Постанова № 72898374, 19.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/12669/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Сапіги В.П.,

при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Рожищенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Рожищенського районного суду Волинської області від 04 грудня 2017 року (суддя: Сіліч І.І., ухвалена в м. Рожище о 12:31) у справі № 167/1139/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рожищенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017р. ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Рожищенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області в якому просить визнати дії Рожищенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу час роботи з 07 липня 1991 року по 31 грудня 1996 року на посаді директора малого підприємства «Полісяночка» протиправними, зобов’язати Рожищенське об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу час роботи з 07 липня 1991 року по 31 грудня 1996 року на посаді директора малого підприємства «Полісяночка» та провести перерахунок пенсії.

Постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 04 грудня 2017 року позов задоволено; визнано дії Рожищенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу протиправними; зобов’язано Рожищенське об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу час роботи з 07 липня 1991 року по 31 грудня 1996 року на посаді директора малого підприємства «Полісяночка» та провести перерахунок пенсії.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач оскаржив її подавши апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з’ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.

Відповідач просив розгляд справи проводити за відсутності їхнього представника.

Позивач повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 з 01.03.2015 року отримує пенсію за віком, розмір пенсії визначено із врахуванням страхового стажу у 35 років. При визначенні страхового стажу відповідач не включив період роботи з 28 липня 1991 року по 31 грудня 1996 року до страхового стажу.

Згодом ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу в якому просив включити період роботи з 28 липня 1991 року по 31 грудня 1996 року на посаді директора малого підприємства «Полісяночка» до страхового стажу та провести відповідний перерахунок пенсії, проте отримав відмову.

Не погодившись з таким рішенням Рожищенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії відповідача щодо відмови в включенні періоду роботи з 28 липня 1991 року по 31 грудня 1996 року до страхового стажу є протиправними.

Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Частиною1 статті 48 КЗпП України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з ч.1, 2, 4 ст. 24 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.1 загальних положень «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердженого Постановою КМУ від 13.08.1993 року № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як вбачається з трудової книжки позивача він з 17.07.1991 року зарахований на посаду директора малого підприємства «Полісяночка», звільнений з посади директора підприємства 31.10.2001 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у зв’язку з тим, що у трудовій книжці позивача наявні розбіжності в датах видачі наказу на прийом на роботу (травень 1991) та дати прийому на роботу (липень 1991), пенсійним органом було запропоновано ОСОБА_1 надати уточнюючі документи, як це передбачено п.3 Порядку, та оскільки ним не було надано жодних уточнюючих документів про період роботи в МПП «Полісяночка» по причині факту крадіжки у 2003 році документів на підприємстві, було зроблено запити. На підставі відповіді від 29.04.2015 управління Пенсійного фонду України у м.Луцьку, від 19.05.2015 Луцького міського відділу УМВС України у Волинскій області та на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу позивачу до страхового стажу при обчислені пенсії зараховано період з 01.01.1997 по 31.10.2001. До страхового стажу не було зараховано період роботи в МПП «Полісяночка» з 17.07.1991 по 31.12.1996 року, так як це не підтверджується первинними документами. Факт крадіжки документів МПП «Полісянока» підтвердити неможливо в зв’язку з закінченням терміну зберігання журналів вхідної кореспонденції канцелярії Луцького МВС та книг обліку заяв і пригод.

Проте як вбачається з повідомлень начальника Луцького МВ УМВСУ від 17.07.2003 року № 41/2340 ОСОБА_1 дійсно звертався в Луцький МВ УМВСУ у Волинській області по факту крадіжки печатки МП «Полісяночка», дана заява зареєстрована в КОЗП Луцького МВ УМВСУ за № 4452 від 06.07.2003 року, в порушення кримінальної справи відмовлено на підставі ч.2 ст. 11 КК України та п.2 ст. 6 КК України, для поновлення втраченої печатки рекомендовано звернутися по місцю її отримання.

Крім того з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Мале підприємство «Полісяночка», м.Луцьк, вул.Трункіна, 3, зареєстровано 16.05.1991 року, ідентифікаційний код 13344592, керівник ОСОБА_1.

Відтак, враховуючи наведене, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що рішення Рожищенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача з 17 липня 1991 року по 31 грудня 1996 року на посаді директора малого підприємства «Полісяночка» є протиправними.

ОСОБА_2 апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції розглянув спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого обґрунтовано задовольнив позов.

Керуючись статтями 306, 307, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рожищенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області залишити без задоволення, а постанову Рожищенського районного суду Волинської області від 04 грудня 2017 року у справі №167/1139/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_2 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 22.03.2018р.