Постанова № 72898307, 14.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/8205/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Дідик Н.С.

представник позивача: не з’явився

представник відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» ОСОБА_2 міської ради на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року (головуючий суддя Осташ А.В., м. Тернопіль) за адміністративним позовом Тернопільського об’єднаного управління ОСОБА_3 фонду України Тернопільської області до ОСОБА_1 підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» ОСОБА_2 міської ради про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

08 червня 2017 року позивач ОСОБА_2 об’єднане управління ОСОБА_3 фонду України Тернопільської області звернулося до суду з адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» ОСОБА_2 міської ради та просило стягнути з ОСОБА_1 підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» ОСОБА_2 міської ради в користь Тернопільського об’єднаного управління ОСОБА_3 фонду України Тернопільської області борг по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.02.2017 року по 31.05.2017 року в сумі 2 363,40 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач ОСОБА_4 підприємство теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» ОСОБА_2 міської ради зобов’язане проводити відшкодовування ОСОБА_3 фонду України сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б» - «з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». В результаті недотримання порядку відшкодування витрат ОСОБА_3 фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, складає 2363,40 грн..

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» ОСОБА_2 міської ради в користь Тернопільського об’єднаного управління ОСОБА_3 фонду України Тернопільської області на п/р 25607303620988 відкритому у філії - ОСОБА_2 обласне управління АТ «Ощадбанк» ПАТ «Державний ощадний банк України», кодування платежу 50020600, МФО 338545 борг по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.02.2017 року по 31.05.2017 року в сумі 2 363, 40 грн..

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач – ОСОБА_4 підприємство теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» ОСОБА_2 міської ради », вважає дану постанову постановленою з неповним з’ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зокрема зазначає, що при призначені пільгової пенсії Олексіву ОСОБА_3 фонд не дотримався правових норм, внаслідок чого безпідставно та неправомірно зарахував його стаж, здобутий в КП «ТМТКЕ», як такий, що дає право на пільгову пенсію, а тому заборгованість в сумі 2363,40 грн. - витрати понесені ОСОБА_3 фондом у зв’язку з виплатою та доставкою пільгової пенсії за період з 01 лютого 2017 року по 31 травня 2017 року призначеної колишньому працівникові КП «ТМТКЕ» ОСОБА_5 є неправомірними.

Згідно частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 підприємство теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» ОСОБА_2 міської ради є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та відповідно до пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зобов’язаний відшкодовувати витрати ОСОБА_3 фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

ОСОБА_2 об’єднаним управлінням ОСОБА_3 фонду України Тернопільської області відповідачу були надані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту другого Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.02.2017 року по 31.05.2017 року у сумі 2363,40 грн. по пенсіонеру ОСОБА_5, якому пенсію за віком на пільгових умовах призначено на підставі постанови Тернопільського міськрайонного суду від 18.02.2016 року у справі №607/18768/15-а. Постанова суду набрала законної сили 06.09.2016 року. Вказану заборгованість відповідач добровільно не сплатив, відтак позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що оскільки за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01.02.2017 року по 31.05.2017 року в розмірі 2363,40 грн. та підтверджується наданими суду розрахунками, а тому сума заборгованості підлягає до стягнення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Обов’язок з відшкодування відповідних витрат Управлінню пенсійного Фонду встановлено Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР ( далі - Закон №400/97-ВР).

Відповідно до п. 1, 2 ст. 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є: суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Згідно з абзацом 4 п.1 ст.2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ ( далі - Закон №1788-ХІІ) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього ж Закону.

Абзацом 3 п.1 ст.4 Закону №400/97-ВР встановлено ставка збору у розмірі 100 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 п.1 ст.2 цього Закону.

Обов’язок відшкодування витрат з виплати пенсій, призначених за ст.13 Закону №1788-ХІІ передбачений п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV ( далі - Закон №1058-IV), за правилами якого пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону №1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону №1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV діяв Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР, абзацом 4 п.1 ст.2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст.1 цього Закону, об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ.

Відповідно до абзацу 4 пп.1 цього ж пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ОСОБА_3 фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що положення абзацу 4 п.2 прикінцевих положень Закону №1058-IV є спеціальними щодо абзацу 3 п.2 прикінцевих положень цього ж Закону, апеляційний суд приходить до висновку про існування у відповідача обов’язку відшкодовувати органам ПФУ суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б-з» ст.13 Закону №1788-ХІІ.

Відшкодування підприємствами витрат ОСОБА_3 Фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до ОСОБА_3 фонду України, затвердженої постановою правління ОСОБА_3 фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.2004 року (далі - Інструкція № 21-1).

Пунктом 6.4. Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів ОСОБА_3 фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно п.6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ОСОБА_3 фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як свідчать матеріали справи, за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України « Про пенсійне забезпечення» , за період з 01.02.2017 року по 31.05.2017 року в розмірі 2363,40 грн., та підтверджується наданими суду розрахунками.

Відповідачем не вживались належні заходи щодо відшкодування вказаних витрат у встановлений чинним законодавством строк, внаслідок чого утворилась заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01.02.2017 року по 31.05.2017 року в розмірі 2363,40 грн..

Щодо тверджень апелянта про неправомірність призначення пільгової пенсії ОСОБА_5, то зазначене не є предметом розгляду даної справи. Правомірність призначення ОСОБА_5М пенсії за віком на пільгових умовах, встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Щодо покликань апелянта на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18.02.2016, на підставі якого ОСОБА_5М призначено пенсію за віком на пільгових умовах, однак зазначено інше, на думку відповідача підприємство, а саме - «Тернопільтеплокомуненерго», а не «Тернопільміськтеплокомуненерго, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи містяться копії наказів саме «Тернопільміськтеплокомуненерго», які підтверджують період роботи ОСОБА_5М з 10.08.1993 року по 11.05.1999 року на зазначеному підприємстві.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив заборгованість, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись, ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» ОСОБА_2 міської ради залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року у справі № 819/898/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повне судове рішення складено 21.03.2018 року.