Ухвала суду № 72903271, 22.03.2018, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/67/18

ун. № 759/6196/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі колегії:

головуючого судді Скоріна А.В.,

суддів Дячука С.І., Бандури І.С.,

за участю секретаря Будкової В.О.,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судове засідання у кримінальному провадженні № 12017100080000899 за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України,

за участю сторони обвинувачення: прокурора Павлик В.Л.

сторони захисту: захисників Загоруйка В.І., Петрусєвича В.В.

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч.3 КК України, надійшов до Святошинського районного суду м. Києва 25 квітня 2017 року.

Ухвалою суду від 25.01.2018 року строк дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тримання під вартою, продовжено до 25.03.2018р.

Судове провадження на підставі даного обвинувального акту не завершено.

Судом під час судового розгляду поставлено на обговорення питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою.

Сторона обвинувачення під час судового розгляду вважає за доцільне продовжити тримання обвинувачених під вартою на 60 діб, оскільки ризики передбачені ст.177 КПК України на даний час не зникли.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, доцільним продовжити тримання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до сплину двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До сплину продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

При визначенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою, колегія суддів бере до уваги що вони обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину (ст. 12 КК України), а тому, приймаючи до уваги стан їх здоров'я, що не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення, та дані про особу (наявність непогашеної судимості), вважає за необхідне залишити раніше обраний щодо них запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без зміни, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та їх належну поведінку. Залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачені, опинившись на волі, зможуть перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, мотиви, за яких останні обвинувачуються у вчинені дій, що ставляться їм у провину. Крім того, є достатньо підстав вважати, що обвинувачені, з огляду на свої моральні якості, зможуть ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

Розглядаючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, колегія суддів спирається на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його особливостей та конкретних обставин. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на принцип презумпції невинуватості, переважають правило про забезпечення права на свободу, закріплене в ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тривале існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності її продовжуваного тримання під вартою (п.п. 98, 99 рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України», «Смирнова проти Росії»).

Разом з тим, колегія суддів, керуючись правилами ч. 5 ст. 182; ст.183 КПК України, знаходить правові підстави для визначення обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розміру застави у розмірі 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка здатна забезпечити виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 197, 331, 369-372, 376 КПК України, п.п. «b» та «с» ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, -

У Х В А Л И В:

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - тримання під вартою, обраний під час досудового розслідування, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 20.05.2018 року (включно).

Визначити кожному з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на них обов'язків, у вигляді 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140 960 (сто сорок тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці (кожному), яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації у м.Києві, після внесення якої вони підлягають звільненню з під варти в порядку, передбаченому ч.4 ст.202 КПК України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави зобов'язати обвинувачених після звільнення з-під варти, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у разі внесення застави наступні обов'язки:

*прибувати до Святошинського районного суду м. Києва із встановленою періодичністю;

*не відлучатися з населеного пункту, в якому вони проживають, а саме ОСОБА_2 з АДРЕСА_1, ОСОБА_3 з АДРЕСА_2, без дозволу суду;

*повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

*здати на зберігання до Святошинського районного суду м.Києва свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками у кримінальному провадженні.

Визначити термін дії зазначених обов'язків протягом двох місяців з дня внесення застави.

З моменту звільнення з - під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить Інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.В.Скорін

Судді: С.І.Дячук

І.С.Бандура