Ухвала суду № 72905577, 16.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 335/12070/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 335/12070/14-к Головуючий в 1 інст. Пивоварова Ю.О.

Провадження № 11-кп/778/218/18 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

Категорія ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 189 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року м. Запоріжжя

Судова колегія з кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Рассуждай В.Я.,

суддів Білоконева В.М., Гончар О.С.,

при секретарі Мовчан Д.В.,

за участю прокурора Федорченка К.В.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників обвинувачених - адвокатів Тягунова Ю.В., Григор’єва А.В.,

Заболотного О.А., Полуляха С.Ю., Пшенічної О.А., Самарської Н.В.,

потерпілого ОСОБА_10,

представників потерпілих - адвокатів ОСОБА_11, ОСОБА_12,

ОСОБА_13,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Запорізької області в місті Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який підтримував обвинувачення в суді першої інстанції - прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Запорізької області Федорченка К.В., обвинуваченої ОСОБА_3 та в її інтересах адвокатів Самарської Н.В., Пшенічної О.А., Полуляха С.Ю., Заболотнього О.А., обвинуваченого ОСОБА_2 та в його інтересах адвокатів Тягунова Ю.В., Григор’єва А.В., адвоката Гладкого Д.В. в інтересах потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_18, представника ТОВ ВКФ «ГЮСС» - адвоката ОСОБА_11,

на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2017 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Нерюнги Якутії РФ, українця, громадянина України, маючого вищу освіту, не одруженого, працюючого приватним підприємцем, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні злочинів передбачених п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189 КК України та засуджено:

- за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України у вигляді 11 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 4 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення полі;

- за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 189 КК України до 3 років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 189 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, окрім житла.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, окрім житла.

Визнано невинуватим та виправдано у зв'язку із не доведенням вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, ч. 2 ст. 189 КК України за епізодом вчинення злочину у відношенні ОСОБА_17, за ч. 4 ст. 189 КК України за двома епізодами вчинення злочинів щодо ОСОБА_17 в серпні 2011 року, та потерпілого ОСОБА_18

Початок строку відбування покарання постановлено рахувати з 21 жовтня 2013 року.

Вироком постановлено зарахувати ОСОБА_2 до строку призначеного покарання строк попереднього ув'язнення із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі з 26 листопада 2006 року по 4 липня 2007 року та з 21 жовтня 2013 року по 20 червня 2017 року включно.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженку м. Запоріжжя, українку, громадянку України, маючу вищу освіту, працюючу депутатом Запорізької міської ради, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судиму,

визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України та засуджено до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, окрім житла.

Визнано невинуватою та виправдано за недоведеністю у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України за епізодами вимагання у потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18

Початок строку відбування покарання постановлено рахувати з 19 серпня 2014 року.

Постановлено зарахувати до строку призначеного покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі з 19 серпня 2014 року по 20 червня 2017 року включно.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.

Цивільний позов ТОВ ВКФ «ГЮСС» задоволено в повному обсязі та постановлено стягнути у відшкодування шкоди, завданої злочином в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ ВКФ «ГЮСС» 369812 грн.

Цивільний позов ОСОБА_17 до ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Вирком вирішено долю речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арештів на майно обвинувачених, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду першої інстанції встановлені наступні обставини.

26 листопада 2006 року приблизно о 2 годині ОСОБА_2, будучи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився у приміщенні нічного клубу «Кроу-бар», розташованого в готелі «Інтурист» по пр. Леніна, 135 в м. Запоріжжі, проходячи повз танцювальний майданчик клубу, діючи умисно, на ґрунті явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, використовуючи малозначний привід (поштовх його невідомою особою), побачив ОСОБА_19, що проходив поруч та помилково вважаючи його винним у поштовху, спричинив бійку з останнім, під час якої він та ОСОБА_19 наносили один одному удари в різні частини тіла та голови. Тоді ОСОБА_2, продовжуючи свої умисні злочинні дії, спрямовані на вчинення хуліганства, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки у громадських місцях та з метою самоутвердитися за рахунок потерпілого, маючи при собі розкладний ніж, спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, утримуючи його в правій руці, діючи умисно з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс один удар потерпілому ОСОБА_19 в область грудної клітини, чим спричинив проникаюче поранення грудної клітини зліва в проекції 8 міжребер'я, з пораненням діафрагми, з проникненням раневого каналу в черевну порожнину з пошкодженням 3 сегменту печінки, зі скупченням крові у черевній порожнині, яке кваліфікується, як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя у момент заподіяння.

Органом досудового розслідування ці дії ОСОБА_2 були кваліфіковані за ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, як незакінчений замах на умисне вбивство з хуліганських мотивів, однак оцінивши всі надані докази в їх сукупності, суд першої інстанції пришов до висновку про необхідність перекваліфікувати дії ОСОБА_2 за цим епізодом на ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 121 КК України, як вчинення умисних дій, як виразилися в грубому порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням спеціально пристосованого предмету для нанесення тілесних ушкоджень (хуліганство), а також як вчинення умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя у момент заподіяння.

Так суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 під час бійки з ОСОБА_19 наніс йому один удар ножем у грудну клітину, при цьому ніяких об'єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 намагався нанести ще декілька ударів ножем потерпілому, у судовому засіданні не отримано. Навпаки після нанесення одного удару ножем потерпілому ОСОБА_2 бачив, що потерпілий не впав, свідомості не втрачав та самостійно вийшов з приміщення танцклубу. При цьому обвинувачений не продовжував злочинні дії, маючи реальну можливість їх продовжити, втративши інтерес до потерпілого після демонстрації останньому його явної переваги та нехтування загальновизнаними правилами поведінки у громадських місцях.

За обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину у відношенні ОСОБА_20 судом першої інстанції встановлено, що того ж дня - 26 листопада 2006 року о 2 годині ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на танцювальному майданчику нічного клубу «Кроу-бар», розташованому за адресою: с. Запоріжжя, пр. Леніна, 135, під час розмови із арт - директором нічного клубу «Кроу-Бар» ОСОБА_20, який робив йому зауваження з приводу вчиненої бійки, діючи умисно, з хуліганських мотивів, на ґрунті нехтування загальнолюдськими нормами співжиття і нормами моралі, з метою демонстрації своєї явної неповаги до суспільства, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання смерті потерпілому, утримуючи у правій руці розкладний ніж, наніс ОСОБА_21 один удар ножем в область грудної клітини, чим спричинив одиночне проникаюче колото-різане поранення лівої бокової поверхні грудної клітини з пораненням серця, яке ускладнилось тампонадою серця кров'ю, що вилилась, яке має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент заподіяння, внаслідок заподіяння яких настала смерть потерпілого о 2.30 годині у приміщенні нічного клубу «Кроу-Бар».

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_2 судом першої інстанції були кваліфіковані за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, як вчинення умисного вбивства з хуліганських мотивів. При цьому суд першої інстанції, кваліфікуючи дії ОСОБА_2 за цим епізодом виключив з пред'явленому йому обвинувачення таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення умисного вбивства особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України за наступних обставин.

Не пізніше 01.10.2011 року при невстановлених обставинах та місці, ОСОБА_22 у порушення порядку обігу наркотичних засобів, з метою збуту, придбав наркотичний засіб кокаїн вагою 0,1384 г, який він умисно, незаконно, зберігав за місцем проживання АДРЕСА_3. 01.10.2011 р., приблизно у вечірній час, знаходячись за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_4 ОСОБА_2, діючи умисно, у порушення порядку обігу наркотичних засобів, збув ОСОБА_23 наркотичний засіб кокаїн вагою 0,1384 г., що відповідно до висновку експерта № 1772 від 24.10.2011 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.

Вироком суду ОСОБА_2 було виправдано у вчиненні вказаного злочину у зв'язку із не доведенням його участі у вчиненні вказаного кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Також судом першої інстанції встановлено, що у 2010 році особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, отримавши авторитет неформального «керівника» Запорізької області, що склався та підтримувався у суспільстві завдяки засобам масової інформації, маючи відповідну освіту та знання в галузі господарської діяльності, з метою отримання неправомірного доходу від підприємців м. Запоріжжя, вирішив вимагати від останніх грошові кошти для власного незаконного збагачення та отримав згоду на участь у вчиненні вказаних злочинів у свого знайомого ОСОБА_2, який мав репутацію особи, схильної до застосування насильства та вчинення злочинів у м. Запоріжжі.

Так на початку 2010 року у денний час особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2, перебуваючи в одному з кабінетів будинку № 27/29 по вул. Горького в м. Запоріжжі, який належить ПП «Торгово-виробнича компанія «Фаворит», з метою незаконного одержання чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх спільних дій, запросив до свого кабінету співзасновника групи господарських товариств торгівельної марки «Хлібодар» ОСОБА_17, де з метою досягнення свого спільного злочинного умислу у присутності ОСОБА_2, висунув незаконну майнову вимогу потерплому про щомісячну передачу йому майна, а саме: грошових коштів в сумі 500 000 грн від одержаних ОСОБА_17 доходів з ведення господарської діяльності вказаною групою компаній, при цьому висловив погрозу насильством ОСОБА_17 та його близьким родичам, а також обмеженням його прав, свобод або законних інтересів, а саме: влаштувати дорожньо-транспортну подію, у який постраждає ОСОБА_17 та його близькі родичі, або ж йому підкинуть зброю чи наркотичні засоби, за що його буде притягнуто до кримінальної відповідальності, а також обмеженням його прав під час здійснення господарської діяльності, оскільки буде порушено технологію виробництва хлібо-булочних виробів, у результаті чого господарське товариство буде дискредитовано на ринку відповідного товару.

Оцінивши висунуту особою, матеріали, щодо якої виділені в окреме провадження, погрозу як об'єктивну, а також усвідомлюючи реальність небезпеки заподіяння йому шкоди у разі ігнорування вказаних вимог, розцінивши присутність у кабінеті ОСОБА_2, як особи, яка може завдати шкоду його майну та здоров'ю, застосувавши насильство, ОСОБА_17 погодився передати частину прибутку підприємств у вигляді грошових коштів вказаним особам.

Після проведеного аудиту фінансової діяльності його підприємств у період із вересня 2010 рок у по вересень 2011 року, виконуючи незаконні вимоги особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_2 про передачу їм коштів, ОСОБА_17 самостійно та через генерального директора ТОВ «УК «Агросервіс 2000» ОСОБА_24 щомісячно передав частинами зазначеним особам майно, а саме: грошові кошти у розмірі 160 000 на загальну суму 2 080 00 грн., що завдало потерпілому ОСОБА_17 майнову шкоду в особливо великому розмірі.

За обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України у відношенні потерпілого ОСОБА_10 судом першої встановлені наступні обставини.

У вересні 2010 року особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2, який надав сою згоду на участь у вчиненні вказаного злочину щодо потерпілого, з метою незаконного збагачення, знаходячись в офісному приміщенні ТОВ «Фаворит», яке розташовано за адресою: с. Запоріжжя, вул. Горького, б. 27/29, діючи повторно, пред'явили засновнику ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс» ОСОБА_10 незаконну вимогу щодо передачі їм права на майно, а саме 75 % акцій вказаного підприємства, сума яких становить 5 250 750,0 грн та висловили погрозу про можливі насильницькі дії щодо нього та його близьких родичів, обмеження його прав та законних інтересів, що у разі невиконання його вимог, вони вчинять дії, якими позбавлять ОСОБА_10 можливості здійснювати на території м. Запоріжжя господарську діяльність шляхом витіснення ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс» зі сфери приймання та перевожу грошових коштів від населення за житво-комунальні послуги.

Крім того, у лютому 2011 року особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, продовжуючи свої злочинні дії та намагаючись досягнути запланованого ним результату, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_3 має досвід роботи із підприємствами комунальної сфери діяльності, запропонував останній взяти участь у чиненні незаконного вимагання грошових коштів у потерпілого ОСОБА_10, на що вона надала свою згоду.

У подальшому особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_2 у вказаний вище час, діючи умисно, з корисливих мотивів та повторно, за попередньою змовою групою осіб, знаходячись в приміщенні офісу ТОВ «Фаворит», розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького, 27/29, погрожуючи обмеженням прав ОСОБА_10 шляхом припинення господарської діяльності, пред'явили співвласнику ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс» та ТОВ «ВКФ «ГЮСС» ОСОБА_10 протиправну вимогу передавати йому щомісячно майно, а саме грошові кошти в розмірі 12% від суми отриманих грошових коштів, отриманих ТОВ «ВКФ «ГЮСС» від грошових надходжень за договорами між товариством та комунальними підприємствами м. Запоріжжя, яка була сприйнята потерпілим реально.

У подальшому в березні 2011 року ОСОБА_3, знаходячись в приміщенні офісу ТОВ «Фаворит», розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького, 27/29, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2 та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, використовуючи свої знання у господарській діяльності, з метою спонукання ОСОБА_10 до виконання висунутої раніше ОСОБА_2 та особою, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, незаконної вимоги, під час розмови з останнім повідомила про необхідність перерахування грошових коштів на їх користь та запропонувала надати банківським операціям виду легальних шляхом укладання договорів щодо надання робіт (послуг) із ТОВ «ВКФ «ГЮСС» та повідомила ОСОБА_10 реквізити банківських рахунків чотирьох суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: ТОВ «Торгова компанія «Адженікс», ТОВ «ДТ «ЕКОТОП», ТОВ «Компанія ІС-2007», ТОВ «Старт Альянс», на рахунки яких необхідно було перерахувати грошові кошти, які вимагались.

Тоді ОСОБА_10, перебуваючи під тиском з боку ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, разом із співзасновником ТОВ «ВКФ «ГЮСС» ОСОБА_25, погодились задовольнити вказані незаконні вимоги та у період з 9 березня 2011 року по 4 липня 2012 року за дорученням ОСОБА_10 було перераховано з банківських рахунків ТОВ «ВКФ «ГЮСС» на рахунки чотирьох суб'єктів підприємницької діяльності, відомості про які ОСОБА_3 передала ОСОБА_10, а саме ТОВ «Торгова компанія «Адженікс», ТОВ «ТД «ЕКОТОП», ТОВ «Компанія ІС-2007», ТОВ «Старт Альянс» грошові кошти на загальну суму 369812 грн., в результаті чого спільними діями ОСОБА_2, ОСОБА_3, та особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, ТОВ «ВКФ «ГЮСС» була завдана майнова шкода в особливо великому розмірі.

За обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні спільно із особою, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, злочину передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України у відношенні потерпілого ОСОБА_26 судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

3 березня 2012 року приблизно о 15 годині особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2, знаходячись у приміщенні Національного клубу - ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_10», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Будинок відпочинку, 42 висунули ОСОБА_26, який є головою наглядової Ради ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат», співвласником ряду підприємств, яким належить контрольний пакет акцій ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» та володіє майновими правами на вказане підприємство, незаконну вимогу передати всі майнові права на ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат», статутний капітал якого складав 29 610 000 грн. та всі майнові права на «Національний клуб - ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_10», вартість якого складала 20 396 061 грн, а всього на загальну суму 50 006 061,00 грн. У разі невиконання вказаних вимог, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження та ОСОБА_2 почали висловлювати ОСОБА_26 погрози вчинити насильницькі дії та дії, що загрожували обмеженням прав та його законних інтересів та його близьких родичів.

Не бажаючи виконувати незаконні вимоги особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_2, сприймаючи реальну можливість втілення їх погроз, ОСОБА_26 прийняв заходи щодо особистої охорони та своїх близьких родичів, та відмовився виконувати незаконну вимогу.

Також цим вироком суду ОСОБА_2 виправдано у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні інших злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189 КК України у відношенні потерпілого ОСОБА_17, вчинення яких йому було інкриміновано у період часу з серпня 2011 року по 21 жовтня 2013 року, за обставин яких ОСОБА_2, діючи у складі організованої злочинної групи з ОСОБА_28 та ОСОБА_29 вимагали передати права на підприємство СГ ТОВ «Дружба» та 100 000 доларів США.

При цьому як вбачається з мотивувальної частини вироку суду (т. 42, а.с. 210) підставою для прийняття такого рішення стало те, що в суді потерпілий ОСОБА_17 показав, що з обвинуваченим ОСОБА_2 у нього була лише одна зустріч під час першої вимоги ОСОБА_28 про щомісячну передачу грошових коштів, подальші зустрічі ОСОБА_17 відбувались лише особисто з ОСОБА_28 та ОСОБА_29

За епізодом вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України у відношенні потерпілого ОСОБА_18 вироком суду ОСОБА_2 виправдано за недоведеністю вчинення ним цього злочину.

Також вироком суду ОСОБА_3 було виправдано у пред'явленому їй обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України у відношенні потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18, оскільки вчинення вказаних злочинів їй було інкриміновано у складі організованої групи і всі злочини вчинялись з її відома, але судом була виключена така кваліфікуюча ознака, і відповідно з урахуванням пояснень самих потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які заперечували її причетність до вчинення злочинів у відношенні них, суд прийшов до висновку про не доведення її участі у вчиненні злочинів у відношенні цих потерпілих.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_2 призначити покарання:

- за ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України 10 років позбавлення волі;

- за п. 7, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України довічне позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 307 КК України (в редакції закону від 03.02.2007 року) 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 189 КК України 5 років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 189 КК України 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі прокурор просить призначити покарання за ч. 4 ст. 189 КК України у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Цивільні позови задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судовий розгляд проведено неповно із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а призначене обвинуваченим покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень та даним про їх особи.

При цьому в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку, судом загалом вірно встановлено обставини вчинення злочинів та доказам переважно надано вірну оцінку, про що вказано у вироку.

Разом з тим вважає, що судом було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке полягало в тому, що після винесення ухвали 11 квітня 2016 року про повторне дослідження письмових матеріалів кримінального провадження суд безпідставно та у порушення вимог КПК прокурору повернув матеріали, які було визнано доказами у кримінальному провадженні та долучено до матеріалів провадження ухвалою суду у попередньому складі.

Наведене свідчить про порушення судом положень ст. 319 КПК України.

Зазначає, що у порушення вимог ст. 290 КПК України суд відмовив стороні обвинувачення у задоволенні заяви щодо відкриття інформації стосовно свідка захисту ОСОБА_30, а також не відкрито документи, надані суду захисниками ОСОБА_3 щодо реформування ЖКХ у м. Запоріжжі та правовий висновок проведений щодо обвинувального акту на замовлення захисників.

Прокурор вважає, що висновки суду про недоведеність вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів у відношенні потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18. не відповідають фактичним обставина справи, оскільки ґрунтуються лише на посиланнях суду на те, що ці потерпілі матеріальних претензій не мають.

Прокурор зазначає, що суд у вироку не навів оцінки всім наданим доказами на доведення вини за цими епізодами, в тому числі і результатам НСРД, а обмежився лише твердженням, що їх вчинення було інкриміновано у складі організованої злочинної групи, вчинення злочинів обвинуваченими у складі якої в суді не доведено.

Вважає, що судом було допущено порушення права обвинувачених на захист під час судових дебатів, вирок було оголошено без їх участі, у зв'язку із чим не було роз'яснено його суті. Разом з тим прокурор вважає, що таке право на захист може бути поновлено в апеляційному суді під час проведення судових дебатів.

Доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання даним про особи обвинувачених та тяжкості вчинених ними злочинів зводяться до того, що як на підставу для призначення ОСОБА_2 не найсуворішого покарання суд послався на думку потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні, разом з тим за епізодом вчинення вбивства ОСОБА_31 потерпіла до суду прибути на змогла, оскільки перебувала за межами кордону.

Також прокурор зазначає, що у порушення положень ст. 72 КК країни з урахуванням змін, внесених до неї на підставі Закону України «Про внесення зміни до Кримінального Кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» не зроблено перерахунок із визначенням кількості днів, зарахованих судом (т. 44 а.с. 1-4).

Адвокат Гладкий Д.В., який діє в інтересах потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18, в апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду в частині виправдання ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України за епізодом злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_17, в частині виправдання ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України за двома епізодами злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_17 у серпні 2011 року, потерпілого ОСОБА_18, в частині виправдання ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України за епізодами вимагання у потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України за епізодом злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_17 та призначити обвинуваченому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі; визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України за двома епізодом злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_18 та призначити обвинуваченому покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_3 - визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України за епізодами вимагання у потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 та призначити їй покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Також просить скасувати вирок в частині призначення ОСОБА_2 покарання за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України та ухвалити в цій частині вирок, яким призначити покарання у виді довічного позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України призначити обвинуваченому остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Крім того, просить скасувати вирок в частині призначення ОСОБА_3 остаточного покарання та ухвалити в цій частині вирок, яким на підставі ст. 70 КК України призначити їй покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Просить включити до мотивувальної частини вороку за епізодами вимагання обвинуваченими кваліфікуючу ознаку за ч. 3 ст. 28 КК України - вчинення злочину організованою групою.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що суд безпідставно в судовому засіданні 11 квітня 2016 року повернув частину матеріалів кримінального провадження прокурору.

Зазначені матеріали містять відомості, що вказують на наявність вини обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України у відношенні потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 Вважає, що слід повторно дослідити повернуті судом докази та матеріали НСРД для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого вироку.

Вважає, що часткове повернення доказів призвело до позбавлення можливості оцінити судом всі докази у сукупності, що призвело до виключення кваліфікуючої ознаки вчинення злочинів організованою групою. Суд, роблячи висновок щодо раптовості підстав для вчинення злочинів та особистість мотивів злочинів, не дав оцінку показанням ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які прямо вказували у своїх показаннях на зв'язок та підпорядкування обвинувачених ОСОБА_28

Виключення кваліфікуючої ознаки вчинення злочинів організованою групою, на думку апелянта, призвело також до безпідставного виправдання ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187 КК України за епізодами вимагання у потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18

Вказує, що відсутність претензій з боку потерпілих, на які послався суд, не вказує на відсутність будь-якого елементу складу злочину, передбаченого ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України.

Також адвокат вказує на несправедливість призначеного обвинуваченим покарання внаслідок м'якості (т. 44, а.с. 18-20).

Адвокат ОСОБА_11, який діє в інтересах ТОВ ВКФ «ГЮСС», в апеляційній скарзі та доповненні до неї вказує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених.

Вказує, що згідно з обвинувальним актом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачувались у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, в тому числі, в складі організованої групи. Внаслідок безпідставної та незаконної відмови, з боку суду першої інстанції стороні обвинувачення в долучені до обвинувального акту доказів, які підтверджували обставини вчинення кримінального правопорушення в складі організованої групи, в подальшому призвело до виключення вироком суду з обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такої кваліфікуючої ознаки злочину.

Зазначає, що виходячи із мотивувальної частини вироку (аркуш 37 абзац 2), суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини щодо вимагання у ОСОБА_10 грошових коштів під психологічним тиском з боку ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, однак дійшов висновків, які не відповідають цим обставинам, виключивши з обвинувачення кваліфікуючу ознаку вчинення злочину організованою групою.

Адвокат вказує на безпідставну неодноразову відмову судом (склад ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_59.) стороні обвинувачення в долучені до обвинувального акту доказів участі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в складі організованої групи, що є істотним порушенням положень ст. 22 КПК України.

Судом в складі суддів Пивоварової Ю.О., Антоненко М.В., Мухіна А.В. під час судового розгляду частково повернуто докази, долучені до матеріалів провадження попереднім складом колегії суддів, які викривали та доводили винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у скоєнні злочинів в складі організованої групи, в тому числі докази, які свідчать про погрози на адресу ОСОБА_10, що не передбачено нормами кримінально-процесуального кодексу України.

На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно визнав неналежними наступні докази:

- копії протоколів обшуків від 21.10.2013 року (обшук офісної будівлі по АДРЕСА_7 перебуваючи в якій ОСОБА_35 та учасники організованої ним групи готували вчинення злочинів, розробляли злочинні схеми/плани незаконного отримання майна та реалізовували їх практично). Під час цих обшуків, крім іншого, були знайдені мішки з грошовими коштами. Упакована в пачки готівки містила пояснювальні записки «Водоканал», «Основаніє» і т.д.). Виявлене під час обшуку свідчить про незаконне отримання коштів від комунальних підприємств міста, які в подальшому використовувались для матеріально-технічного забезпечення діяльності організованої групи;

- копію протоколу огляду речей, вилучених під час проведення обшуків від 21.10.2013 року;

- виписки з карткового рахунку ОСОБА_2 та інших осіб, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження того, що грошові кошти, які були отримані внаслідок незаконної діяльності були перераховані на картковий рахунок обвинуваченого.

Проте, на думку апелянта, суд мав самостійно дійти таких висновків щодо законності фінансових активів обвинувачених, надавши оцінку та виходячи з відомостей про отримання доходів за офіційним місцем роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Стороною обвинувачення були надані такі докази, проте суд першої інстанції врахував їх лише як матеріали, що характеризують особу обвинувачених.

Враховуючи ті обставини, що суд першої інстанції не прийняв, а в подальшому частково повернув з матеріалів кримінального провадження докази, які підтверджували обставини існування та активної дії організованої групи, безпідставно виключив з обвинувачення кваліфікуючу ознаку вчинення злочину в складі організованої групи, тобто не застосував закон, який підлягав застосуванню, вважає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Не погоджується з висновком суду, що при призначенні покарання обвинуваченим судом, враховано думку потерпілих, які не наполягали на призначення суворого покарання, оскільки під час судових дебатів адвокатом ОСОБА_11 підтримано позицію прокурора щодо виду та міри покарання для ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме за ч. 4 ст. 189 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією особистого майна. Призначаючи покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд не достатньо врахував обставини вчиненого ними злочину.

Просить апеляційний суд:

- долучити та дослідити докази сторони обвинувачення, що знаходяться у державного обвинувача, які не досліджувалися судом першої інстанції, оскільки про дослідження таких доказів ним заявлялось клопотання під час розгляду в суді першої інстанції;

- скасувати вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2017 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частково.

- ухвалити новий вирок відносно ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а саме вимога передачі чужого майна та права на майно з погрозою насильства над потерпілим, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчинене повторно, організованою групою та призначити покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна, окрім житла.

- ухвалити новий вирок відносно ОСОБА_3 за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а саме вимога передачі чужого майна та права на майно з погрозою насильства над потерпілим, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчинене організованою групою та призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна, окрім житла ( т. 44 а.с. 77-82, 90-92).

Захисники обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокати Григор’єв А.В. та Тягунов Ю.В. просять обвинувальний вирок суду відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_2 виправдати за п.7 ч.2 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 189, ч.4 ст. 189 КК України, визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.

В обґрунтування своїх вимог вказують на істотне порушення кримінального процесуального закону, яке полягає в тому, що суд врахував недопустимі докази за епізодом п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України, а саме протокол огляду місця події від 26 листопада 2006 року та протоколи огляду та вилучення речей.

Так, протокол огляду місця події не підписаний особою, яка його склала, таким чином ніж, вилучений 26 листопада 2006 року, отриманий органом досудового розслідування не в порядку, передбаченому КПК України, і не може бути визнаний належним доказом відповідно до ст. 86 КПК України 2012 року. Долучена до протоколу фототаблиця не може бути визнана доказом, оскільки вона є додатком до протоколу огляду місця події від 27 листопада 2006 року та складена слідчим прокуратури Шустовим, який не був присутнім при огляді місця події 26 листопада 2006 року. Протокол огляду місця події від 27.11.2006 року в матеріалах справи відсутній та судом не досліджувався. КПК України не передбачає фототаблицю як окремий процесуальний документ, ухвали про її визнання окремим доказом, тобто як самостійного окремого процесуального документу у розумінні ст. 83 КПК України 1960 р., не виносилось. При цьому фототаблиця створена таким чином, що не можливо визначитись, де здійснюється фотозйомка. Вважають, що фотозйомка відбулася в іншому місці, ніж біля готелю Інтурист. Звертають увагу суду, що на фототаблиці від 27.11.2006 року ніж сфотографовано у розкладеному та складеному виді, проте згідно з протоколом огляду від 26 листопада 2006 року ніж вже був оглянутий та упакований. На фотографіях є ознаки, що вони зроблені у дощову погоду, проте 26 листопада 2006 року відповідно до даних мережі Інтернет дощу в Запоріжжі не було. Таким чином вважають, що фототаблиця до протоколу огляду від 27 листопада 2006 року є недопустимим доказом щодо винуватості ОСОБА_2 та свідчить про вчинення працівниками міліції дій, спрямованих на штучне створення доказів.

Вказують, що протокол огляду та вилучення від 26.11.2006 року одягу ОСОБА_2, складений оперуповноваженим ОСОБА_60, є недопустимим доказом, оскільки складений не уповноваженою на те особою, у спосіб, не передбачений КПК України 1960 року.

ОСОБА_36, який був предметом наступних експертних досліджень, не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки вилучений не у порядку, передбаченому КПК України 1960 року, та неупоноваженою особою.

Вказують, що два протоколи - протокол огляду та вилучення від 26.11.2006 року одягу ОСОБА_2, складений оперуповноваженим ОСОБА_60, та протокол огляду, складений начальником СО Орджонікідзевського РВ Хомутовим, складені в один проміжок часу разом з участю одних і тих же понятих. Суд не дав належної оцінки цієї обставин та не прийняв рішення про недопустимість доказів.

Дактилоплівку «ЛТ», на яку відповідно до протоколу огляду від 26.11.2006 року начальник СО Орджонікідзевського РВ Хомутов зафіксував відбиток пальця, яка була додатком до протоколу, та яка була предметом експертного дослідження, суду надано не було, в матеріалах справи вона відсутня.

Відповідно до опису цієї дактилоплівки, на експертизу було направлено листок паперу, на якому була плівка «ЛТ» з двома відбитками рук, на листку є підписи осіб, серед яких є експерт-криміналіст ОСОБА_37, як особа, яка була присутня при вилученні відбитку пальця. Вказана особа не була відображена в протоколі огляду від 26.11.2006 року та була співробітником Шевченківського РВ.

В процесі підготовки до апеляційної скарги адвокат Тягунов Ю.В. сфотографував ніж, та зіставив його з розміром плівки «ЛТ». Співставленням встановлено, що на фотографії плівки «ЛТ», яка є в матеріалах експертизи 356 від 30.11.06 р. немає тих частин леза ножа, які мали бути відображені, а саме ребра жорстокості, надписи на лезі та інше. Крім того, з фотографії плівки можна зробити висновок, що відбиток вилучався з округлої поверхні, а не з плоскої, що узгоджується з показаннями ОСОБА_2 про те, що у нього в Орджонікідзевському РВ відбирали відбитки пальців в тому числі і на плівку.

Не узгоджується відомості протоколу огляду від 26.11.2006 року з експертизою № 930 від 22.12.2006 р., відповідно до якої клинок має з обох боків сліди бурого кольору, слідів спецречовини «Малахіт», за допомогою якого фіксувалися відбитки пальців, експерт не встановив. Вказана обставина суперечить і тому, що на клинку ножа не має місця для розміщення плям речовини бурого кольору на площі ножа, зазначеної експертом, та відбитків пальців так, щоб вони не накладалися один на одного.

Вказують на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а саме висновки проведених по справі судових експертиз не підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_2, в тому числі і висновок молекулярно-генетичної експертизи №20-826 від 15.01.2014 року, згідно з яким ознаки слідів крові на клинку ножа не збігаються з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_31, ОСОБА_19 та ОСОБА_2, належать невстановленій особі чоловічої генетичної статі, та виключається походження вищевказаних слідів від ОСОБА_31, ОСОБА_19 та ОСОБА_2

Не погоджуються захисники і з висновком суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України. Вважають, що жодний доказ, досліджений судом, не вказує на обвинуваченого, як на особу, що вчинила будь-які дії проти потерпілих.

Так, статутні документи ТОВ «Екотоп», «Аджентікс», «Старт Альянс», «ІС-2007» свідчать про господарську діяльність цих компаній. ОСОБА_2 не знав про існування цих компаній, посадови особи компаній не знали про існування ОСОБА_2. Документи щодо компаній групи «Хлібодар» Хлібодар», ТОВ «ГЮСС», ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» свідчать лише про наявність значних фінансових активів у їх власників (т. 44 а.с. 6-15).

Обвинувачений ОСОБА_2 вказує на порушення судом його прав, передбачених ст. 42 КПК України, а саме на можливість користуватися послугами перекладача в ході судових дебатів та послугами захисника, а саме адвоката Мухіна, на якого він бажав замінити своїх захисників, а також права на останнє слово і право на репліку. Вказує, що суд безпідставно відмовив в складанні органом пробації досудової доповіді.

Зазначає, що судом не була надана належна оцінка всім доказам по справі і прийняті до уваги докази, які зібрані з порушенням вимог КПК України.

Вважає, що за епізодом п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України, судом не дана належна оцінка протоколу огляду і вилучення від 26.11.2006 року, згідно з яким у нього був вилучений одяг і протоколу огляду від тієї ж дати, в ході якого на лезі ножа був знайдений відбиток пальця. Зазначені два протоколи складені в один проміжок часу, в різних кабінетах РВ разом з участю одних і тих же понятих. Вказує, що в протоколі огляду і вилучення одягу робилися виправлення, а протокол огляду ножа складений не уповноваженою особою.

Вказує, що в справі відсутня експертиза від 16.11.2007 р., на яку посилається суд у вироку, а висновки експерта № 2 від 16.01.2007 р. та №184 від 21.02.2007 р. не можуть бути доказами його вини без постановки питання про давність утворення слідів крові, знайдених на кофті та взутті, оскільки його одяг був у вжитку та він активно займався спортом, а незначна кількість крові повністю підтверджує його невинуватість.

Вважає, що протокол огляду від 26.11.2006 р. не є процесуальним документом, оскільки не підписаний особою, яка його склала. Фототаблиця складена прокурором Шустовим, який не був присутнім при огляду місця події. Вважає, що фототаблицю складали не на місці події, а у дворі Орджонікідзевського РВ. На місці події, в порушення ст. 191 КПК України 1960 року йому вилучений ніж не пред'являли. У зв'язку з чим, ніж не може вважатися доказом, отриманим в законному порядку.

В апеляційній скарзі обвинувачений викладає свою точку зору на хід подій 26 листопада 2006 року, зазначаючи, що з ОСОБА_20 не дрався і останній не був побитим. Вказує, що суд не дав оцінку висновкам експертизи № 2634 від 27.12.2006 р., згідно з якими у ОСОБА_20 були садна на носу, під ніжнім повіком, під нижньою губою, на підборідді та численні садна не грудній клітині. Також суд не дав оцінку показанням свідка ОСОБА_39 - охоронця в барі, який показав, що його ударив не ОСОБА_2, і з показань якого можна зробити висновки, що обвинувачений не становив загрози.

Зазначає, що на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи вказують і висновки: судової молекулярної експертизи № 20-826 від 15 січня 2014 року, згідно з якими виключається походження слідів крові від ОСОБА_40, ОСОБА_19; висновки експертизи № 2 від 16.11.2007р., відповідно до яких на одязі, в карманах, де він мав носити ніж, слідів крові не знайдено.

Дактилоскопічна плівка зняла з ножа лише відбиток його пальця, при цьому не зняла ні слідів крові, ні спецзасобу «Малахіт», яким обробив ніж начальник СВ Хомутов. Вказує, що на ножі знайдена кров невідомого походження, при цьому сліди крові були незмазаними і однорідними, проте на руках слідів крові не знайдено. Зазначає, що крім єдиного відбитку пальця на лезі ножа, на інших його частинах, в тому числі рукоятці, відсутні інші відбитки пальців.

Обвинувачений вказує, що судом безпосередньо не досліджувалася плівка ЛТ з відбитком його пальця, чим порушені засади кримінального провадження.

Вважає, що по епізоду п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК його вина доказана частково, визнає свою вину лише у скоєнні хуліганських дій відносно ОСОБА_19 та нанесенні йому удару по обличчю.

Не погоджується обвинувачений і з висновком суду про доведеність його вини у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України. Вважає, що жодний доказ, досліджений судом, не вказує на нього, як на особу, що вчинила будь-які дії проти потерпілих. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів його зговору з ОСОБА_3 на вчення злочинів.

Просить вирок суду відносно нього скасувати та постановити новий вирок, яким його виправдати за п.7 ч.2 ст. 115, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 189, ч.4 ст. 189 КК України, змінити кваліфікацію за ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 296 КК України в редакції 2006 року, призначивши покарання в межах санкції ст.296 КК України в редакції 2017 року, скасувати конфіскацію майна (т. 44, а.с.68-75).

На вирок суду подані й апеляційна скарга захисників обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокатів Самарської Н.В., Пшеничної О.А., Полуляха С.Ю., Заболотнього О.А., а також апеляційна скарга самої обвинуваченої.

Зазначені апеляційній скарги є тотожними за апеляційними вимогами та за їх обґрунтуванням.

За змістом апеляційних вимог просять вирок відносно ОСОБА_3 в частині визнання її винною у вчиненні злочину, передбаченого, ч. 4 ст. 189 КК України, скасувати, та ухвалити новий вирок в цій частині, яким ОСОБА_3 виправдати за ч. 4 ст. 189 КК України, вилучені речі повернути ОСОБА_3

Також в апеляційних скаргах викладені клопотання про повторне дослідження обставин інкримінованого ОСОБА_3 злочину шляхом дослідження доказів, а саме просять:

- прослухати частину звукозапису судового засідання від 11.04.2016 p., під час якого потерпілий ОСОБА_10 відповідає на питання суду з приводу того, чому його підприємство під час оскарження податкових донарахувань стверджувало про дійсність правочинів між ТОВ ВКФ «ГЮСС» та ТОВ «ТК Адженікс», ТОВ «ТД «Екотоп», ТОВ «Компанія ІС-2007», ТОВ «Старт Альянс» (судове засідання 11.04.2016 p., файл звукозапису № 3 (20160411-104155), звукова доріжка з 36 хв. 08 сек. до 43 хв. 30 сек.);

- долучити до справи та дослідити ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 р. по справі № 808/3463/14 на предмет того, що дана справа зупинена і здійснено це за клопотанням ТОВ ВКФ «ГЮСС» з метою, вказаною в апеляційній скарзі;

- дослідити обставини інкримінованого ОСОБА_3 злочину шляхом дослідження звукопису судового засідання від 11.11.2015 р. (файл звукозапису № 10 (201511_11 11-52-20), звукова доріжка з 03 хв. 57 сек. до 4хв.40 сек.) на предмет того, що потерпілий ОСОБА_10 зізнається у його навмисних прихованих діях по створенню конфліктної ситуації;

- повторно дослідити обставини інкримінованого ОСОБА_3 злочину шляхом дослідження доказів:

- прослухати звукозапис допиту потерпілого ОСОБА_10 під час судового засідання в суді першої інстанції від 02.04.2015 р. в частині того, що потерпілий ОСОБА_10 спеціально не звертався після початку вимагання до правоохоронних органів щоб самотужки зібрати докази; потерпілий ОСОБА_10 нікого не боявся, в тому числі й ОСОБА_61.; через банк було легко робити звірку коштів, які нібито вимагалися; потерпілий ОСОБА_10 повідомив інші обставини, на які мається посилання і висловлені зауваження в даній апеляційній скарзі;

- прослухати звукозаписи допиту потерпілого ОСОБА_25 (судове засідання 08.04.2015 p.); свідка ОСОБА_42 (судове засідання 16.04.2015 p.); свідка ОСОБА_43 (судове засідання 16.04.2015 p.); свідка ОСОБА_44 (судове засідання 16.04.2015 p.); свідка ОСОБА_45 (судове засідання 06.05.2015 p.); свідка ОСОБА_62 (судове засідання 14.05.2015 p.); свідка ОСОБА_47 (судове засідання 22.04.2015 p.); свідка ОСОБА_48 (судове засідання 22.04.2015 p.); свідка ОСОБА_49 (судове засідання 06.05.2015 p.); свідка ОСОБА_50 (судове засідання 06.05.2015 p.); свідка ОСОБА_51 (судове засідання 06.05.2015 p.); свідка ОСОБА_52 (судове засідання 13.10.2015 p.) на предмет того, чи відомо їм про факти, які вони сприймали особисто (ч. 5 ст. 95 КПК України), щодо вчинення ОСОБА_3 діяння, в якому вона обвинувачується за ч. 4 ст. 189 КК України, а також інших обставин, зазначених в апеляційній скарзі;

- дослідити усі документи та висновки експертів, зазначені в підпункті 1.1 апеляційної скарги, тобто докази, на які послався суд в обґрунтування вини ОСОБА_3, на предмет того, що в них відсутні відомості про вчинення ОСОБА_3 діяння, в якому вона обвинувачується за ч. 4 ст. 189 КК України;

- прослухати звукозапис допиту ОСОБА_3 під час судового засідання 10.11.2015 р. на предмет усіх обставин, які свідчать про її невинуватість;

- дослідити усі документи сторони захисту, зазначені в підпункті 1.2 даної апеляційної скарги, на предмет підтвердження невинуватості ОСОБА_3;

- повторно дослідити обставини інкримінованого ОСОБА_3 злочину шляхом дослідження доказів, а саме оглянути відеозапис обшуку робочого кабінету обвинуваченої ОСОБА_3, проведеного 21.10.2013 р. за адресою: АДРЕСА_5 (том 11, а.с. 80, 81) на предмет того, в яку валізу поклали вилучений ноутбук Apple, а також протокол слідчого СГ СУ ГУ МВС України в Запорізькій області Дудки О.П. від 02-03.07.2014р., згідно якого оглянуто вилучену під час обшуків техніку, зокрема вилучений з офісу ОСОБА_3, розташованого у АДРЕСА_5, ноутбук Apple s/n # w893252R642, разом з відеозаписом огляду предметів, на предмет того, з якої валізи дістали зазначений ноутбук;

- долучити до справи копію протоколу огляду слідчого СГ СУ ГУ МВС України в Запорізькій області Дудки О.П. від 02-03.07.2014р., згідно якого оглянуто вилучену під час обшуків техніку, зокрема вилучений з офісу ОСОБА_3, розташованого у АДРЕСА_5, ноутбук Apple s/n # w893252R642, разом відеозаписом огляду предметів (які скопійовано захистом під час ознайомлення з матеріалами справи);

- витребувати у прокурора, який підтримує державне обвинувачення в суді, і долучити в матеріали справи оригінал протоколу огляду слідчого СГ СУ ГУ МВС України в Запорізькій області Дудки О.П. від 02-03.07.2014р., згідно якого оглянуто вилучену під час обшуків техніку, зокрема вилучений з офісу ОСОБА_3, розташованого у АДРЕСА_5, ноутбук Apple s/n # w893252R642, разом відеозаписом огляду предметів;

- прослухати звукозапис судового засідання від 15.09.2015 р. (файл № 9 (20150915 15-33-40), звукова доріжка з 00 хв. 13 сек. до 1 хв. 02 сек.) на предмет того, що прокурор дійсно долучив до матеріалів справи протокол слідчого СГ СУ ГУ МВС України в Запорізькій області Дудки О.П. від 02-03.07.2014 р., згідно якого оглянуто вилучену під час обшуків техніку, зокрема вилучений з офісу ОСОБА_3, розташованого у АДРЕСА_5, ноутбук Apple s/n # w893252R642, з відеозаписом, в межах долучення тому № 41 (нумерація тому з досудового розслідування, під час розгляду справи том отримав № 37);

- долучити до матеріалів справи та дослідити копію титульної сторінки та опису справи тому № 41 (нумерація тому з досудового розслідування, під час розгляду справи том отримав № 37), для того щоб підтвердити, що протокол слідчого СГ СУ ГУ МВС України в Запорізькій області Дудки О.П. від 02-03.07.2014р., згідно якого оглянуто вилучену під час обшуків техніку, зокрема вилучений з офісу ОСОБА_3, розташованого у АДРЕСА_5, ноутбук Apple s/n # w893252R642, з відеозаписом, дійсно був частиною долучених пакетно матеріалів у межах долучення вказаного тому;

- прослухати звукозапис судового засідання від 11.04.2016 р. та від 27.04.2016 р. на предмет того, що під час повернення судом прокурору частини матеріалів кримінального провадження протокол слідчого СГ СУ ГУ МВС України в Запорізькій області Дудки О.П. від 02-03.07.2014р., згідно якого оглянуто вилучену під час обшуків техніку, зокрема вилучений з офісу ОСОБА_3, розташованого у АДРЕСА_5, ноутбук Apple s/n # w893252R642, з відеозаписом, прокурору не повертався;

- дослідити клопотання сторони захисту від 16.06.2017 р. (том 42, а.с. 136-141) щодо повернення в матеріали справи протоколу слідчого СГ СУ ГУ МВС України в Запорізькій області Дудки О.П. від 02-03.07.2014р., згідно якого оглянуто вилучену під час обшуків техніку, зокрема вилучений з офісу ОСОБА_3, розташованого у АДРЕСА_5, ноутбук Apple s/n # w893252R642, з відеозаписом;

- дослідити обставини справи шляхом дослідження доказів, а саме: оглянути журнал судового засідання від 23.06.2017 р. (том 42, а.с. 185, 186) на предмет того, що вирок було проголошено без обвинуваченої ОСОБА_3, а також їй не було зачитано її права у зв'язку з цим; прослухати звукозапис судового засідання від 16.06.2017 р. (файл № 3 (20170616-120234), звукова доріжка з 48 хв. 04 сек. до кінця файлу) на предмет того, що обвинувачена ОСОБА_3 здійснила заміну захисників, однак суд не дав можливості реалізувати таку заміну;

- дослідити обставини справи шляхом дослідження доказів, а саме: оглянути заяву сторони захисту обвинуваченої ОСОБА_3 про відвід суддів від 20.04.2017 р. (том 42, а.с. 185, 186) на предмет того, що така заява дійсно заявлялася; оглянути ухвалу Жовтневого районного суду від 16.06.2017 р. по даній справі (том 42, а.с. 165-167) на предмет того, що у задоволенні відводу дійсно було відмовлено та підстави такої відмови; оглянути протокол зборів суддів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.02.2016 р. (том 42, а.с. 133-135) на предмет того, що такий наявний в матеріалах справи;

- дослідити усі документи, зазначені в п. 2.4 апеляційної скарги, тобто заяву ОСОБА_10 про злочин (т.13 а.с.2), постанову від 13.09.2012р.про відмову в порушенні кримінального справи за вказаною заявою (т.13 а.с.3), постанову від 08.10.2013р. про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (т.13 а.с.8), на предмет того, що обставини, на які у даному пункті маються посилання, дійсно існують;

В обґрунтування апеляційних скарг вказують, що докази, на які послався суд, не підтверджують факту вчинення ОСОБА_3 діяння у вигляді вимагання або участь у ньому в складі будь-якої групи, а саме: показання потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_25, свідків ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_53, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52

Вказують, що показання ОСОБА_10 є суперечливими, не підтверджуються іншими доказами, потерпілий має мотив обмовити обвинувачену. Показання ж потерпілого ОСОБА_25 є показанням з чужих слів, оскільки з його допиту вбачається, що особисто він не обізнаний про будь-які факти, що свідчили про вимагання з боку ОСОБА_3 особисто або про її участь у цьому в складі групи - про зазначені факти йому відомо зі слів ОСОБА_10

З показань вказаних вище свідків випливає, що вони особисто не обізнані про будь-які факти, що свідчили про вимагання з боку ОСОБА_3 особисто або про її участь у цьому в складі будь-якої групи.

На думку апелянтів, заява ОСОБА_10 від 29.08.2012 р. про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_28, ОСОБА_3 не має самостійного доказового значення, оскільки у неї потерпілим викладені ті ж обставини, про які він повідомляв суд в ході свого допиту.

Договори виконання робіт, додаткові умови до договорів та платіжні відомості між ТОВ ВКФ «ГЮСС» та КП «Водоканал», Концерном «Міські теплові мережі» про супровід та технічне обслуговування програмного забезпечення завдання «Розрахунок нарахувань, облік оплата сальдо населення за холодну воду та водовідведення, та за послуги з централізованого опалення та гаряче водопостачання» свідчать лише про факт наявності господарських відносин між вказаними суб'єктами.

Договори про пересилання поштових переводів, укладені між Концерном «Міські теплові мережі», КП «Водоканал» та ЗАО «Запоріжзв'язоксервіс» за 2007-2011 роки ні самі по собі, ні в сукупності з іншими дослідженими судом обставинами не свідчать про вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Висновок експерта № 75 від 20.11.2013 року, уставні документами ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс», ТОВ ВКФ «ГЮСС» (уставні документи якого відсутні в матеріалах справи), відомості по рахунку 40 Статутний капітал вказаних підприємств, свідчать лише про факт наявності у потерпілих певного майна.

Протокол огляду предмета - ноутбуку HP Pavilion dv3, який знаходився у користуванні ОСОБА_53, у якому після запуску додатку електронна пошта у папці «Відправлені» було виявлено електронний лист із назвою «Для ОСОБА_54» від 07.09.2011 року 14.21 годин на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_11, в якому виявлена таблиця із даними (сума, відсоток, дата оплати) не є належним доказом, до того ж не містить відомостей про вчинення ОСОБА_3 злочину.

Інші письмові докази, а саме: відомості Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області про те, що ТОВ «ТК «Адженікс» визнана банкрутом 05.07.2012 року, ТОВ «Компанія ІС-2007» визнано банкрутом 18.06.2012 року, по ТОВ «ТД «Екотоп» внесено запис про припинення реєстрації підприємства 27.12.2012 року, по ТОВ «Старт Альянс» внесено відомості про припинення діяльності підприємства; акт від 21.01.2014 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВКФ «ГЮСС» з питань своєчасності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при здійснення господарських операцій з ТОВ «ТК «Адженікс», ТОВ «Компанія ІС-2007», ТОВ «ТД «Екотоп», ТОВ «Старт Альянс», згідно якого виявлені порушення вимог діючого податкового законодавства; заперечення на акт перевірки від ТОВ ВКФ «ГЮСС» та іншими документами, які свідчать про незгоду підприємства із висновками перевірки та їх оскарження до у порядку адміністративного судочинства; договір оренди обладнання № 55 від 02.04.2012 року, укладений між ТОВ «СтартАльянс» та ТОВ ВКФ «ГЮСС» із додатками, податковими накладними та платіжними дорученнями про оплату послуг та актом здачі-прийняття робіт за договором; договір № 62 від 01.04.2011 року, укладений між ТОВ «Адженікс» та ТОВ ВКФ «ГЮСС» із додатками, податковими накладними та платіжними дорученнями про оплату послуг та актами здачі-прийняття робіт за договором; договір № 0107 від 01.07.2011 року, укладений між ТОВ «Адженікс» та ТОВ ВКФ «ГЮСС» із додатками та податковими накладними та платіжними дорученнями про оплату послуг та актами здачі-прийняття робіт за договором; договір оренди обладнання № 133 від 01.09.2011 року, укладений між ТОВ «ТД Екотоп» та ТОВ ВКФ «ГЮСС» із додатками, податковими накладними та платіжними дорученнями про оплату послуг та актом здачі-прийняття робіт за договором; договір № 134 від 01.09.2011 року, укладений між ТОВ «ТД Екотоп» та ТОВ ВКФ «ГЮСС» із додатками, податковими накладними та платіжними дорученнями про оплату послуг та актами здачі-прийняття робіт за договором; договір № 135 від 01.09.2011 року, укладений між ТОВ «ТД Екотоп» та ТОВ ВКФ «ГЮСС» із додатками та податковими накладними та платіжними дорученнями про оплату послуг та актами здачі-прийняття робіт за договором; договір від 30.09.2011 року, укладений між ТОВ «ТД Екотоп» та ТОВ ВКФ «ГЮСС» про відступлення права вимоги із додатками та податковими накладними та платіжними дорученнями про оплату послуг; копії документів, що містяться у реєстраційних справах ТОВ «Компанія ІС-2007», ТОВ «ТД Екотоп», ТОВ «Старт Альянс», ТОВ «ТК Адженікс», а також податкові декларації, копії нормативних справ, виписки про рух грошових коштів на банківських рахунках зазначених товариств та документи, що підтверджують відкриття банківських рахунків вказаними товариствами також не підтверджують факту вчинення обвинуваченою злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Висновки експерта № 82 від 30.12.2013 року щодо загального розміру грошових коштів, які надходили на розрахункові рахунки ТОВ «Старт Альянс», ТОВ «Екотоп», ТОВ «Адженікс», ТОВ «Компанія ІС-2007» свідчать про те, що грошові кошти перераховувалися не тільки від ТОВ ВКФ «ГЮСС», але і від ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс», а також і в звортньому напрямку - від ТОВ «Адженікс» на користь від ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс», та не дає відповіді яка загальна сума коштів була перерахована ТОВ ВКФ «ГЮСС» на користь ТОВ «Компанія ІС-2007», ТОВ «ТД Екотоп», ТОВ «Старт Альянс», ТОВ «ТК Адженікс». Висновок, крім того що не доводить ні сам по собі, ні в сукупності з іншими доказами вину ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, так і не підтверджує розмір завданої шкоди, що вливає на кваліфікацію діяння, яке інкриміновано обвинуваченій.

На думку апелянтів, копія акту про результати позапланової виїзної перевірки діяльності ТОВ «Старт Альянс» з питань дотримання податкового законодавства від 04.10.2013 року; копія акту про неможливість проведення перевірки ТОВ «Старт Альянс» від 20.10.2013 року; копія акту про результати позапланової виїзної перевірки діяльності ТОВ «ТД Екотоп» з питань дотримання податкового законодавства від 12.12.2012 року, ні самі по собі, ні в сукупності з іншими доказами не доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України

Відомості ТОВ «Медіакомпанія Слово» про розміщення ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» інформації та статей на шпальтах газети за період з квітня до вересня 2013 року не можуть бути джерелом доказів, оскільки вони не містять об'єктивних даних.

На думку апелянтів, протоколом огляду від 25.07.2014 року оптичного диску, на якому міститься інформація щодо вхідних та вихідних дзвінків, зроблених з номеру телефону НОМЕР_1, яким користувався ОСОБА_28, на номер телефону НОМЕР_2, яким користувався ОСОБА_2, та на номер телефону НОМЕР_3, яким користувалась ОСОБА_3, також не має ніякого доказового значення по справі.

Вказують на недопустимість даних, отриманих під час знятті інформації з транспортних-комунікаційних мереж, а саме: телефонних розмов абонента номеру телефону НОМЕР_3, оскільки ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2015 р., яка набрала законної сили, матеріали НСРД були визнані очевидно недопустимими.

Зазначають, що протоколом обшуку від 22.10.2013 року у помешканні ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_6, під час якого було вилучено два ноутбуки Apple та Самсунг, планшет, телефон та інше майно обвинуваченої; висновок експерта №18-489 від 06.12.2013 року на носії даних ноутбука Apple, вилученого під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 в конфігураційних файлах програми Skype виявлено інформацію про логін електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_11 та інші сліди електронного листування; копія договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2012 р., ні самі по собі, ні в сукупності з іншими доказами не містять будь-яких відомостей про вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України. При цьому вказують, що на дослідження експерту надавався нетбук Apple з іншим серійним номером, ніж зазначений у висновках експертизи.

Протокол огляду від 17.07.2014 року, а саме: оптичного диску, наданого до висновку експерта, з інформацією, вилученою з ноутбуку «Самсунг» ОСОБА_3, де було виявлено текстовий файл із назвою «план дій», який стосується ПАТ «Запоріжзв'зок сервіс» та роздруківкою вказаного документа, не свідчить ні сам по собі, ні в сукупності з іншими доказами про вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України. Вказують, що обвинувачена повідомляла в ході допиту, що вона не створювала такий файл, він міг створений випадково або навмисно до або після вилучення ноутбуку. До того ж автор файлу не використовує фрази, які б свідчили про наявність впливу на державний орган і можливість вирішувати за допомогою корупційних зв'язків ті чи інші питання, а свідчать що автор пропонує законним шляхом звертатися до органів державної влади, тобто документ направлений для отримання законними шляхами бази платників комунальних послуг, які належать місту.

Крім того зазначають, в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_7, був вилучений ноутбук, який був пошкоджений, що в сукупності з іншими обставинами щодо штучного створення доказів потерпілим ОСОБА_10 ставить під сумнів якість доказів у кримінальному провадженні.

Вказують, що по справі мався протокол огляду від 02-03.07.2014 р., складений слідчим СГ СУ ГУ МВС України в Запорізькій області Дудкою О.П., з відеозаписом, згідно з яким оглянуто вилучену під час обшуків техніку, зокрема вилучений з офісу ОСОБА_3 ноутбук Apple. Проте з відеозапису видно, що ноутбук дістали на з тієї валізи, в яку його опечатували під час обшуку, що свідчить про те, що до ноутбуку мали доступ сторонні особи і могли навмисно записати інформацію.

Зазначають, що в ході судового розгляду змінювався склад суду.

Під час розгляду справи судом в складі Стратій Є.В., Клименко Л.В., Мухіна А.В. 15 вересня 2015 року прокурор надавав вказаний протокол огляду від 02-03.07.2014р., складений слідчим СГ СУ ГУ МВС України в Запорізькій області Дудкою О.П. Проте, після зміни складу суду, 9 березня 2017 року захисник Полулях С.Ю., ознайомившись з матеріалами справи, дізнався, що вказаний документ зник.

В апеляційних скаргах захисники і обвинувачена (п. 1.2 апеляційних скарг) викладають свою версію подій, а саме те, що ОСОБА_3, як депутат міської ради і член бюджетної комісії мала намір реформувати галузь ЖКГ у зв'язку з чим зустрічалася з ОСОБА_10

Вказують, що на підтвердження версії захисту до суду було надано значну кількість документів, які суд проігнорував, не відобразив у вироку і в порушення абз. 4 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України не навів мотиви, через які він відкидає докази сторони захисту.

Крім того, апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм кримінального процесуального закону, а саме: 23 червня 2017 року було проголошено вирок без доставки обвинуваченої, яка тримається під вартою, в судове засідання; суд на стадії судових дебатів безпідставно не прийняв відмову обвинуваченої від захисників; суд безпідставно відмовив в задоволенні заяви захисту про відвід всьому складу суду.

Не погоджуються з рішенням суду про конфіскацію усього майна, зазначаючи, що цим рішенням порушуються положення ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України.

Вказують, що суд розглянув справу, по якій вже визнано, що склад злочину відсутній, що є підставою для постановлення виправдувального вироку. На підтвердження такої думки посилаються на постанову від 13.09.2012р. по відмову в порушенні кримінальної справи у зв'язку з відсутністю складу злочину, зазначаючи, що постановою суду від 08.10.2013 р. скасована не вказана постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, а якась невідома постанова від 13.10.2012 р.

До апеляційного суду надійшли заперечення від обвинуваченої та її захисників на апеляційні скарги представника ТОВ ВКФ «ГЮСС» - адвоката ОСОБА_11, представника потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 - адвоката Гладкого Д.В., прокурора Федорченка К.В., в яких просять клопотання апелянтів про повторне дослідження доказів відхилити, апеляційні скарги залишити без задоволення. Також до апеляційного суду надійшли письмові заперечення представника потерпілого ОСОБА_26 - адвоката ОСОБА_12, в яких він вважає доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та його захисників з приводу істотного порушення вимог КПК України, з приводу не доведення факту вимагання у потерпілого ОСОБА_26 необґрунтованими.

Щодо клопотань прокурора, представника ТОВ ВКФ «ГЮСС» - адвоката ОСОБА_11, обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисників про повторне дослідження доказів апеляційним судом, то в їх задоволенні було відмовлено, оскільки виключних підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України для повторного дослідження обставин та доказів в них наведено не було.

Так викладаючи такі клопотання безпосередньо в апеляційних скаргах прокурор та представник ТОВ ВКФ «ГЮСС» - адвокат ОСОБА_11 фактично мотивували їх тим, що судом було безпідставно повернуто стороні обвинувачення документи, якими прокурор намагався довести в суді вчинення обвинуваченими злочинів у складі організованої групи. Разом з тим ні прокурор, ні представник не конкретизували в своїх клопотаннях, які це саме документи. Тобто перелік доказів, які вони вважали повинні були б досліджені апеляційним судом є невизначеним, що в свою чергу не узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 404 КПК України.

Що стосується такого клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисників, то в його задоволенні було відмовлено з тих підстав, що доводи в його обґрунтування зводяться до незгоди захисту з оцінкою цих доказів, які наявні в матеріалах провадження та були досліджені судом першої інстанції. Тобто підстав, визначених ч. 3 ст. 404 КПК України для повторного дослідження цих доказів наведено не було також.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинувачених та їх захисників, вирок суду просив скасувати та ухвалити новий, яким визнати обвинувачених винуватими у вчиненні всіх інкримінованих їм злочинів, представника потерпілого ОСОБА_17 - адвоката Гладкого Д.В., який вирок суду також просив скасувати та постановити новий, яким призначити обвинуваченим найбільш суворе покарання, представника потерпілого ОСОБА_26 - адвоката ОСОБА_12, який вважав, що підстав для скасування вироку за доводами апеляційних скарг захисників обвинувачених не має, вирок суду просив залишити без змін, обвинувачену ОСОБА_3 та її захисників - адвокатів Заболотнього О.А., Пшенічну О.А., Самарську Н.В., ОСОБА_55, які вирок суду в частині визнання винуватою ОСОБА_3 просили скасувати та постановити новий, яким її виправдати у пред'явленому їй обвинуваченні в повному обсязі, заслухавши обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Тягунова Ю.В., які вирок суду в частині визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів просили скасувати, його дії за епізодом вчинення злочину у відношенні потерпілого ОСОБА_19 просили перекваліфікувати на ст. 296 КК України, призначити покарання за цей злочин та звільнити його з-під варти, як такого що фактично вже відбув покарання, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинувачених, колегія суддів приходить до висновку, що подані апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг. Проте, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Відповідно до ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Перевіряючи матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_3 допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 412 КПК України передбачено, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо воно ухвалено незаконним складом суду.

Згідно із вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Законним є склад суду, який утворений відповідно до вимог кримінального процесуального закону щодо кількості суддів, з додержанням процедури визначення судді (колегії суддів) у конкретному судовому провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи кримінального обвинувачення.

У практиці Європейського суду недодержання вимог щодо складу суду визнається порушенням положень п. 1 ст. 6 Конвенції про необхідність розгляду справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Такі порушення, зокрема, констатовано в рішеннях «Фельдман проти України» від 8 квітня 2010 року,«Лавенс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року та в інших.

Важливою обставиною, що впливає на законність складу суду, є додержання процедури визначення судді (колегії суддів) для конкретного судового провадження.

Визначення судді або колегії суддів для конкретного судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК України здійснюється виключно автоматизованою системою документообігу суду, що створює правові передумови для формування законного складу суду, який забезпечуватиме право на справедливий розгляд і вирішення справи незалежним та неупередженим судом.

Однак суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3 не дотримався зазначених вимог закону.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що згідно протоколу автоматичної заміни складу суддів від 20 листопада 2015 року для розгляду кримінального провадження було визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Стратій Є.В. та суддів Мухіна А.В., Пивоварової Ю.О. (т. 10 а.с. 49).

В наступному згідно протоколу розподілу справи між суддями у неавтоматичному режимі від 12 лютого 2016 року на підставі рішення зборів суддів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2016 року справу було призначено судді-доповідачу Пивоваровій Ю.О. (т. 39, а.с. 3), а згідно протоколу автоматичної заміни складу колегії суддів від 12 лютого 2016 року утворено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Пивоварової Ю.О., суддів Мухіна А.В., Антоненко М.В. (т. 39, а.с. 1).

В матеріалах провадження наявна також копія вказаного вище протоколу зборів суддів Жовтневого району м. Запоріжжя від 12 лютого 2016 року, згідно якого дійсно було вирішено призначити суддю Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Пивоварову Ю.О. головуючим-суддею у кримінальному провадженні за обвинувальним актом у відновленні ОСОБА_2, ОСОБА_3 і було вирішено доручити керівнику апарату суду здійснити повторний автоматичний розподіл складу колегії суддів у зв'язку із вибуттям учасника колегії - судді Пивоварової Ю.О. (обранням її головуючим по справі) (т. 42, а.с. 133-135).

З огляду на наведене є очевидним, що головуючого суддю (суддю-доповідача) Пивоварову Ю.О. було визначено не в автоматичному режимі, як того вимагає ст. 35 КПК України та що передбаченого Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Виявивши вказані обставини щодо утворення складу колегії суддів у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 75 КПК України захисник обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокат Заболотній О.А. 21 квітня 2017 року заявив відвід всьому складу суду (т. 42, а.с. 79-81), у задоволенні якого ухвалою колегії суддів від 16 червня 2017 року було відмовлено (т. 42, а.с. 165-167).

Відмовляючи у задоволенні заяви про відвід, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що склад суду утворений у відповідності до ч. 3 ст. 35 КПК України та п. 2.3.23, 2.3.31, 2.3.17, п.3.2 Положення про автоматичну систему документообігу суду.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що такі висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 35 КПК України визначення судді (запасного судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, яки враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляду у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування судді у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінченням терміну їх повноважень. Після визначення судді (запасного суді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 6 ст. 35 КПК України порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Вказаним Положенням в частині, що стосується розподілу справ між суддями, визначено, що як суддя-доповідач (головуючий суддя), так і склад колегії суддів визначається лише шляхом здійснення автоматичного розподілу справи.

Зокрема, п. 2.3.23 Положення передбачено, що якщо судова справа підлягає розгляду колегією суддів, при автоматичному розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому судді визначається головуючий суддя із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за наявності).

Після визначення судді-доповідача автоматизованою системою визначається склад колегії суддів із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за наявності).

У відповідності до абзацу третього вказаного пункту Положення до повноважень зборів суддів належить лише визначення постійно діючих колегій.

Пунктом 2.3.2 Положення, зокрема передбачено, що визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом, в тому числі, повторного автоматизованого розподілу справ, а збори суддів відповідного суду мають право визначити особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим положенням.

Вказані випадки кореспондуються до пункту 2.3.17 Положення, згідно якого збори суддів відповідного суду мають право розглядати питання щодо настання обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді судових справ, що може мати наслідком порушення строку розгляду судових справ, передбаченого відповідним процесуальним законом.

Як було зазначено вище, саме такі обставини стали підставою для проведення зборів суддів 12 лютого 2016 року, але системний аналіз наведених вимог ст. 35 КПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду вказує на те, що призначати в неавтоматизованому режимі певного головуючого суддю зі складу суддів місцевого суду загальні збори суддів повноважень не мають.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку що розгляд провадження таким складом суду було проведено та завершено таким складом суду, який утворений із порушенням імперативних вимог ст. 35 КПК України, і у сторони захисту були об'єктивні підстави для заявлення відводу складу суду, який колегія суддів визнає обґрунтованим, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 415 КПК України є окремою підставою для безумовного скасування судового рішення із призначенням нового розгляду провадження в суді першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу і на інші істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом першої інстанції.

Ухвалою суду від 11 квітня 2016 року після зміни складу попередньої колегії суду у відповідності до ст. 319 КПК України було прийнято рішення вважати недоцільним розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно частину процесуальних дій, які вже здійснювались під час судового розгляду до заміни суддів за епізодами злочинів, інкримінованих ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115, п. 7, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 307 КК України, вважати недоцільним здійснювати повторне дослідження письмових доказів за епізодами злочинних дій щодо ОСОБА_2 за ч. 2, 4 ст. 189 КК України та ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 189 КК України, повторне дослідження інших доказів за вказаними епізодами вважати недоцільним.

В мотивувальний частині вказаної ухвали суд вказав, що судді Пивоварова Ю.О. та Антоненко М.В. незгодні із процесуальним рішенням попередньої колегії суддів щодо долучення до матеріалів кримінального провадження письмових доказів за епізодом пред'явленого обвинувачення щодо вимагання (т. 39, ас. 92-93).

27 квітня 2016 року на адресу суду надійшли заяви від прокурора та представника ТОВ ВКФ «ГЮСС» адвоката ОСОБА_11 про роз'яснення вказаного судового рішення, в яких вони, в том числі, просили вказати суд, з якими конкретно процесуальними рішеннями суду у попередньому складі не згодний суд у новому складі (т. 39 а.с. 108-114).

Ухвалою суду від 27 квітня 2016 року за вказаними заявами було роз'яснено резолютивну частину ухвали від 11 квітня 2016 року та вказано, що після зміни складу суду необхідно здійснювати повторне дослідження письмових доказів за епізодами злочинних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо вимагання, тобто повторно дослідити документи, які були долучені до матеріалів кримінального провадження, за епізодами вимагання. Повторне дослідження інших доказів за вказаними епізодами та епізодами злочинних дій ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115, п. 7, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 307 КК України вважати недоцільним (т. 39, ас. 124-125).

Згідно листа суду від 6 травня 2016 року прокуратурі Запорізької області було повернуто копії матеріалів кримінального провадження на 2071 арк., опис документів кримінального провадження № 12013080000000202 від 03.10.2013 року на 19 арк.; конверт з дисками у кількості 3 шт.; конверт з флеш накопичувачем «Kingston» 8 GB, micro SD № 94765-Е01.A00LF; micro SD ADAPTER № ACOOEN174623500007-002AOOLF040314; флеш накопичувач «Team», 2 GB № BE1034614676D (т. 39, а.с. 134).

В апеляційній скарзі прокурора на вирок суду включено заперечення на вказане вище рішення суду від 11 квітня 2016 року, наслідком якого, як вважає прокурор, стало безпідставне вилучення з вже отриманих судом від сторони обвинувачення матеріалів провадження документів, висновків експертів.

В прохальні частині апеляційних скарг прокурор та представник ТОВ ВКФ «ГЮСС» адвокат ОСОБА_11 просили дослідити вказані докази, які були повернуті стороні обвинувачення, зокрема в апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_11 вважає, що таким рішенням суд порушив принцип змагальності сторін, позбавив сторону обвинувачення можливості у встановленому законом порядку довести вчинення злочинів обвинуваченими у складі організованої групи.

Слід зазначити, що дійсно в мотивувальній частині вироку суд виклав мотиви виключення з обвинувачення, пред'явленому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такої кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, як вчинення злочину організованою групою. При цьому мотивував таке рішення суд не доведенням стороною обвинувачення цієї кваліфікуючої ознаки.

Скасовуючи вирок суду через наведені вище інші істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів з метою упередження під час нового розгляду аналогічних порушень, які також у порозумінні ч. 1 ст. 412 КПК України відносить до істотних, вважає необхідним зазначити, що чинним КПК України не передбачено підстав та процедури повернення стороні кримінального провадження вже прийнятих судом доказів з огляду на їх неналежність.

Так у відповідності до ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказів під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочато.

Таким чином вказане правило застосовується в разі встановлення очевидної недопустимості доказу. За загальним правилом, визначеним у ч. 1 ст. 89 КК України питання допустимості доказів під час їх оцінки вирішується судом в нарадчій кімнаті.

Що ж стосується питання належності доказів, то як зазначено у ст. 94 КПК України, на предмет належності підлягає оцінці кожний доказ.

З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду про повернення стороні обвинувачення невизначеного обсягу доказів, рішення щодо прийняття яких було прийнято попереднім складом суду, могло обмежити сторону обвинувачення у можливості відстоювати свою позицію в суді, а відповідно могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зазначені порушення, відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законний і обґрунтований вирок та такими, які згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставами для скасування судового рішення і оскільки вони не можуть бути усунуті під час апеляційного розгляду в межах ст. 404 КПК України, є підставою призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно, всебічно з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, ретельно перевірити усі докази кримінального провадження, з належною їх мотивацією, в тому числі, взяти до уваги інші доводи, які зазначалися в апеляційних скаргах, та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення у відповідності до приписів, передбачених ст. 370, 374 КПК України.

Виходячи з вимог ст.ст. 407, 409, 415 КПК України при скасуванні судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, перевагу одних доказів над іншими, застосування судом того чи іншого закону та покарання.

Разом з тим з огляду на певну неузгодженість положень ч. 2 ст. 415 КПК України та ч. 2 ст. 416 КПК України, призначаючи новий судовий розгляд провадження в суді першої інстанції, судова колегія, застосувавши положення ч. 6 ст. 9 КПК України та принцип законності, вважає за необхідне виловитися з приводу доводів апеляційної скарги прокурора про неправильність призначення ОСОБА_2 покарання, які слід визнати аргументованими.

Так колегія суддів не вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів з урахуванням даних про його особу можливе лише шляхом призначення йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі, разом з тим, враховуючи обставини злочинів, що йому інкриміновані, за відсутністю обставин, які пом'якшують покарання вважає, що покарання за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах у вигляді одинадцяти років позбавлення волі, яке є майже мінімальним покарання для санкції статті, слід вважати м'яким.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження у відношенні обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Дотримуючись вимог ст.ст. 197 ч. 1, 331, 419 ч. 1 п. 3 КПК України та враховуючи, що підстави для застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися, а ризики щодо негативної поведінки обвинуваченого, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, зокрема, що обвинувачений може переховуватися від суду та правоохоронних органів, що може вплинути на своєчасність виконання процесуальних рішень суду та дотримання розумних строків судового розгляду, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк тримання ОСОБА_2 під вартою на 60 днів до 14 травня 2018 року включно.

Що стосується застосованого у відношенні обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжного заходу, то він підлягає зміні.

Так з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачена затримана та безперервно перебуває під вартою у цьому кримінальному упровадженні з 19 серпня 2014 року, з урахуванням положень Закону № 838-VIII від 26.11.2015 р. у разі ухвалення обвинувального вироку та призначення покарання у вигляді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення має бути зарахований з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та на цей час з огляду на такий розрахунок складає більше шести років позбавлення волі, з огляду на що колегія суддів вважає, що ризик переховування, який був єдиний, встановлений судом першої інстанції під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою істотно знизився, а відповідно підстави для продовження найсуворішого запобіжного заходу на цей час відсутні.

Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, і ризик переховування хоча і істотно знизився, але існує, колегія суддів вважає необхідним змінити запобіжний захід обвинуваченій на домашній арешт, який буде полягати в обмеженні права обвинуваченої залишати місце свого проживання у певний період доби із покладенням на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі зазначеного, керуючись 404, 405, 407, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора, який підтримував обвинувачення в суді першої інстанції - прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Запорізької області Федорченка К.В., обвинуваченої ОСОБА_3 та в її інтересах адвокатів Самарської Н.В., Пшенічної О.А., Полуляха С.Ю., Заболотнього О.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2 та в його інтересах адвокатів Тягунова Ю.В., Григор’єва А.В., адвоката Гладкого Д.В. в інтересах потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_18, представника ТОВ ВКФ «ГЮСС» - адвоката ОСОБА_11 задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2017 року, яким ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189 КК України, визнано невинуватим та виправдано у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 КК України, ч. 2 ст. 189 КК України за епізодом злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_17, за ч. 4 ст. 189 КК України за двома епізодами злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_17 у серпні 2011 року, потерпілого ОСОБА_18, яким ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, визнано невинуватою та виправдано у вчиненні кримінального право прошення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України за епізодами вимагання у потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_18, скасувати.

Призначити новий розгляд провадження в тому ж суді в іншому складі суду.

Продовжити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів до 14 травня 2018 року включно.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченої ОСОБА_3 змінити з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби, заборонивши їй залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_8 в період часу з 20 год. 00 хв. до 7 год. 00 хв. наступної доби строком на (шістдесят) 60 днів до 14 травня 2018 року включно.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженку м. Запоріжжя, громадянку України, звільнити з-під варти в залі суду негайно.

Зобов'язати ОСОБА_3 після звільнення з-під варти негайно прибути до місця свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_8; протягом дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з'являтися за кожною вимогою суду чи іншого органу державної влади; не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_3, що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники органу національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

В.Я.Рассуждай В.М. Білоконев О.С. Гончар