Постанова № 72898390, 14.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/8206/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гудима Л.Я., Гуляка В.В.

за участі секретаря судового засідання

представник позивача: не з’явився

представник відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 Держпраці в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року ( головуючий суддя Гундяк В.Д., м.Івано-Франківськ) за адміністративним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області до ОСОБА_1 Держпраці в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

17 березня 2017 року позивач ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 Держпраці в Івано-Франківській області та просило визнати незаконним та скасувати припис №09-01-0027/85-66 ОСОБА_1 Держпраці в Івано-Франківській області від 17 лютого 2017 року та стягнути на користь Регіонального відділення сплачений судовий збір в розмірі 1600 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваний припис прийнятий відповідачем без достатніх підстав та всупереч вимогам чинного законодавства.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис ОСОБА_1 Держпраці в Івано-Франківській області за №09-01-0027/85-66 від 17 лютого 2017 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області 1600 грн. судового збору.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач – ОСОБА_1 Держпраці в Івано-Франківській області, вважає дану постанову постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зокрема зазначає, що відповідно до Положення про ОСОБА_1 Держпраці в Івано-Франківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 06 травня 2015 року №13, одним із основних завдань ОСОБА_1 Держпраці в Івано-Франківській області є здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. На підставі наказу про проведення позапланової перевірки від 03 січня 2017 року №6-Д та направлення на проведення перевірки від 03 січня 2017 року №04-13/15-10/21 головним державним інспектором Управління Держпраці в Івано-Франківській області проводилась позапланова перевірка Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області. За результатами перевірки головним державним інспектором Управління Держпраці в Івано-Франківській області складено акт перевірки №09-01-0027/85 від 17 лютого 2017 року та винесено припис №09-01-0027/85-66 від 17 лютого 2017 року з вимогою дотримуватись вимог законодавства про працю. В ході проведення перевірки ОСОБА_1 Держпраці в Івано-Франківській області були виявлені порушення вимог частини 3 ст.24 КЗпП України, статті 43 КЗпП України, ст.32 КЗпП України, статті 117 КЗпП України, статті 127 КЗпП України та статті 129 КЗпП України. Зокрема апелянт зазначає, що позивачем повідомлення про прийняття працівника на роботу було надіслане після фактичного допуску працівників до роботи, здійснено відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних витрат, розірвання трудового договору проведено без попередньої згоди первинної профспілкової організації, не повідомлено працівника не пізніше ніж через два місяці про зміну істотних умов праці.

Відповідно до вимог чинного законодавства, ОСОБА_1 Держпраці в Івано-Франківській області вважає, що підстав для скасування припису №09-01-0027/85-66 від 17 лютого 2017 року немає. Також апелянт не погоджується з рішенням суду в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 Держпраці в Івано-Франківській області на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області відшкодування по сплаті судового збору, оскільки таке стягнення буде суперечити чинному законодавству, згідно якого ОСОБА_1 Держпраці в Івано-Франківській області звільнене від сплати судового збору.

Згідно частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 09 лютого 2017 року ОСОБА_1 Держпраці в Івано-Франківській області було видано направлення на проведення позапланової перевірки на предмет додержання вимог законодавства про працю у Регіональному відділенні фонду державного майна України по Івано-Франківській області. Підставою для здійснення перевірки було звернення ОСОБА_3

У період з 14 лютого 2017 року по 17 лютого 2017 року відповідачем було проведено позапланову перевірку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області.

За результатами перевірки складено акт за №09-01-002785, відповідно до якого посадовими особами управління Держпраці в Івано-Франківській області встановлено порушення вимог ч.3 ст.24, ст.ст. 32, 43, 117, 127, 129 КзПП України (а.с.8-20).

На підставі вищевказаного акту перевірки винесено припис за №09-01-0027/85-66 від 17 лютого 2017 року про усунення виявлених порушень та дотримання вимог чинного законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування (а.с. 21).

Вважаючи припис №09-01-0027/85-66 від 17 лютого 2017 року безпідставним та таким, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства, ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що припис за №09-01-0027/85-66 від 17 січня 2017 року про усунення виявлених порушень та дотримання вимог чинного законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування прийнятий суб’єктом владних повноважень з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про охорону праці», Кодексом Законів про працю України, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у встановленому ним порядку та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на їх виконання.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про охорону праці» посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об’єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.

Згідно зі ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015р. № 929-р «Питання Державної служби з питань праці» на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення).

Відповідно до п.1 вказаного Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

В даному випадку ОСОБА_1 Держпраці в Івано-Франківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці.

Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, встановлена «Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 р. № 390.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов’язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Планові перевірки проводяться з періодичністю, яка визначається відповідно до Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), наведених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059.

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», в тому числі за обґрунтованим зверненням фізичної особи про порушення їх законних прав.

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Разом з тим, інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

За результатами перевірки, що передбачено пунктом 7 Порядку № 390, складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування виносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 Держпраці в Івано-Франківській області було проведено дві позапланові перевірки на предмет додержання вимог законодавства про працю у Регіональному відділенні фонду державного майна України по Івано-Франківській області.

З копії направлення на проведення перевірки від 09 лютого 2017 року №04-13/15-10/898, який виданий на підставі наказу від 09 лютого 2017 року №159-Д вбачається, що підставою для здійснення перевірки від 14 лютого 2017 року по 17 лютого 2017 року на предмет додержання вимог законодавства про працю у Регіональному відділенні фонду державного майна України по Івано-Франківській області було звернення ОСОБА_3 (а.с.81).

Попередня перевірка додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, проведена відповідачем в період з 04 січня 2017 по 06 січня 2017 року теж була на підставі звернення ОСОБА_3.

Відповідно до абз. 12 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Таким чином, ОСОБА_1 Держпраці в Івано-Франківській області не мало правових підстав проводити повторно позапланову перевірку, яка була проведена 14 лютого 2017 року по 17 лютого 2017 року на предмет додержання вимог законодавства про працю у Регіональному відділенні фонду державного майна України по Івано-Франківській області, оскільки така перевірка з тих самих питань, була проведена 04 січня 2017 року по 06 січня 2017 року про що було складено Акт перевірки, припис та винесена постанова про накладення штрафу (а.с.29-42).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії направлення на проведення перевірки від 09 лютого 2017 року №04-13/15-10/898 підставою для здійснення перевірки було також посилання на ст.16 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947р. про інспекцію праці у промисловості і торгівлі, якою встановлено, що інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм. Проте колегія суддів вважає, що зазначена конвенція встановлює загальні правила проведення перевірок і не передбачає повторних позапланових перевірок з одних і тих самих підстав їх проведення.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що припис №09-01-0027/85-66 ОСОБА_1 Держпраці в Івано-Франківській області від 17 лютого 2017 року було прийнято без належних правових підстав.

Стосовно виявлених порушень в ході проведення повторної позапланової перевірки судова колегія зазначає наступне.

За змістом ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» під час проведення позапланового заходу зясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов’язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи та дослідженого судом в якості письмового доказу копії направлення від 09 лютого 2017 року до питань, що підлягають контролю віднесено розділ I, III, V Акту перевірки.

При цьому здійснивши системний аналіз положень вищевказаного нормативно-правового акту, при проведення перевірки на підставі звернення фізичної чи юридичної особи перевірці підлягають виключно зясування питань щодо можливих порушень, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави.

Судом не встановлено, а відповідачем не наведено жодних визначених чинним законодавством України підстав для проведення перевірки в частині з’ясування порядку допущення до роботи та повідомлення територіальних органів ДФС про прийняття ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Тобто наведені правові норми чітко обмежують повноваження органу Держпраці при проведенні позапланової перевірки, дозволяючи з’ясовувати виключно ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, і, відповідно, не надають повноважень з’ясовувати будь-які інші питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з’ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушено законні інтереси позивача.

Колегія суддів приходить до висновку, що припис №09-01-0027/85-66 від 17.01.2017 року про усунення виявлених порушень та дотримання вимог чинного законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування прийнятий суб’єктом владних повноважень з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Щодо посилання апелянта про те, що ОСОБА_1 Держпраці в Івано-Франківській області звільнене від сплати судового збору, а тому не погоджується з судом першої інстанції із рішенням в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 Держпраці в Івано-Франківській області на користь відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області відшкодування по сплаті судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Оскільки відповідач є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується, в силу положень пункту 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 Держпраці у Івано- Франківській області звільнено від сплати судового збору, зокрема, за подачу позову та при зверненні до суду з апеляційною скаргою.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України ( чинна на момент виникнення спірних правовідносин), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат у порядку статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (чинна на момент виникнення спірних правовідносин), порядок звільнення від сплати судового збору, передбачений пунктом 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не застосовується, оскільки відповідач був звільнений від сплати судового збору лише за подання позовної заяви, звернення з апеляційною скаргою. Тому, аргументи ОСОБА_1 Держпраці у Івано- Франківській області про неправильний розподіл судом першої інстанції судових витрат з огляду на звільнення управління від сплати судового збору, не приймаються судом до уваги.

Дана позиція узгоджується з рішенням Верховного Суду від 14 лютого 2018 року ( справа №813/1503/17, №К/9901/1588/17).

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно із ч.ч.1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Держпраці в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі № 809/431/17- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повне судове рішення складено 21.03.2018 року.