Постанова № 72897923, 14.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/11438/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Дідик Н.С.

позивач: не з’явився

відповідач: не з’явився

третя особа: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року (головуючий суддя Хома О.П. м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

27.07.2017 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:

- скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» №3Г2/976/1 від 26.08.2016 року про визнання нікчемним переказу коштів (транзакція), здійснений ТзОВ «Кредитний – інвестиційний центр» 19.05.2016 року в сумі 100 590, 15 грн., з призначення платежу «Повернення коштів згідно з договором №980/078-000219302 від 11.04.2016 року на рахунок №26209531500501», що належить ОСОБА_1;

- зобов’язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку № 26209531500501, що належить ОСОБА_1, а саме 100 590, 15 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11.04.2016 між ним та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» № 980-078-000000651, відповідно до якого на ім’я позивача було відкрито поточний рахунок №26209531500501. Також 11.04.2016 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр» укладено інвестиційний договір «Суперкапітал» (з виплатою процентів щомісячно) №980-078-000219302, відповідно до якого позивачем на поточний рахунок внесено 100 000, 00 грн., які на виконання вимог інвестиційного договору «Суперкапітал» (з виплатою процентів щомісячно ) №980-078-000219302 передані ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр». ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр” 19.05.2016 року було здійснено дострокове повернення коштів на поточний рахунок №26209531500501.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 23.05.2016 року №14/БТ прийнято рішення від 23.05.2016 року №812 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», яким розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016 року до 22.06.2016 року.

З 15.07.2016 року розпочались виплати гарантованої суми вкладникам. Водночас, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» не включено ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, без законодавчо мотивованої причини для цього. Листом від 26.08.2016 року №3Г2/976 позивача повідомлено, що переказ коштів (транзакція), здійснений 19.05.2016 року ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр» є нікчемним. ОСОБА_1 вважає, що оскаржуваний переказ грошових коштів здійснено між позивачем та ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр», а не на користь банку чи між банком на користь іншої особи, а тому уповноважена особа не мала повноважень для визнання оскаржуваного переказу нікчемним.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року позов задоволено. Скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» №3Г2/976/1 від 26.08.2016 року про визнання нікчемними переказів коштів (транзакція), здійснених ТзОВ «Кредитний – інвестиційний центр» 19.05.2016 року на загальну суму 100 590, 15 грн., з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980/078-000219302 від 11.04.2016 на рахунок №26209531500501», що належить ОСОБА_1. Зобов’язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку № 26209531500501, що належить ОСОБА_1, на загальну суму 100 590, 15 грн.. Стягнуто з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» в користь ОСОБА_1 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривні 00 копійок судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», подала апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає, що позивач не є вкладником банку у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а переказ коштів здійснений ТзОВ “Кредитно-інвестиційний центр» на рахунок позивача є нікчемним.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить залишити її без змін, посилаючись на те, що у відповідача були відсутні підстави для визнання нікчемними транзакцій щодо списання коштів з відкритих розрахункових рахунків.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 11.04.2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» № 980-078-000000651, відповідно до умов якого банк за ініціативою клієнта відкриває на його ім’я поточний рахунок № 26209531500501 в гривні для зберігання грошей клієнта та здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів, а клієнт зобов’язується оплачувати послуги банку.

Також 11.04.2016 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр» укладено інвестиційний договір «Суперкапітал» (з виплатою процентів щомісячно) № 980-078-000219302, згідно з пунктом 1.1. якого ОСОБА_1 передає ТОВ у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк передбачені цим договором, а останнє зобов’язується повернути кошти та виплатити проценти в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору ОСОБА_1 передав ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр» у власність грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн на строк не більше 182 дня, які ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» повернув позивачу з процентами на рахунок №26209531500501, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський».

Відповідно до договору «Суперкапітал» позивачем внесено через касу ПАТ «Банк Михайлівський» кошти в загальній сумі 100 000,00 грн., що перераховані ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр». Здійснення операції підтверджується квитанцією №QS709701 від 11.04.2016 року, скріпленою печаткою.

ПАТ «Банк Михайлівський» видано довідку про стан рахунку № 26209531500501 видно, що 19.05.2016 року ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр» перерахувало на рахунок позивача №26209531500501 у ПАТ «Банк Михайлівський» кошти в сумі 100 000,00 грн. як повернення коштів згідно з договором №980-078-000219302 від 11.04.2016 року, а також 590,15 грн. як оплату процентів по цьому ж договору.

Кошти в розмірі 100 590, 15 грн. зараховано на рахунок позивача 19.05.2016 року, що не заперечується відповідачем.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 23.05.2016 року №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 23.05.2016 року № 812 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», яким розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016 до 22.06.2016 року.

13.06.2016 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення № 991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» з 23.06.2016 року до 22.07.2016 року. Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» призначено ОСОБА_2.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України №124-рш від 12.07.2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №1213 від 12.07.2016 року, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 року по 12.07.2018 року включно, призначено Уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 строком на два роки з 13.07.2016 по 12.07.2018 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1702 від 01.09.2016 року було змінено Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 з 05.09.2016 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №265 від 24.01.2017 делеговані повноваження Уповноваженої особи Фонду ОСОБА_3 з 25.01.2017, які визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

15.07.2016 року почались виплати гарантованої суми вкладникам, проте позивача не було включено до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

23.07.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи Фонду з заявами з проханням надати інформаційну довідку про стан поточного рахунку №26209531500501, відкритого у ПАТ «Банк Михайлівський» та просив включити його до переліку вкладників (клієнтів), які мають право на відшкодування коштів за вкладами (рахунками) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як особу, яка має право на відшкодування коштів у ПАТ «Банк Михайлівський».

У останній заяві ОСОБА_1 просив письмово повідомити його про правові підстави невиплати гарантованої суми відшкодування, та у разі наявності таких підстав (визнання правочину нікчемним тощо), направити обґрунтовану відповідь.

30.11.2016 року позивач звернувся до ПАТ «Банк Михайлівський» з заявою про включення інформацію про нього до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду та провести виплату відшкодування коштів в розмірі 100 00, 00 грн..

Листом від 14.06.2017 року №3Г/20707 позивача повідомлено, що за результатами поданих документів визначено, що договір №980-078-000219302 від 11.04.2016 року між ОСОБА_1М та ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр» укладено без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного. У зв’язку із невідповідністю договору вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» за своїм суб’єктним складом, відсутні правові підстави для включення інформації про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» рішенням №3Г2/976/1 від 26.08.2016 року повідомила позивача, що перекази коштів (транзакція), здійсненого ТзОВ «Кредитний – інвестиційний центр» 19.05.2016 року в сумі 100 590, 15 грн., з призначення платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980/078-000219302 від 11.04.2016 року на рахунок №26209531500501», що належить ОСОБА_1, є нікчемними.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що підставою для відмови у виплаті коштів ОСОБА_1 в розмірі 100 590, 15 грн., на думку відповідача, є нікчемність правочину з перерахування 19.05.2016 року грошових коштів в розмірі 100 590, 15 грн, здійснені ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр» з призначенням платежів «Повернення коштів згідно з договором №980/078-000219302 від 11.04.2016 року» та «Оплата процентів по договору №980/078-000219302 від 11.04.2016 року» на рахунок №26209531500501 в ПАТ «Банк Михайлівський». При цьому договір № 980-078-000000651 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» від 11.04.2016 року, укладений ПАТ «Банк Михайлівський» з ОСОБА_1 нікчемним не визнавався.

З договору від 11.04.2016 року №980-078-000219302 вбачається, що ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною цього договору, за яким ним було виконано суто технічну функцію з перерахування коштів.

За результатами перерахування 19.05.2016 року грошових коштів на загальну суму 100 590, 15 грн. з банківського рахунку ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на рахунок №26209531500501, відкритий на ОСОБА_1 в ПАТ «Банк Михайлівський», відбулося набуття позивачем права власності на вказані кошти.

Суд дійшов висновку, що ПАТ «Банк Михайлівський», виконуючи розрахунковий документ ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на суму коштів, які переказували. Відтак ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов’язань за договором банківського рахунку перед клієнтом ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр», забезпечуючи рух коштів до позивача.

Суд першої інстанції зазначив, що договір відступлення права вимоги від 19.05.2016 №2 стосується відступлення права вимоги за кредитними договорами, у той час коли у межах спірних правовідносин між позивачем та ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр» укладено договір, який предметно відноситься до договору позики, де кредитором виступає позивач, а не ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр». Відтак, факт укладення між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр» договору відступлення права вимоги від 19.05.2016 року № 2 не міг жодним чином вплинути на нікчемність оскаржуваних операцій.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками та зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

Згідно з ч. 1,2 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн.. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI - є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

У даному випадку позивач є вкладником в розумінні Закону № 4452-VI, оскільки між Банком та позивачем був укладений договір банківського рахунку на який, власне, було перераховано вказану суму коштів.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований ст. 27 Закону № 4452-VI, за змістом якої уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур’єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п. 4 - 11 ч. 4 ст. 26 цього Закону.

Як зазначено в ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов’язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За загальним правилом недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається ( ч. 2 ст. 215 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до частини п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов’язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов’язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Також згідно з ч. 3 ст. 36 Закону № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду (ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI).

Отже, за Законом № 4452-VI уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів, вчинених (укладених) банком на предмет виявлення серед них нікчемних.

Як зазначено у ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов’язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті тягне за собою певні правові наслідки для того, кого воно стосується (ч. 5 ст. 38 Закону № 4452-VI із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 липня 2015 року № 629-VIII).

За наведених обставин та правових норм, відсутні підстави вважати, що спірні правовідносини не порушують прав позивача, адже віднесення правочину до нікчемного тягне за собою невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, а відтак - невиплату гарантованої суми коштів.

Разом з тим, за змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI, право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов’язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов’язує нікчемність правочину, тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Окрім того, як зазначалось вище, за Законом № 4452-VI уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів, вчинених (укладених) саме банком на предмет виявлення серед них нікчемних, а не правочинів, укладених між фізичними та юридичними особами, а тому відповідачем з перевищенням визначених законом меж повноважень визнано нікчемним правочин з перерахування коштів з поточного рахунку ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на рахунок Позивача.

Зарахування на банківський рахунок позивача грошових коштів від третьої особи не суперечить вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до ч. 1-3 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Так, відповідно до п. 1.24 статті 1 цього Закону переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

У свою чергу, згідно з п. 1.15 ст. 1 цього ж Закону, ініціатором є особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Згідно п.1.23 вказаної норми, отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

Частиною 2 п. 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою НБУ №22 від 21 січня 2004 року, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

У свою чергу, відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Пунктом 1.7. Інструкції визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Частиною 5.2 ст. 5 Закону № 2346-III визначено, що відносини між суб’єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

У даному випадку, у суду відсутні підстави вважати, що відносини між суб’єктами переказу суперечать вимогам законодавства України.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону № 2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону № 2346-III, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Матеріали справи містять довідку про стан рахунку №26209531500501, виданої ПАТ «Банк Михайлівський», з якої встановлено, що 19.05.2016 року ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр» перерахувало на рахунок позивача №26209531500501 у ПАТ «Банк Михайлівський» кошти в сумі 100 000,00 грн., як повернення коштів згідно з договором №980-078-000219302 від 11.04.2016 року, а також 590,15 грн., як оплату процентів по цьому ж договору. Таким чином, кошти в розмірі 100 590, 15 грн. зараховано на рахунок позивача 19.05.2016, що не заперечується відповідачем.

За наведених обставин та правових норм, у колегія суддів відсутні підстави не приймати до уваги вказаний доказ у справі, як і відсутні правові підстави для висновку про нікчемність правочину, укладеного між суб’єктами переказу коштів.

При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що кошти були перераховані на рахунок позивача до запровадження тимчасової адміністрації, що також виключає висновок про порушення вимог Закону № 4452-VI.

Покликання апелянта у апеляційній скарзі на постанову НБУ № 917/БТ від 22 грудня 2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», якою були встановлені обмеження щодо здійснення кредитних операцій - не заслуговують на увагу, з огляду на те, що така постанова адресована посадовим особам Банку, а не вкладникам, відтак невиконання посадовими особами Банку постанови НБУ, навіть якщо і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не міг знати про встановлені для ПАТ «Банк Михайлівський» обмеження.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Приписами пунктів 2, 4 розділу IV Положення закріплено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

З наведеного слідує, що за відсутності підстав для нікчемності правочину уповноважена особа має подати до Фонду додаткову інформацію щодо вкладника - позивача, стосовно якого необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за рахунок Фонду.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно правомірності та обґрунтованості позовних вимог.

Крім того, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта стосовно безпідставного стягнення судових витрат за рахунок Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки, на переконання колегії суддів, вказані витрати стягнуто з дотриманням вимог ст. 94 КАС України (чинного на момент постановлення рішення), з особи, яка є відповідачем по справі.

Під час розгляду зазначеної справи в суді апеляційної інстанції апелянтом не доведено, що при постановленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції здійснив порушення норм матеріального чи процесуального права, або неповною мірою з’ясував обставини, що мають значення для її вирішення.

У зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ч. 4 ст.229, ч. 3 ст. 243, ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у справі № 813/2756/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 21.03.2018 року.