Постанова № 72898320, 14.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/757/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя: Бруновської Н.В.

суддів: Затолочного В.С., Улицького В.З.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року у справі № 447/2526/17 за адміністративним позовом ОСОБА_5 селища Липівка, села Луб'яна Миколаївського району Львівської області ОСОБА_6 до Тростянецької сільської ради Тростянецької об‘єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення,–

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_5 селища Липівка, села Луб'яна Миколаївського району Львівської області ОСОБА_6 15.11.2017 р. звернувся в суд з позовом до Тростянецької сільської ради Тростянецької об’єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області про визнання протиправними та скасування рішення Тростянеццької об’єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області від 22.08.2017 р. № 1285 «Про надання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

21.11.2017р. позивач подав клопотання до суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в якому просив суд, зупинити дію рішення Тростянецької об’єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області від 22.08.2017 № 1285 «Про надання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства».

Крім того, позивач просив суд, заборонити сільській раді приймати рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 земельної ділянки в селищі Липівка Миколаївського району Львівської області.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22.11.2017р. клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволено.

Не погоджуючись із даною ухвалою, апелянти ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій зазначають, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не навів мотивів з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення.

Апелянти просять суд, ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 22.11.2017р. скасувати та прийняти нову ухвалу, якою клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову залишити без задоволення.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Згідно ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.117 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

З цього приводу свої роз'яснення надав Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові № 2 від 06.03.2008 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ».

Згідно ч. 2 п.17 цієї Постанови в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Отже, заявник повинен обґрунтувати підстави звернення із клопотанням про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 72-78 КАС України. При цьому, обов'язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зокрема, підстави вжиття заходів забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник та майнових наслідків заборони відповідачеві вчинити певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів оскільки, обмеження можливості суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Таким чином, забезпечення позову-це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення і яке допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду.

Проте, суд першої інстанції не навів обґрунтовані мотиви з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі для відновлення, яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову якою клопотання про вжиття заходів забезпечення позову залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року у справі № 447/2526/17 – скасувати.

Клопотання ОСОБА_5 селища Липівка, села Луб'яна Миколаївського району Львівської області ОСОБА_6 про вжиття заходів забезпечення позову – залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів після набрання постановою законної сили.

Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя В.С. Затолочний

Суддя В.З. Улицький

Постанова складена в повному обсязі 20.03.2018 року.