Постанова № 72897836, 20.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/559/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2017 року, головуючий суддя – Сташків Н.М., ухвалена у м. Тернополі, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання неправомірними дій та зобов»язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року позивач – ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Тернопільського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі – Тернопільське ОУПФУ), в якому просила визнати дії щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії протиправними; зобов»язати відповідача здійснити з 01 лютого 2017 року перерахунок пенсії по втраті годувальника з розрахунку 70 відсотків від заробітної плати, з урахуванням її підвищення.

Позовну заяву мотивовано тим, що з 05 травня 2005 року їй була призначена пенсія по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу», після смерті її чоловіка ОСОБА_2, який помер 31 березня 2005 року. На час смерті ОСОБА_2 працював на посаді заступника начальника відділу кадрової роботи Тернопільської обласної державної адміністрації та мав стаж державної служби більше 10 років. 10 лютого 2017 року вона звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, у зв»язку з підвищенням із 01 травня 2016 року розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» від 06 квітня 2016 року. Листом № 56/М-11 від 15 лютого 2017 року відповідач відмовив їй у перерахунку пенсії, з посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», Постанову Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» №1013 від 09 грудня 2015 року, а також у зв»язку з тим, що з 1 травня 2016 року набрав чинності ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VІІІ, нормами якого не передбачено проведення перерахунку пенсій. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки відповідно до принципу верховенства права та Конституції України закон не має зворотної дії в часі, а конституційні права особи не підлягають звуженню та обмеженню.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що право перерахунку пенсії, як складову умови її пенсійного забезпечення, слід віднести до соціальних прав пенсіонера, які той отримує при призначенні пенсії відповідного виду, як соціальне право на перегляд цієї пенсії за певних умов, у даному випадку за умови збільшення посадового окладу державного службовця на посаді на які той працював під час державної служби.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв»язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних мотивів.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, що з 05 травня 2005 року позивачу призначено пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу».

10 лютого 2017 року позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 р. № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році».

Листом №56/М-11 від 15 лютого 2017 року Тернопільське об»єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відмовило позивачу у перерахунку пенсії.

Розглядаючи даний спір, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно із частиною 7 статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року (далі – Закон №3723-XII), в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від суми їх заробітної плати, на які нараховується збір на обовязкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Згідно із частиною 4 статті 37 Закону №3723-XII, в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.

Статтею 37-1 Закону №3723-XII, в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв»язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов»язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

З метою вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії Кабінет Міністрів України 31 травня 2000 року прийняв постанову №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітної плати для обчислення пенсії», згідно з пунктами 4 та 5 якої, в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року №432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», за винятком працюючих, визначається на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсії провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.

В подальшому вказані правові норми зазнали змін як щодо права особи на отримання пенсії, так і щодо її розміру у відсотках до заробітку та порядку її призначення та перерахунку.

Так, з 01 січня 2015 року стаття 37-1 Закону №3723-XII була чинною в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України», згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 змін, що вносились до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності 15 грудня 2015 року, у постанові Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітної плати для обчислення пенсії» пункт 4 виключено, абзац перший пункту 5 викладено в такій редакції: «Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».

Відтак, з 01 січня 2015 року в Законі №3723-XII, а з 15 грудня 2015 року в постанові Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітної плати для обчислення пенсії» відсутні норми, які б регламентували умови та порядок перерахунку пенсій державним службовцям.

Окрім цього, з 01 травня 2016 року набрав чинності новий Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), яким встановлено інші правила щодо пенсійного забезпечення державних службовців.

Зокрема, згідно із статтею 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», який не містить норм щодо перерахунку пенсій, аналогічних тим, що втратили чинність.

Окрім цього, 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII (далі – Закон №213-VIII), пунктом п»ятим Прикінцевих положень якого передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону №3723-XII.

Закон №213-VIII чинний, а до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону №3723-XII.

Враховуючи те, що в законодавстві відсутні норми, які б регламентували умови та порядок проведення перерахунку пенсії державних службовців, то у відповідача не було правових підстав для здійснення її перерахунку, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільської області від 30 листопада 2017 року у справі №607/9771/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст постанови складено 22.03.2018 року.