Постанова № 72905589, 20.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 336/1999/13-ц

провадження №22ц/778/888/18

головуючий у 1 інстанції: Дмитрюк О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаОСОБА_1суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, ухвалене в м. Запоріжжі 20 листопада 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором. -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року ПАТ "Дельта Банк" звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 07.10.2008 р. між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 184-0111005/ФК-08, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 15000 грн., з розрахунку 25% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 07.10.2008 р. по 06.10.2010 р.

ОСОБА_8 свої зобов’язання за кредитним договором повністю виконав, надавши відповідачеві кредит, в розмірі та строки, передбачені кредитним договором.

Відповідно до ст. 512-519 ЦК України, ст.ст. 92, 95 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», Постанови Правління НБУ № 369 «Про затвердження Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства», 30.06.2010 р. між ТОВ «Укрпромбанк», AT «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов»язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь AT «Дельта Банк», відповідно до п.1.4 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ОСОБА_9 передає (відступає) ОСОБА_8 права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов»язань перед Національним банком, внаслідок чого ОСОБА_10 замінює ОСОБА_9 як кредитора (стає новим кредитором ) у зазначених зобов»язаннях, а згідно з п.4.2 внаслідок передачі ОСОБА_9 ОСОБА_8 прав вимоги до боржників, ОСОБА_8 переходить (відступається) право вимагати (замість ОСОБА_9) від боржників повного, належного та реального виконання обов»язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Посилаючись на ст.ст. 512-519, 526, 530, 536, 553, 554, 610, 612, 629, 1046-1050, 1054 ЦК України, умови кредитного договору та договору поруки, ПАТ «Дельта Банк» просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 31005,06 грн. та судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5, на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 184-0111005/ФК-08 від 07.10.2008 р. в сумі 31 005 грн. 06 коп. (тіло кредиту - 15000 грн., відсотки - 16005,06 грн.). Стягнуто з ОСОБА_5М,, на користь ПАТ "Дельта Банк" судовий збір в сумі 310.05 грн. В задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_6, про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду представник ПАТ "Дельта Банк" подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови в позові до поручителя та задовольнити позов і в цій частині.

В частині задоволення позову рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржене, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.10.2008 р. між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 184-0111005/ФК-08, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 15000 грн., з розрахунку 25% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 07.10.2008 р. по 06.10.2010 р.

ОСОБА_8 свої зобов’язання за кредитним договором повністю виконав, надавши відповідачеві кредит, в розмірі та строки, передбачені кредитним договором.

ОСОБА_7 умови кредитного договору тривалий час належним чином не виконувала, у зв’язку з чим, станом на 19.02.2013 р. за відповідачем наявна заборгованість у сумі 31005,06 грн., з яких: тіло кредиту - 15000,00 грн.; відсотки -16005,06 грн.

Вищевикладене підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, наданими позивачем.

Виконання позичальником ОСОБА_5 зобов’язань за кредитним договором забезпечувалось порукою, відповідно до укладеного договору поруки № 184-0111005/ФК-08 від 07.10.2008 р. між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_6, ОСОБА_5, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов’язань за договором. Поручитель і боржник несе перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Згідно ч. І ст. 631 ЦК України, строком договору є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов’язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

П. 10 вищезазначеного договору поруки відповідача ОСОБА_11 встановлено, що договір діє до повного виконання зобов'язань по кредитному договору боржником чи поручителем.

У кредитному договорі йдеться, що датою повернення кредиту є - 06.10.2010 р. (п.1.3).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 цього Кодексу, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука це строкове зобов'язання і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Строк поруки не вважається строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який установили сторони в договорі).

У кредитному договорі йдеться, що позичальник має повернути кредитні кошти до 06.10.2010 року. Також умовами договору сторони передбачили строки виконання окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входить до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою стаття 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитним договором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Як встановлено судом попередньої інстанції, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється. Відповідач ОСОБА_7 не виконувала взяті на себе зобов’язання за договором про надання кредиту з листопада 2008 року, оскільки платежі на погашення заборгованості, згідно довідки банку (а.с.17) не вносились.

ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом, в тому числі і до поручителя, 28 лютого 2013 року (а.с.28), тобто поза межами шестимісячного строку.

Дія договору поруки на момент пред'явлення позову вважається припиненою, а тому підстав для солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя не вбачається.

Зазначений правовий висновок Верховного суду України викладений у постанові від 8 жовтня 2014 року у справі № 6-128цс14.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції що позовні вимоги, пред’явлені до поручителя ОСОБА_12 не підлягають задоволенню, у зв’язку з припиненням поруки на час звернення з позовом до суду.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення в частині яка перевірялась судом апеляційної інстанції, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги в тому числі і щодо наявності заборгованості, що перешкоджає припиненню поруки, про можливість стягнення з поручителя платежів за шість місяців, невірним застосуванням судом норм законодавства, про відсутність підстав для відмови в позові зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався апелянт в суді першої інстанції, як на підстави для задоволення позову, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і касаційному оскарженню не підлягає.

Однак, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 22 березня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: