Постанова № 72900357, 22.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року

м. Харків

справа № 644/150/16-ц

провадження № 22-ц/790/1173/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Котелевець А.В.,

суддів – Піддубного Р.М., Сащенка І.С.,

ім’я (найменування) сторін:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) – ОСОБА_1,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) – ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 – представника ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2017 року в складі судді Ізмайлова І.К.,

у с т а н о в и в:

В січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася у суд із уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 16 723 грн. та суму індексації аліментів за період з 13 березня 2014 року по 30 квітня 2017 року в розмірі 11 600 грн. 24 коп.

Позов мотивовано тим, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2014 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на синів – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 900 грн. на кожного, щомісячно, починаючи з 13 березня 2014 року і до досягнення дітьми повноліття.

Вказує, що аліменти відповідач сплачує нерегулярно, у зв’язку з чим за період з березня 2014 року по червень 2017 року, заборгованість по аліментах складає 56 195 грн., на яку повинна бути нарахована пеня та сума індексації.

В травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 та просив зменшити розмір аліментів, стягнутих з нього на користь ОСОБА_1 на синів – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 900 грн. до 400 грн. щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Позов мотивовано тим, що на даний час його матеріальне становище та стан здоров’я погіршилися, у зв’язку з чим, він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному рішенням суду першої інстанції від 10 листопада 2014 року розмірі. Зазначив, що припинив свою діяльність як фізична особа - підприємець, не має постійної роботи і з лютого 2016 року перебуває на обліку у Харківському міському центрі зайнятості.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 січня 2017 року справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів об’єднана в одне провадження з позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 13 березня 2014 року по 30 квітня 2017 року в розмірі 16670,72 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_1 та в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 640 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до норм статті 196 СК України ОСОБА_1, як одержувач аліментів, має право на стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення сплати аліментів; положення статті 184 СК України не пов’язують індексацію з наявністю заборгованості, а лише регулюють питання про підвищення розміру аліментів у зв’язку з ростом інфляції, тому в цій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено; оскільки розмір призначених аліментів практично дорівнює 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і зменшення вказаного розміру зашкодить нормальному розвитку та матеріальному забезпеченню дітей, підстави для задоволення позову ОСОБА_2 відсутні.

12 грудня 2017 грудня ОСОБА_3 – представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на невідповідність висновків рішення суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційна скаргу мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене без врахування зміни матеріального становища ОСОБА_2 та стану його здоров’я.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що викладені в апеляційній скарзі обставини були досліджені судом першої інстанції та їм була надана відповідна правова оцінка.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набув чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до Сімейного кодексу України.

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України).

Матеріали справи свідчать, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на синів – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 900 грн. на кожного, щомісячно, починаючи з 13 березня 2014 року і до досягнення дітьми повноліття, на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2014 року. Рішення набуло законної сили.

Сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 01 жовтня 2017 року становить 66 604 грн. 83 коп., що підтверджується довідкою старшого державного виконавця міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків (а. с. 3-5, 117).

Згідно зі статтею 196 цього Кодексу у разі виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, то строк виконання цього обов’язку буде різним, а тому кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Отже, пеня за прострочення зі сплати аліментів нараховується за кожним періодичним платежем окремо з дня порушення платником аліментів свого обов’язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, після чого розмір нарахованої пені за кожним щомісячним платежем підсумовується та визначається загальна сума пені за порушення аліментних зобов’язань.

Виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, то за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується наступним чином: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, а загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно визначивши природу спірних правовідносин, прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача суми неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів; розмір заборгованості розраховано відповідно до вищевикладених норм права.

Частиною 2 статті 196 СК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 та мотивуючи свій позов ОСОБА_2 посилався на погіршення його матеріального становища у зв’язку з тим, що є безробітним та погіршення стану здоров’я – відкриту форму туберкульозу.

Згідно з довідкою Харківського міського центру зайнятості від 01 грудня 2016 року № 8870 ОСОБА_2 перебуває на обліку як безробітний з 18 лютого 2016 року.

Відповідно до довідки КЗОЗ «Обласний протитуберкульозний диспансер № 1» від 30 січня 2017 року ОСОБА_2 16 серпня 2016 року встановлена відкрита форма туберкульозу легень.

Однак, заборгованість по сплаті заборгованості у ОСОБА_2 виникла з березня 2014 року, тобто до того, як він став на облік, як такий, що шукає роботу, та до того, як йому була встановлена відкрита форма туберкульозу легень.

Лікування, яке ОСОБА_2 отримував у КЗОЗ «Обласний протитуберкульозний диспансер № 1», проводилося за рахунок бюджетний коштів, що ним не заперечується. Доказів, які підтверджують понесення ОСОБА_2 інших витрат у зв’язку з хворобою матеріали справи не містять. Не надано доказів і суду апеляційної інстанції.

Доводи апеляційній скарги про народження у відповідача дитини він другого шлюбу судова колегія не приймає, оскільки предметом позову є стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 13 березня 2014 року по 30 квітня 2017 року.

Посилання представника відповідача на факт отримання ОСОБА_1 усього спільного майна у користування не підтверджено належними доказами та не є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення неустойки.

Також судова колегія враховує, що розмір неустойки (пені) не перевищує наявної заборгованості за сплату аліментів.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – представника ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2017 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 22 березня 2018 року.

Головуючий – А.В. Котелевець

Судді– Р.М. Піддубний

ОСОБА_6