Вирок № 72904268, 22.03.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3404/16-к

Провадження № 1-кп/307/115/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

з участю: прокурорів Баник С.Ю.

ОСОБА_1

ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_4

ОСОБА_5

при секретарі Тиводар В.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, сезонного робітника, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

30.09.2016 р., близько 20-ї год., ОСОБА_6, керуючи власним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись у напрямку вулиці ОСОБА_5, в урочищі "Яма", села Красна, грубо порушив вимоги п. п., 2.3. "б", 13.1. та 21.11 «б» Правил дорожнього руху, здійснюючи перевезення чотирьох стовбурів деревини та пасажирів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у кузові, що не обладнаний для перевезення пасажирів, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого виїхав на правий край дороги де починався схил, втратив контроль над керуванням автомобіля і допустив його перекидання, внаслідок чого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримали тілесні ушкодження від яких померли.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Пояснив, що 30.09.2016 р. він разом із ОСОБА_7 ОСОБА_8 та хлопцем на ім’я ОСОБА_7 поїхали на його автомобілі марки "ЗІЛ - 131" в урочище "Яма", де завантажили чотири стовбури деревини та близько 20-ї год. почали повертатися вниз. Дорога по якій вони поверталися була дуже заросла чагарниками, тому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розчищали її. Видимість була обмежена чагарниками та деревами і тому в дзеркалах заднього бачення нічого не було видно. Він час від часу зупиняв автомобіль та чекав поки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прочистять дорогу за допомогою сокири та пили. Після чергової прочистки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мабуть хотіли зекономити частину дороги і сіли на верх. Після цього він проїхав приблизно 20 метрів і автомобіль з’їхав на 30 см. на край схилу та перекинувся два рази через правий бік. Коли він вийшов з транспортного засобу, то побачив ОСОБА_8, який лежав трохи вище автомобіля, та ноги ОСОБА_7, який лежав з лівого боку під кузовом. Як вони влізли на кузов він не бачив. У вчиненому розкаюється.

Розглянувши матеріали кримінального провадження суд вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю. Крім його особистого визнання це стверджується наступними доказами.

Так потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні показала, що 30.09.2016 р., близько 06-ї год., її покійний чоловік ОСОБА_8 сказав, що йде в урочище "Яма", та не знає коли повернеться додому, якщо не впорається з роботою, то можливо наступного дня. Близько 18-ї год., вона йому зателефонувала, але чоловік слухавки не взяв. Потім телефонувала через кожну годину, однак Куцин не відповідав, а біля 21.30 год., абонент був поза зоною досяжності. О 02-й год., прийшла її невістка та син. Він зателефонував роботодавцю свого батька ОСОБА_9, який розповів, що ОСОБА_8 помер. Після цього син та невістка поїхали у м. Тячів. Претензій до обвинуваченого не має. Просить не карати його суворо та не позбавляти волі.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засідання показала, що 30.09.2016 р., ОСОБА_7 найняв водія з транспортним засобом та поїхав разом з ним у ліс в урочище "Яма". Ввечері, їй зателефонувала знайома та сказала, що автомобіль на якому поїхав її чоловік перекинувся. Вона одразу вийшла на вулицю, де зустріла переляканого ОСОБА_6, який сказав що потрібно викликати поліцію. Після цього вони пішли на місце події, де вона побачила ОСОБА_7 під автомобілем. Претензій до обвинуваченого не має та просить його суворо не карати.

Свідок ОСОБА_10 ствердив, що 29.09.2016 р. він домовився з ОСОБА_7, що поїде з ним та допоможе погрузити деревину. 30.09.2016 р. він, ОСОБА_7, двоє невідомих йому хлопців з м. Мукачева та ОСОБА_6, який був за кермом, поїхали в ліс. Вони зрубали три дерева та погрузили їх у кузов автомобіля. Після цього, близько 17.000-17.30 год., ОСОБА_6 сів за кермо автомобіля, а він біля нього. Однин з невідомих йому хлопців на ім’я ОСОБА_6 також сів у кабіну біля дверей, інший хлопець на ім’я Славік та ОСОБА_7 розчищали дорогу. Коли вони спускалися з лісу вниз, до с. Красна, то в дзеркалах заднього виду не було нічого видно. Через 50 метрів транспортний засіб перекинувся. У момент, коли автомобіль рухався вниз потерпілі могли вилізти на кузов автомобіля. У цей день, в обідню перерву вони випили по 100 міліграмів горілки.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схеми та фототаблиць до них від 01.10.2016 р. вбачається, що місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться на ґрунтовій дорозі в урочищі "Яма". До проїжджої частини праворуч примикає кювет, а ліворуч – лісовий масив. На місці пригоди автомобіль марки "ЗІЛ - 131" перекинутий ліворуч. Виявлено сліди заносу шин з правого боку над кюветом по напрямку руху в с. Красна.

Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу та фототаблиць до нього від 07.10.2016 р. об’єктом огляду є транспортний засіб марки "ЗІЛ - 131", н/з НОМЕР_2, який знаходиться на земельні ділянці по вул. Миру в с. Красна. В ході проведення огляду було встановлено, що автомобіль на час проведення огляду має аварійні пошкодження, однак знаходиться у технічно справному стані. В ході огляду виявлено наступні пошкодження: з лівого боку за кабіною водія пошкоджено дерев’яні борти кузова; розбите лобове скло та скло на лівих дверцятах; дах, ліві дверцята, ліва стійка кабіни та дзеркала заднього виду на автомобілі деформовані. На час огляду системи освітлювальних та сигнальних приладів знаходяться у технічно справному стані.

Згідно висновку експерта № 179 від 24.10.2016 р. смерть ОСОБА_7В, наступила від асфіксії, внаслідок здавлення грудної клітки та живота між тупими предметами, якими в даному випадку могли бути тверде земельне покриття та стовбур деревини. Про це свідчать дрібно-крапкові крововиливи під кон’юнктивою обох очей, епікардом та легеневою плеврою, гостра емфізема і набряк легень, рідкий стан крові, а також обширні крововиливи у підшкірно-жирову клітковину передньої поверхні грудної клітки і підкапсулярний розрив печінки. При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців, саден і забійних ран м'яких тканин чола, спинки носу, правого плеча і правого стегна, а також закритого уламкового перелому правої плечової кістки. Дані тілесні ушкодження могли виникнути по ударному механізму від дії тупих твердих з необмеженою контактуючою поверхнею предметів, цілком можливо при падінні з кузова з послідуючим ударом об тверде земельне покриття. Не виключені також, можливість подібного характеру тілесних ушкоджень від ударів стовбурами деревини, які знаходилися у кузові вантажного автомобіля. Множинні двобічні переломи ребер, а також перелом грудини виникли внаслідок здавлення грудної клітки між тупими предметами, якими могли бути тверде земельне покриття та стовбури деревини. Синці і садна м'яких тканин грудної клітки і правого стегна стосовно живих осіб відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, що не спричиняють короткочасний розлад здоров'я, чи незначну втрату працездатності. Забійні рани м’яких тканин чола та спинки носу стосовно живих осіб відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, з короткочасним розладом здоров’я. Закритий перелом правої плечової кістки, а також множинні двобічні переломи ребер і перелом грудини стосовно живих осіб відноситься до групи тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, так-як подібного характеру тілесні ушкодження викликають розлад здоров’я більше 21-го дня. Всі вище вказані тілесні ушкодження строку події – 30.09.2016 р. – відповідають в прямому причинному зв’язку зі смертю потерпілого не перебувають. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_7 виявлено 3.18 проміле етилового спирту. Дана концентрація алкоголю в крові живої людини відповідає важкому алкогольному отруєнню, при якому може наступити смерть.

Висновком експерта № 180 від 24.10.2016 р. стверджено, що смерть ОСОБА_8 наступила від травматичного шоку, що розвинувся на фоні множинних ушкоджень кісток скелету та внутрішніх органів. При судово-медичному дослідженні трупа були виявлені тілесні ушкодження у вигляді множинних двобічних переломів ребер 2-3-4-5-6-7-8 ребер по середньо-ключичній і передньо-підпахвинній і 4-5 ребер по навколо-хребтовій лініям; переломо-вивха 4-5 грудних хребців з повним розривом спинного мозку; перелому грудини на місці зчленування рукоятки і тіла; закритого уламкового перелому правої плечової кістки в середній третині; підкапсулярного розриву правої нирки; розриву правої долі печінки; а також синців і саден правої половини обличчя і передньо-зовнішньої поверхні правого плеча. Вказані вище тілесні ушкодження могли виникнути по ударному механізму від дії тупих твердих з необмеженою контактуючою поверхнею предметів, якими могли бути нерівне земельне покриття і стовбур деревини. Дані тілесні ушкодження знаходяться у прямому причинному зв’язку зі смертю потерпілого і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. При судово-токсикологічному дослідженні в крові від трупа ОСОБА_8 виявлено – 3.59 проміле етилового спирту. Дана концентрація алкоголю в крові живої людини відповідає важкому алкогольному отруєнню, при якому може наступити смерть.

З висновку експерта № 10/261 від 26.10.2016 р. вбачається, що на момент огляду та на момент ДТП гальмівна система та рульове керування автомобіля НОМЕР_3, знаходилися у працездатному стані та дозволяють водію транспортного засобу контролювати його швидкість й напрямок руху. Будь-яких ознак несправностей, котрі вплинули б на стійкість та керованість автомобіля, чи викликали відмову систем або агрегатів, в ході дослідження не виявлено, тому подальше дослідження не проводилося.

Висновком автотехнічної експертизи № 10/262 від 26.10.2016 р. стверджено, що в даній дорожній ситуації, водій автомобіля НОМЕР_3, повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 2.3 "б", 13.1. Правил дорожнього руху, не виконання яких з технічної точки зору, у своїй сукупності є причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожньо-транспортній обстановці, в діях водія автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_6 вбачається невідповідність вимогам пунктів 2.3 "б", 13.1. Правил дорожнього руху, недотримання яких, з технічної точки зору, у своїй сукупності є причиною настання дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, оцінивши у сукупності всі зібрані по справі докази, які повністю узгоджуються між собою і не суперечать один одному, суд приходить до висновку, що смерть ОСОБА_7 і ОСОБА_8 знаходиться у причинно-наслідковому зв’язку із діями обвинуваченого ОСОБА_6, який рухаючись по гірській дорозі, малопридатній для руху автотранспорту, не прослідкував за тим щоб у кузові автомобіля не було людей, переоцінив свої можливості керувати завантаженим транспортним засобом у такій складній дорожній обстановці, не впорався із керуванням і допустив перекидання автомобіля.

Не дивлячись на те, що ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 після розчистки ділянки дороги «сіли на верх», у подальшому, відповідаючи на запитання захисника, він почав дещо змінювати показання і стверджував, що не бачив коли вони залазили в кузов і взагалі в кузові їх не було. У підтвердження цієї версії захисник посилався на показання судового медичного експерта ОСОБА_11, яка в судовому засіданні показала, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 знаходилися в тяжкому стані алкогольного сп’яніння, (3.18 та 3.59 проміле відповідно) і не могли залізти в кузов.

Цю версію сторони захисту суд не приймає до уваги, як надуману з метою уникнути покарання за вчинений злочин, так як у судовому засіданні ОСОБА_6 вільно, без будь-якого тиску, давав показання про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 сіли в кузов керованого ним автомобіля, і не обґрунтував причини зміни показань у подальшому. Крім того, судовий медичний експерт не говорила про те, що потерпілі через сильне сп’яніння не могли самостійно залізти в кузов, вона показала, що є малоймовірним щоб люди із таким сп’янінням могли залізти в кузов автомобіля що рухається. Ці показання спростовують версію про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 сіли в кузов під час руху, коли обвинувачений не мав можливості це побачити у зв’язку з тим, що чагарники перешкоджали йому бачити дорожню обстановку у дзеркалах заднього виду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 286 КК України по кваліфікуючій ознаці – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили загибель кількох осіб.

Обираючи обвинуваченому покарання суд враховує обставини, які його пом’якшують: вину свою визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, по місцю проживання характеризуються позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягався; обставини, які обтяжують покарання відсутні.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У п. 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Відповідно до п. 20. постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" № 14 23.12.2005 р. при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_6 слід зарахувати у відбуту міру покарання строк перебування його під вартою до ухвалення вироку.

За правилами ч. 5 ст. 72 КК України зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. ОСОБА_6 перебував під вартою із 01.10. по 04.10.2016 р.

Частиною 11 ст. 182 КПК України передбачено що після вступу вироку в законну силу грошові кошти сплачені в якості застави слід повернути заставодавцю. Тому заставу в сумі 41340 грв., яка була внесена 4.10.2016 р., необхідно повернути заставодавцю ОСОБА_12

На залучення експертів для проведення судових експертиз під час досудового розслідування було затрачено 880.4 грв.

Відповідно до ст. 118 КПК України до процесуальних витрат відносяться витрати пов'язані із залученням експертів, які згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку стягуються з обвинуваченого на користь держави, тому суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_6 витрат за проведення зазначених експертиз в дохід держави в сумі 880.4 грв.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на п’ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_6 рахувати з дня взяття його під варту.

Речовий доказ - автомобіль НОМЕР_1 - залишити ОСОБА_6

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати у сумі вісімсот вісімдесят гривень 40 коп. за проведення експертизи.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 у вигляді застави залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Зарахувати засудженому ОСОБА_6 строк тримання його під вартою із 01.10. до 04.10.2016 р. у відбуту частину покарання за правилами ч. 5 ст. 72 КК України.

Після вступу вироку в законну силу заставу в сумі сорок одна тисяча триста сорок гривень, сплачену по квитанції № ПН169777, від 04.10.2016 р., повернути заставодавцю ОСОБА_12.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий: Гримут В.І.