Постанова № 72897976, 20.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/12235/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Гундяк В.Д., судді - Матуляк Я.П., Біньковська Н.В., м. Івано-Франківськ, повний текст постанови складено 01 листопада 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 3 серпня 2017 року звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови від 06.04.2017 про застосування адміністративно-господарського штрафу серії АТ №0100012, якою до позивача за порушення вимог абзацу 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваної Постанови та наявністю підстав для її скасування. Позивач, зокрема, вказує, що визначити перевантаження транспортного засобу та чи рівномірно завантажено вантаж на осі протягом всього маршруту перевезення з м. Київ до м. Хмельницький було неможливим, а тому висновок відповідача про те, що транспортний засіб рухався з перевищенням нормативу протягом 438 км. з м. Києва до місця зважування є безпідставним. Крім того, посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області не було надано водію можливість привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження чи перевантаження.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року у справі №809/1088/17 у задоволенні заявленого позову відмовлено.

З ухваленим у справі рішенням не погодився позивач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлений позов задовольнити у повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі покликається на обставини, викладені у позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.

Відповідач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2017 посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Тернопільській області, у відповідності до завдання на перевірку від 27.02.2017 №016933 на автодорозі М-12 190 км + 100 м проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1, що належить позивачу, на предмет дотримання перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів згідно ТТН від 28.02.2017 №ВН-570 автомобільним транспортом. Під час перевірки виявлено порушення: у водія відсутні тахокарти за попередні 28 календарних днів та за 01.03.2017, відсутній страховий поліс на транспортний засіб, відсутній дозвіл на перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень. За результатами перевірки складено акт від 01.03.2017 ВО №190524.

Окрім цього, встановлено, що за результатами проведеного габаритно-вагового контролю автомобіля, який належить позивачу, складено акт ВО №0001615 від 01.03.2017 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів з зазначенням фактичної навантаження на одну вісь 12.5 т., при нормативно допустимій 11 т., довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01.03.2017 та сформовано розрахунок №1 від 01.03.2017 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 354,78 євро.

На підставі вищенаведеного, у зв`язку з вчиненим правопорушенням, передбаченим абз.3 ч.1 ст. 60 Закону № 2344-III, посадовою особою управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області, складено Постанову АТ №0100012 від 06.04.2017 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 1 700,00 грн.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать приписам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувана Постанова винесена відповідачем правомірно, за наявності до того підстав, та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, виходячи з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом №2344-III.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

У відповідності до положень ст.6 Закону №2344-III реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Центральним органом виконавчої влади з питань безпеки на автомобільному транспорті, згідно Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015№103, є Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), яка здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено «Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі – Порядок).

Пунктом 4 Порядку визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об’єктах, що використовуються суб’єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (п.12, 14 Порядку).

Згідно з п.15 Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 48 Закону №2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Пунктом 3 «Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги — 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах — 4,35 м), за довжиною — 22 м (для маршрутних транспортних засобів — 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів — понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах — до 46 т), навантаження на одиночну вісь — 11 т (для автобусів, тролейбусів — 11,5 т), здвоєні осі — 16 т, строєні — 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь — 11 т, здвоєні осі — 18 т, строєні — 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

У відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вже встановлено судом, посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Тернопільській області складено акт ВО №0001615 від 01.03.2017 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до яких нормативно допустима маса осьового навантаження на одну вісь 11 т, а фактична маса становила 12,5 т та виявлено відсутність страхового полісу на транспортний засіб і реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водія. Таким чином контролюючим органом, у встановленому законом порядку виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та застосовано до позивача адміністративно-господарську санкцію. А тому, у зв`язку з допущеними позивачем порушеннями, посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області, правомірно відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III винесено постанову АТ №0100012 від 06.04.2017 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, який зазначив, що посилання позивача на те, що посадові особи управління Укртрансбезпеки не надали можливість розвантажити транспортний засіб не заслуговують на увагу, оскільки жодних перешкод для усунення господарського правопорушення особи, які проводили перевірку не чинили, а позивач згідно п.23 Порядку мав право перевантажити товар, виключно в місці здійсненні вагового контролю, без продовження руху до повторного габаритно-вагового контролю. Також суд зазначає, що до обов’язків органів Укртрансбезпеки сприяння перевізникам у приведенні габаритно-вагових параметрів автомобіля у відповідність до чинного законодавства не входить, а усунення вказаних порушень покладається на водія чи суб’єкта підприємницької діяльності, який його допустив.

Окрім цього ч.2 ст.49 Закону №2344-III встановлено, що водій транспортного засобу зобов'язаний дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку. Згідно «Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті», затвердженого міністерством транспорту та зв`язку від 24.06.2010 за №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання. Однак під час перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено відсутність заповнених тахокарт за 01.03.2017 та попередні 28 днів, що є порушенням ст.48 Закону №2344-III.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до п.1.8 якого визначено, що страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору. Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст.3 цього ж Закону). Більше того, відповідно до ст.7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів віднесено до обов’язкового страхування.

Аналізуючи фактичні обставини даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана Постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу. винесена відповідачем правомірно, за наявності до того підстав, та у відповідності до вимог чинного законодавства України. Підстави для її скасування відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтею 308, 311, 316, 321, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 21 березня 2018 року.