янення та заліснення земельних ділянок договори не містять. Дані довідки ОСОБА_1 селищної ради № 2948 від 06 листопада 2017 року /а.с.74/ про те, що на спірних земельних ділянках з 1990 року по 2012 рік не застосовувався комплекс сільськогосподарських робіт по агропромисловому обробітку, що призвело до їх значного забур’янення, суд оцінює критично, оскільки вони суперечать обставинам справи, з яких суд встановив, що земельні ділянки використовувались ФГ «Яблуневий цвіт».

Твердження представника відповідача ОСОБА_4 про те, що час створення фермерського господарства від отримання земельних ділянок в оренду законом не визначено суперечать загальним принципам земельного законодавства (ст. 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Підсумовуючи викладене, наведені вище докази в сукупності свідчать про те, що ФГ «Яблуневий цвіт+» було створено ОСОБА_3 з метою легалізації отримання земельних ділянок без проведення земельних торгів, оскільки фактично земельні ділянки використовувались ФГ «Яблуневий цвіт», що свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_3 на створення фермерського господарства при отриманні в оренду земельних ділянок та створення передумов для штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів, тому суд вважає, що розпорядження ОСОБА_1 державної районної адміністрації винесені з порушенням вимог законодавства.

Водночас суд не погоджується з доводами прокурора щодо необхідності надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства єдиним масивом, а не у вигляді земельних ділянок, розташованих на відстані одна від одної, оскільки частина сьома статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» передбачає, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури. Тобто поняття єдиного масиву, в розумінні частини 7 статті 7 Закону, слід тлумачити як надання земельної ділянки з розташованими на ній водними джерелами, лісовими угіддями та ін., а не надання однієї окремої земельної ділянки, що свідчить про неправильне тлумачення норм закону прокурором, про що також зазначив Верховний суд України при розгляді справи за № 6-2354цс16.

Щодо позовних вимог про визнання договорів оренди землі недійсними суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Не є укладеним правочин (договір), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для його укладення.

Відповідно до вимог статей 14, 18, 20 Закону України «Про оренду землі», чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

На час укладення спірних договорів оренди землі їх державна реєстрація здійснювалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. N 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» (зі змінами), яка діяла до 01 січня 2013 року. Відповідними повноваженнями були наділені територіальні органи Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки.

Пункти 11, 14 зазначеної вище постанови передбачають, що дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку. Кожному документові, що посвідчує право на земельну ділянку, при здійсненні його державної реєстрації з використанням автоматизованої системи, присвоюється реєстраційний номер.

Водночас Верховний Суд України у постанові від 19 лютого 2014 року по справі №6-162ц13 за наслідками тлумачення положень статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» вказав, що сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоди встановленої форми. Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Судом встановлено, що спірні договори оренди землі датовані 03 грудня 2012 року, а їх державна реєстрація у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі проведена 02 листопада 2012 року за №682330004001773 та № 682330004001774, тобто за місяць до їх підписання /а.с.164/, що було визнано прокурором та представниками відповідачів у судовому засіданні.

У пунктах 37 оскаржуваних договорів передбачено, що вони набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

Статтею 20 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що лише укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Оскільки після досягнення згоди щодо усіх істотних умов договору та їх підписання, не проведено їх державну реєстрацію, останні не є укладеними.

Відповідно не може бути визнаний недійсним договір, який не вчинено, тому суд відмовляє в позові в цій частині у зв’язку із безпідставністю позовних вимог.

Щодо вирішення заяв представників відповідачів про застосування строку позовної давності та заяви прокурора про його поновлення, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові у разі обґрунтованості позовних вимог.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Судом встановлено обґрунтованість позовних вимог прокурора щодо незаконності розпоряджень голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Хмельницької області. Прокурор у судовому засіданні вказав, що про спірні розпорядження йому не відомо, а доводи представників відповідачів що він отримував копії спірних розпоряджень 06 квітня 2012 року спростовуються дослідженими у судовому засіданні журналами реєстрації вхідної кореспонденції прокуратури Новоушицького району, при цьому вважав, що запис за №752 у журналі реєстрації вихідної кореспонденції ОСОБА_1 районної державної адміністрації не є належним доказом вручення спірних розпоряджень прокуратурі району. Вважав, що про порушення вимог земельного законодавства він дізнався з інформації відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі від 21 червня 2017 року.

Суд дослідив лист від 21 червня 2017 року №142/111-17 (а.с.50) та встановив, що відділ Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі вказаним вище листом направив прокурору копії спірних договорів оренди земельної ділянки № 79/12 та №80/12 від 03 грудня 2012 року. Інформації щодо порушення вимог земельного законодавства при видачі розпоряджень ОСОБА_1 районною державною адміністрацією від 17 червня 2011 року № 313/11-р та від 28 березня 2012 року № 185/2012-р ні зазначений вище лист, ні копії договорів оренди землі, не містять.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи (в тому числі прокурора) знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (правовий висновок від 22 лютого 2017 року по справі 6-17цс17).

Наказом від 19 вересня 2005 року №3гн Генеральний прокурор України визначив основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів, у зв'язку з чим наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.

Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять також і накази Генерального прокурора, зокрема, від 18 жовтня 2010року №3гн, від 12 квітня 2011року №3гн, від 07 листопада 2012року №3гн.

Вказані накази, крім іншого, містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів. Основними напрямами нагляду за додержанням і застосуванням законів вважати захист фінансово-економічних інтересів держави, передусім у бюджетній та земельній сферах.

В той же час, заслуговує на увагу посилання представника відповідача ОСОБА_2 щодо відкритого доступу, в тому числі і для прокурора, до усіх розпоряджень ОСОБА_1 районної державної адміністрації, у зв’язку з їх опублікуванням на офіційної сайті останньої.

Таким чином, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими місцевими державними адміністраціями рішень, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може свідчити про те, що прокурор не міг бути обізнаний з існуванням спірних розпоряджень до спливу строку позовної давності та підтверджувати доводи останнього про початок перебігу цього строку лише в 2017 році.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про пропуск прокурором строку позовної давності, оскільки органи прокуратури повинні були та мали змогу своєчасно дізнатися про розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 17 червня 2011 року № 313/11-р та від 28 березня 2012 року № 185/2012-р, тому клопотання про поновлення строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Представник відповідача ОСОБА_4 просив застосувати строк позовної давності, про що свідчить його заява.

Враховуючи обґрунтованість позовних вимог щодо визнання незаконними та скасування розпоряджень ОСОБА_1 районної державної адміністрації, однак пред’явлення прокурором позову поза межами строку позовної давності, у задоволенні позову слід відмовити.

Розподіляючи судові витрати щодо сплати судового збору, суд керується вимогами ст. 141 ЦПК України, яка, передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Враховуючи відмову у позові, судові витрати понесені прокурором на оплату судового збору, слід покласти на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 3, 5, 76 - 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263- 265 ЦПК України, суд-

вирішив:

У позові першого заступника керівника Кам’янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Хмельницької області, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування розпоряджень ОСОБА_1 районної державної адміністрації Хмельницької області, визнання недійсними договорів оренди землі- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи , якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається через Новоушицький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 22 березня 2018 року.

Позивач: Прокуратура Хмельницької області в особі Кам’янець-Подільської місцевої прокуратури, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код ЄДРПОУ – 02911102.

Відповідач: ОСОБА_1 районна державна адміністрація Хмельницької області, місцезнаходження: 32600, Хмельницька область, Новоушицький район, смт. Нова Ушиця, вул. Подільська, будинок 17, ЄДРПОУ -21318746.

Відповідач: ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП – НОМЕР_1.

Суддя: ОСОБА_5