Ухвала суду № 72902397, 21.03.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

265/4249/15-к

1-кп/264/26/2018

У Х В А Л А

21.03.2018 колегія суддів Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Кузнецова Д.В., суддів Литвиненко Н.В. та Іванченко А.М., при секретарі Мащенко Д.О., за участю прокурора Чмир Г.О., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, розглянувши у судовому засіданні в м. Маріуполі клопотання про призначення додаткової комісійної електротехнічної та радіотехнічної експертизи, а також клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч.3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч.3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду знаходиться вказана кримінальна справа.

В ході судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_4 та захисником ОСОБА_1 заявлено клопотання, про призначення додаткової комісійної електротехнічної та радіотехнічної експертизи, яке обґрунтоване тим, що під час проведення судової електротехнічної експертизи судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_7 ОСОБА_8 за висновком №2081/9120/9121/9122 від 03.07.2017 року не було надано відповіді на всі поставлені запитання, а наявні відповіді носили суперечливий характер і не були об’єктивними.

Обвинувачений ОСОБА_5, захисники ОСОБА_2М та ОСОБА_3 підтримали клопотання.

Прокурор заперечував проти заявленого клопотання.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 332 КПК України проведення експертизи за ухвалою суду можливе під час судового розгляду за клопотанням сторін кримінального провадження, за наявності підстав, передбачених ст. 242 КПК України.

Положеннями ч.1 ст.242 КПК України визначено, що експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням суду, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Відповідно до п.1.2.11. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N 53/5, згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.

Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об'єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

Комісійною є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань). Комісія експертів може утворюватися органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівником експертної установи.

При вирішенні питання доцільності призначення експертизи суд виходить із того, що під час судового розгляду за клопотанням ОСОБА_4 вже була проведена судова електротехнічна експертиза Харківським НДІСЕ, висновки якої в сукупності з висновками вибухо-технічної експертизи дають вичерпні відповіді на поставлені запитання, є зрозумілими та чіткими, а спірні питання, поставлені ОСОБА_4 та його захисниками підлягають вирішенню судом під час прийняття рішення по суті справи при винесені вироку.

Будь-яких інших додаткових досліджень або додаткових матеріалів у справі, які б не були предметом вивчення попередніх експертів та вимагали призначення додаткової експертизи, заявниками не вказано та судом не встановлено.

Крім того, в судовому засіданні був допитаний судовий експерт ОСОБА_8, який надав чіткі, повні та достатні відповіді для вирішення спірних питань.

Суд вважає, що повторне призначення експертизи призведе до необґрунтованого затягування строків розгляду кримінального провадження та до отримання аналогічного висновку експерта.

На підставі зазначеного та з урахуванням висновків двох експертиз - електротехнічної та вибутехнічної, а також пояснень експертів за ними, суд вважає, що за їх результатами були отримані повні та вичерпні відповіді на поставлені запитання та надані детальні роз’яснення, у зв’язку із цим підстав для проведення додаткової комісійної електротехнічної та радіотехнічної експертизи не має.

Також в судовому засіданні захисниками ОСОБА_4 адвокатами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було заявлено клопотання про заміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов’язаний із позбавленням волі. В обґрунтування клопотання посилались на тривалий розгляд справи та поганий стан здоров’я, необхідність обстеження та лікування наявних у нього захворювань.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечували проти продовження обвинуваченим строку тримання під вартою та просили не обирати жодного запобіжного заходу.

Прокурор заперечував проти клопотання захисників та просив продовжити стосовно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Вислухавши думку учасників процесу, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою з наступних причин.

Відповідно до ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні злочинів, один з яких відноситься до особливо тяжких злочинів і за який передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років, що може спонукати обвинувачених до втечі. Крім того, вони обвинувачуються у сприянні діяльності членам незаконної організації, яка діє на тимчасово неконтрольованій території Донецької області та в разі відсутності запобіжного заходу можуть переховуватися від суду на зазначеній території Донецької області.

При продовжені ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує його стан здоров’я, який на даний час покращився після проведеного діагностування (УЗД) та лікування в стаціонарі і він переведений до загальної камери, а представлена інформація із медичної частини, вказує на достатній рівень медичного лікування та забезпечення при наявному у ОСОБА_4 хронічному захворюванні.

Крім того, будь-яких даних про усунення ризиків, наявність яких слугувала підставою для обрання стосовно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених під час розгляду справи.

Також згідно з частиною 5 ст. 176 КПК України будь-яких інших запобіжних заходів, крім тримання під вартою не може бути застосовано до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого статей 258-3 Кримінального кодексу України.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених в ході судового слідства, виконання процесуальних рішень у справі, а також з огляду на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні злочинів, що відносяться до тих правопорушень, за якими прямо закріплена неможливість застосування до обвинувачених іншого більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, суд вважає за доцільне залишити обвинуваченим раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 242, 331, 332, 337 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_1 про призначення додаткової комісійної електротехнічної та радіотехнічної експертизи відмовити.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі строком до шістдесяти днів тобто до 19 травня 2018 року включно.

Відкласти розгляд справи на 04 квітня 2018 року на 14 годину.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене по справі.

Головуючий суддя : Д. В. Кузнецов

Суддя: Н.В. Литвиненко

Суддя: А.М. Іванченко