Ухвала суду № 72900473, 19.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 623/602/18 Головуючий першої інстанції:Гуренко М.О.

Провадження №11-сс/790/488/18 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі: головуючого судді Курила О.М., суддів Цілюрика В.П. та Яковлевої В.С., при секретареві Ілюхіній К.А., з участю прокурора Молодовського І.О., власника майна ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові матеріали даного провадження за апеляційною скаргою представника власника майна та власника майна на ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06.03.2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді вищевказаного суду від 06.03.2018 року частково задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №12018220320000098 від 29.01.2018 року, що належить ОСОБА_2 у вигляді квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Не погодившись з рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу в частині накладення арешту на квартиру ОСОБА_2 та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Суть його апеляційної скарги з процесуально-правової точки зору стосовно оскаржуваної ухвали зводиться до наступного.

Апелянт вказує, що розмір вказаної шкоди у даному кримінальному провадженні є неспівмірним розміру арештованого майна.

Крім того, вказує, що арештована квартира є сумісною власністю подружжя, де співвласником є дружина ОСОБА_2 – ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді, доводи власника майна та його представника про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді, думку прокурора, про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, перевіривши матеріали судової справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, будучи одноособовим засновником ПП «НП Енерго» та його керівником, здійснюючи управління ПП «НП Енерго» на посаді директора, тим самим виконуючи організаційно розпорядчі та адміністративні обов’язки ПП «НП Енерго» і таким чином перебуваючи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем заволодів грошовими коштами в сумі 67068 гривень, які були перераховані Управлінням молоді та спорту Ізюмської міської ради на рахунок ПП «НП Енерго» та виділялися з бюджету м. Ізюма на підставі рішення 49 сесії 6 скликання Ізюмської міської ради № 1908 від 27.06.2013, чим завдано державним інтересам у особі Ізюмської міської ради Харківської області істотну матеріальну шкоду на вказану суму.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та

або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Приймаючи рішення про накладення арешту на майно, а саме на квартиру за вищевказаною адресою, що належить ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказане майно в подальшому може бути використане з метою забезпечення цивільного позову.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком слідчого судді, оскільки у даному кримінальному провадженні цивільний позов не заявлений і крім того, прокурором не було доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Кім того, оскільки вищевказана квартира, є сумісною власністю подружжя, а її співвласником є дружина ОСОБА_2 ОСОБА_4, яка проживає у цій квартирі разом з неповнолітнім сином, колегія суддів вважає, що арешт вказаного майна може суттєво позначитися на інтересах володільця та інших осіб.

Таким чином слідчим суддею при винесенні рішення не враховано вимоги п.5,6 ч.2 ст.173 та ч.4 ст.147 КПК України.

На думку судової колегії порушення КПК України при розгляді клопотання про накладення арешту є істотними і в силу вимог п.п.1.3 ч.1 ст.409 КПК України та ч.1 ст.412 КПК України є підставами для безумовного скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 392, 404,405, ч.3 ст.407,418,419,422, 423, 424 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06.03.2018 року про часткове задоволення клопотання слідчого та про накладення арешту на майно по справі (докладно зазначене у клопотанні слідчого та в ухвалі суду першої інстанції від 06.03.2018 року) №12018220320000098 від 29.01.2018 року за ст.190 КК України, що належить ОСОБА_2, а саме:

- на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровану на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15.10.2007, - скасувати.

Апеляційну скаргу представника власника майна, - задовольнити.

В задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_2 – відмовити.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено.

Головуючий: Судді :