Постанова № 72898241, 15.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/483/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Довгополова О.М., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України військова частина А0880, Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління про скасування дисциплінарного стягнення за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року (суддя першої інстанції Гавдик З.В., м. Львів, дата складання повного тексту рішення – 13.12.2017),

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головного управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України військової частина А0880, Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління про скасування пункту 2 наказу Міністерства оборони України № 119КП від 26 червня 2017 року про оголошення начальнику відділу розквартирування військ і землекористування - заступнику начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління полковнику ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч п. 3 наказу Міністерства оборони України від 15.03.2004 р. № 82 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України» акт службового розслідування не містить обґрунтування із зазначенням, які конкретні неправомірні дії позивача були вчинені, наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування та діями позивач. Зокрема, позивач зауважив, що він перебуває на посаді начальника відділу розквартирування військ і емлекористування - заступника начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління лише з 30.12.2013 року, а порушення відбувалися протягом 2011-2012 років, тобто до призначення на посаду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано п. 2 наказу Міністерства оборони України № 119КП від 26.06.2017 року про оголошення начальнику відділу розквартирування військ і землекористування заступнику начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління полковнику ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення попередження про неповну службову відповідність.

Із таким судовим рішенням не погодилося Міністерство оборони України та подало апеляційну скаргу. Вважає, що постанова суду в цій частині є незаконною, так як прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт, мотивуючи свою незгоду, зазначив, що позов є необґрунтований, оскільки проведеним службовим розслідуванням було встановлено неналежну організацію обліку земель, законного і правильного оформлення всіх операцій пов'язаних з їх прийманням (передачею) правильного обліку документів зі сторони позивача. Так, позивачем як посадовою особою було допущено втрату майна на території військового містечка № 241: тенісного корту, огорожі із залізобетонних плит та дорожнього покриття з бетонних плит на загальну суму 39534 грн. ОСОБА_1 з кінця 2009 року по грудень 2013 року перебував на посаді начальника групи обліку земель оборони відділу розквартирування військ і землекористування Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління (далі - Західного ТКЕУ), з 2005 по 2009 роки займав посаду начальника групи розквартирування відділу Західного ТКЕУ. Отже, протягом усього часу він знав про всі обставини щодо неналежного обліку та збереження фондів земельних ділянок та нерухомого майна. При винесенні рішення судом не було враховано встановлені порушення позивачем вимог п.п. 2.2, 2.3 Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби ЗС України, затвердженої наказом Мінісра оборони України (в редакції до 1 січня 2017 року), підпункту 6.1.9 Тимчасового керівництва з обліку військового майна у ЗС України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 24 грудня 2010 року №690, п. п. 7.3, 7.11, 7.13 Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 12 листопада 2010 року № 590, п.п. 1.4, 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 34 березня 2004 року № 266 «Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки». Також суд не врахував, що в поняття «збереження і матеріальний облік фондів» входить комплекс майна казарменного, житлового фонду та його експлуатації. Таким чином, суд зробив наголос лише на земельні ділянки військових містечок №№ 160, 241, хоча військове містечно – це майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом з казарменним фондом, житловим фондом, об’єктами соціально-культурного призначення, комунальними спорудами та інженерними мережами, які використовуються для його обслуговування, розміщення на відокремленій ділянці, що належить дро категорії земель оборони. Суд безпідставно врахував рішення про закриття кримінального провадження, в той час як триває досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 425 КК України. ОСОБА_1, проводячи службове розслідування, не встановив, що упродовж 2010-2014 років до набуття права постійного користування на земельну ділянку в/м №160 без наявності чітких меж посадові особи КЕВ м. Львова, діючи в інтересах суміжних землекористувачів, погоджували акти встановлення і узгодження меж приватних земельних ділянок. Також суд не взяв до уваги, що було встановлено 3 фортифікаційні споруди, які не перебувають на обліку КЕВ м. Львова. Однак в актах, підписаних позивачем, така інформація відсутня. Крім того, ОСОБА_1 погодив акти списання будівель, тоді як акти технічного стану та попереднього виходу матеріалів були затверджені пізніше, а працівники, які приймали будівлі не змогли пояснити їх аварійний стан. Також 16 листопада 2015 року за результатами обстеження території військових містечок було вказано на відсутність огорожі, однак цей недолік станом на 5 квітня 2017 року усунутий не був. Також позивач не вжив дієвих заходів щодо отримання, відновлення землевпорядної інформації щодо земельної ділянки в/м №160, не вжив заходів щодо виявленого 16 листопада 2015 року факту відсутності будівлі свинарнику, тощо. Оспорюваний наказ був прийнятий на підставі акту службового розслідування, в якому зазначено про всі виявлені порушення, і який відповідає вимогам чинного законодавства. Також суд першої інтонації не дав належної оцінки доводам і поясненням представника третьої особи Головного управління Військвої служби правопорядку у Збройних Силах україни військової частини А0880, який був головою комісії, що проводила службове розслідування. Апелянт вважає оскаржуваний наказ законним і обгрунтованим, а рішення суду - незаконним. Просить його скасувати і відмовити в позові.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну оцінку, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, що викладені в судовому рішенні.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу й дав пояснення, аналогічні викладеним у ній доводам.

Представник Головного управління військової служби правопорядку Збройних Сил України ОСОБА_3 подав клопотання про перенесення слухання через відрядження для підвищення кваліфікації на один місяць. Однак, суд апеляційної інстанції таке клопотання відхилив, адже представник був завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи і мав можливість вжити заходів для забезпечення участі у слуханні. Також третя особа – Головне управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України є державною установою, має значний штат і здатна забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника в разі нагальної необхідності відрядження представника ОСОБА_3 Отже, враховуючи необхідність дотримання строків розгляду справи, характер спірних правовідносин, відсутні законні підстави для відкладення розгляду.

Представник позивача ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив що спір був вирішений правильно з дотриманням норм чинного законодавства, адже підстав для застосування щодо позивача дисциплінарного стягнення не було.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2017 Міністром оборони України було прийнято наказ № 119КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», в якому зазначено, що службовим розслідуванням проведеним відповідно до наказу Міністерства оборони України від 29 березня 2017 року №191 «Про призначення службового розслідування» (зі змінами) було встановлено факти незаконного використання, вилучення, захоплення земельних ділянок та невжиття заходів щодо повернення в користування Міністерства оборони України земель оборони і нерухомого майна військових містечок №№ 160, 241 (смт. Брюховичі) з боку посадових осіб колишнього Західного оперативного командування, Західного Квартирно-експлуатаційного управління, квартино-експлуатаційного відділу міста Львова. Встановлено, що колишній начальник квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, на даний час заступник начальника відділу моніторінгу володіння та використання нерухомого майна і земель Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель полковник ОСОБА_5, порушуючи вимоги ст. 22 Закону України «Про землеустрій», за відсутності законних підстав замовив та 8 грудня 2011 року прийняв виконані роботи щодо виготовлення технічної документації на земельну ділянку військового містечка № 160, у результаті чого була змінена конфігурація земельної ділянки і, як наслідок, її частина площею 1,34 га разом з розташованими на ній будівлями опинилася в межах земель Брюховецької селищної ради. Крім того, начальником квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова підполковником ОСОБА_6 не вжито належних заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті втрати цегляних будівель №48 та №50 військового містечка №241 на загальну суму 149620 гривень. Також колишній начальник квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова підполковник ОСОБА_7 затвердив і прийняв у 2014 році землевпорядну документацію на земельну ділянку військового містечка №241 площею 0,8 га, в той час, коли на обліку в Держгеокадастрі за даним військовим містечком рахувалась земельна ділянка площею 2,5263 га. Крім того, підполковник ОСОБА_7 підписав у 2015 році акти встановлення і узгодження меж земельної ділянки площею 0,2264 га на території військового містечка №241, що стало підставою для припинення права користування зазначеною земельною ділянкою та вилучення її зі складу земель оборони. Викладене стало можливим через неналежну організацію обліку земель, законного і правильного оформлення всіх операцій, пов’язаних з їх прийманням (передачею), правильного ведення облікових документів з боку начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління полковника ОСОБА_8, а також через неналежну організацію начальником відділу розквартирування військ та землекористування заступником начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління полковником ОСОБА_1 збереження та матеріального обліку фондів, контролю за цільовим використанням та оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку військового містечка №241 відповідно до існуючих меж та проведення інвентаризації встановленим порядком.

З метою підвищення особистої відповідальності службових осіб квартирно-експлуатаційних органів Збройних Сил України, недопущення подібних випадків у подальшому та відповідно до вимог статей 12, 45, 68, 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України наказано за порушення вимог абзаців другого та шостого статті 11, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині додержання законів України, вимог статутів Збройних Сил України та за неналежне виконання службових обов’язків в частині забезпечення збереження та матеріального обліку фондів, контролю за цільовим використанням та оформленням правовстановлюючих документів на земельні ділянки військових містечок №160, №241, забезпечення якісного проведення їх інвентаризації начальника відділу розквартирування військ та землекористування - заступника начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління полковника ОСОБА_1 попередити про неповну службову відповідність.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо незаконності оскаржуваного наказу в цій частині з таких мотивів.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини щодо проходження військової служби регулюються Статутом Збройних Сил України, Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу», та відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються вказаним Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначає, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до дисциплінарної відповідальності.

Функціонування військових формувань держави, дотримання норм військового законодавства, які регулюють права та обов’язки військовослужбовців, точне виконання ними своїх обов’язків за різними видами юридичної відповідальності.

Виконання обов’язків військової служби забезпечується такими видами юридичної відповідальності, як кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, матеріальна.

Перебуваючи на публічній службі, військовослужбовці представляють державу, виконують її завдання й функції щодо забезпечення суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. І незважаючи на те, як сприймається відповідальність зазначених суб’єктів під час вирішення питання про її характер та обсяг, повинен обов’язково враховуватися факт перебування вказаних осіб на військовій (державній) службі та особливості наданих їм повноважень.

Згідно з ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Статтями 83 - 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені вказаним Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Таке проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Згідно з ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині). Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях центральними органами виконавчої влади, яким вони підпорядковані.

У п. 1.6 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 № 8 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.03.2004 за № 385/8984, визначено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено посадовою особою, якою він призначений, або старшим начальником, але не більше як на один місяць. У термін службового розслідування не включається час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці або на лікуванні».

Відповідно до ст.ст. 12, 14-15 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 14.02.2005 №111 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2005 за № 261/10541, службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення начальником (командиром). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено посадовою особою, якою призначено розслідування, або старшим начальником, але не більше як на один місяць. Рішення про продовження терміну розслідування оформляється письмовим наказом. Посадові особи органів Державної прикордонної служби України зобов'язані надавати правдиві письмові пояснення щодо суті предмета розслідування та поставлених їм питань, пред'являти відповідні документи чи матеріали. Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб. У разі відмови військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, надати пояснення, посадова особа, що його проводить, складає відповідну довідку. Зміст такої довідки засвідчується підписами двох свідків такого факту.

Відповідно до ст. 17 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України, затвердженій наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 14.02.2005 №111 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2005 за № 261/10541, розслідування має встановити:

наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки;

осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення;

наявність причинного зв’язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця;

конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який вчинив правопорушення;

вимоги законів чи інших нормативно-правових актів та керівних документів або посадових інструкцій, які було порушено;

ступінь провини кожної з осіб, причетних, до правопорушення;

форму провини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного;

причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню;

чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.

У ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зазначено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Статтею 91 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.

Згідно з ст.ст. 97, 98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наказу Міністерства оборони України від 29 березня 2017 року № 191, було проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли незаконному використанню, вилученню, захопленню земельних ділянок та невжиття заходів щодо повернення в користування Міністерства оборони України земель оборони та нерухомого майна військових містечок №160, 16-1, 210, 241, 241-1 (смт. Брюховичі), встановлення вини посадових осіб.

За результатами цього службового розслідування було складено відповідний акт (т. 1 а.с. 20-64), згідно якого запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності владою Міністра оборони України за неналежне виконання службових обов’язків, порушення вимог абзаців 2, 4, 6 ст. 11 та ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.п. 5, 8, 10, 15 функціональних обов’язків, затверджених 14.06.2016 начальником Західного ТКЕУ, щодо збереження та матеріального обліку фондів, контролю за цільовим використанням та оформленням правовстановлюючих документів зокрема, на земельні ділянки в/м 160, 241, якісного проведення їх інвентаризації на начальника відділу розквартирування військ і землекористування заступника начальника Західного ТКЕУ полковника ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність».

Разом з тим, спірне рішення про притягнення позивача до відповідальності є необгрунтованим, оскільки в самому тексті наказу відсутні будь-які посилання на факти неналежного виконання позивачем свої службових обов’язків в частині забезпечення збереження та матеріального обліку фондів. Також, не зазначено, яке саме майно та фонди не збережено позивачем, не вказано, яке саме майно не обліковано позивачем за час його перебування на згаданій посаді.

Отже, у наказі відсутні дані про конкретні об’єкти щодо яких позивач неналежно виконував службові обов’язки в частині забезпечення збереження та матеріального обліку фондів.

Посилання апелянта на наявність такої інформації в акті службового розслідування є безпідставними, адже в тексті цього документу відсутні відомості про вчинення позивачем саме порушень, за які його було притягнуто до відповідальності – неналежну організацію збереження та матеріального обліку фондів, контролю за цільовим використанням та оформленням правовстановлюючих документів на земельну ділянку військового містечка №241 відповідно до існуючих меж та проведення інвентаризації встановленим порядком. Зокрема, не вказано, в чому саме полягає порушення позивачем своїх функціональних обов’язків.

Доводи апелянта про неперебування окремих фортифікаційних споруд на обліку в КЕВ м.Львова і нез’ясування цього при здійсненні інвентаризації комісією на чолі з ОСОБА_1, а також відсутність належного реагування на встановлений комісією під головуванням ОСОБА_1 факт відсутності будівлі свинарнику в/м 241 апеляційний суд відхиляє, адже ці порушення згідно наказу Міністра оборони не були підставою для притягнення його до відповідальності, при цьому взагалі не зазначено, які саме порушення функціональних обов’язків мали місце з боку позивача.

Крім того, у відповідності до вимог абзаців 2 та 6 ст. 11, ст. 16 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» військовослужбовець зобов’язаний свято і непорушно дотримуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; кожний військовослужбовець зобов’язаний виконувати службові обов’язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

В акті службового розслідування зазначено, що причинами та умовами вчинення позивачем правопорушення є недотримання останнім п.п. 5, 8,10, 15 фунціональних обов’язків, затверджених 14 червня 2016 року. Однак порушення, про які було зазначено, мали місце у 2015 році, тобто відповідачем не зазначено, які саме функціональні обов’язки було порушено позивачем на момент вчинення правопорушень, про які зазначає відповідач.

ОСОБА_3 зазначити, що дії щодо зміни конфігурації земельної ділянки військового містечка №160 відбувались протягом 2011-2012 років, тобто до призначення позивача на посаду начальника відділу розквартирування військ і землекористування з 30 грудня 2013 року. Отже, позивач, не перебуваючи на вищевказаній посаді, не міг вчинити дій, що призвели до цього порушення.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1, проводячи службове розслідування, не встановив, що упродовж 2010-2014 років до набуття права постійного користування на земельну ділянку в/м №160 без наявності чітких меж посадові особи КЕВ м. Львова, діючи в інтересах суміжних землекористувачів, погоджували акти встановленні і узгодження меж приватних земельних ділянок, суд апеляційної інстанції також відхиляє, так як це порушення не було підставою для притягнення позивача до відповідальності згідно оскаржуваного наказу .

Суд першої інстанції правильно вказав, що суд не може собою підміняти суб’єкта владних повноважень і встановлювати наявність чи відсутність, характер правопорушень, вину військовослужбовців та ступінь вини, наслідки та причинний зв’язок щодо порушень, які в цілому зазначені в акті службового розслідування, щодо ряду військовослужбовців, оскільки згаданим актом встановлені різні порушення різних осіб за період, починаючи з 1994 року й по 2015 рік.

Суд надає оцінку лише спірним обставинам, і оцінює законність наказу, в тому числі щодо його обгрунтованості.

Із цих підстав судом не враховуються доводи апелянта, так як вказані ним порушення не зазначені в спірному наказі.

Відповідачем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено правомірність висновку про порушення позивачем вимог абзаців другого та шостого статті 11, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині додержання законів України, вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно ч. 2 ст. 87 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення.

Разом з тим, оскільки в наказі про притягнення до відповідальності та в акті службового розслідування не вказано, які саме порушення і коли вчинив позивач, відсутні базові дані для визначенні дати, з якої розпочинається встановлений законом строк.

Європейський Суд з прав людини зазначив, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Оскільки відповідач належним чином не встановив і не вказав, коли саме і які саме дії (бездіяльність), що містять склад правопорушення, було вчинено позивачем, відсутні й належні дані для встановлення факту дотримання визначеного законом шестимісячного строку притягнення військовослужбовця до відповідальності.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог й протиправність оскаржуваного наказу про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року у справі № 813/3015/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді О.М. Довгополов

ОСОБА_9

Повний текст складено 20 березня 2018 року.