Рішення № 72896162, 22.03.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/13287/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Бондаренко І.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, посилаючись на наступне.

10.05.2007 року між позивачем та відповідачем – Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» був укладений кредитний договір № 43-ЕС від 10.05.2007 року. Відповідно до п. 1.1. кредитного договору предметом договору є надання заявнику кредитних коштів у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 25 000 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 10.05.2007 року, між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір іпотеки. Згідно договору іпотеки заявник надав в іпотеку належне йому праві приватної власності майно, а саме: торговельний павільйон та майданчик виносної торгівлі загальною площею 27,8 кв.м., який розташований за адресою: м. Сєвєродонецьк, Луганська область, проспект Гвардійський, 11-Г. 14 лютого 2011 року рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області по цивільній справі № 2-2010/10 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 43-ЕС від 10.05.2007 року та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору № 43-ЕС від 10.05.2007 року та договору іпотеки від 10.05.2007 року недійсними, треті особи – Національний банк України, приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 43-ЕС від 10.05.2007 року було звернено стягнення на торговельний павільйон та майданчик виносної торгівлі загальною площею 27,8 кв.м., які розташовані за адресою: м. Сєвєродонецьк, Луганська область, проспект Гвардійський, 11-Г, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності та наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. У жовтні 2015 року в ході проведення представником відповідача дій щодо звільнення нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк. Луганська область, проспект Гвардійський, 11-Г, від заставного майна та майна що належить позивачу на праві приватної власності, йому від представника відповідача стало відомо, що предмет іпотеки було реалізовано. На питання позивача щодо підстав реалізації та надання йому належним чином завірених копій документів щодо відчуження предмета іпотеки, йому було відмовлено без пояснень. Позивач вважає, що його права, передбачені статтею 38 Закону України «Про іпотеку» є порушеними, оскільки предмет іпотеки було відчужено без погодження та без відома про такі наміри іпотекодавця (позивача), без визначення ціни продажу предмета іпотеки. Оскільки між позивачем та відповідачем не узгоджувалось питання щодо ціни продажу предмета іпотеки, позивачу невідомо, якими цінами керувався відповідач під час його відчуження та чи відповідають вони дійсності, чи не занижена ціна продажу предмета іпотеки. Крім того, позивач зазначає, що після реалізації предмета іпотеки відповідач повинен був надати позивачу звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки, що не було здійснено, а тому позивачу неможливо встановити, чи погашено його борг, повністю чи частково, за рахунок предмета іпотеки і яка сума була отримана від такої реалізації. Позивач вважає, що відповідачем було порушено порядок реалізації предмета іпотеки, не узгодивши з позивачем ціни його позову. Також, в рішенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.02.2011 року по справі № 2-2010/10 не визначено початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, що є обов’язковим у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв’язку з викладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив про наступне:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 19.10.2015 року, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 1449;

- скасувати реєстрацію права власності на торговельний павільйон та майданчик виносної торгівлі загальною площею 27,8 кв.м., який розташований за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 11-Г за вказаним договором.

Представник відповідача ОСОБА_4 надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому вказав, що в позові не вказано, які з вимог зазначених в ст. 203 ЦК України та додержання яких є необхідним для чинності правочину було порушено при укладанні договору купівлі-продажу від 19.10.2015 року. В ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що іпотекодержатель зобов’язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. У разі порушення іпотекодержателем порядку повідомлення осіб, які мають права чи вимоги на предмет іпотеки, стосовно якого укладається договір купівлі-продажу, іпотекодавець має право на відшкодування завданих збитків. Однак, дані порушення не дають підстав визнавати недійсним правочин. По-третє, зміст Закону України «Про іпотеку» дає підстави вважати, що порушення порядку реалізації предмета іпотеки не дає підстав визнавати недійсним договір купівлі-продажу від 19.10.2015 року. Таким чином, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» надала до суду відзив на позов, в якому заперечувала проти позовних вимог з підстав відсутності причин для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним. Також вказала, що у позовній заяві не визначено на підставі яких саме норм Закону позивач просить визнати спірний договір недійсним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, які викладені у позові. Додатково пояснив, що цей позов подано з підстав невідповідності спірного договору вимогам ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України та недотримання ст. 38 Закону України «Про іпотеку» під час реалізації нерухомого майна.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову з підстав необґрунтованості позовної заяви, які він детально виклав у письмовому відзиві на позовну заяву.

Представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в судовому засіданні присутня не була, про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином. В заяві від 31.01.2018 року просила розгляд справи провести без її участі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.01.2007 року вбачається, що власником торговельного павільйону та майданчику виносної торгівлі за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 11г, був ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому від 09.01.2007 року. Право власності ОСОБА_3 на торговельний павільйон та майданчик виносної торгівлі за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 11г, було зареєстровано у Сєвєродонецькому міському бюро технічної інвентаризації, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 13237106 від 16.01.2007 року.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.02.2011 року по справі № 2-2010/10 позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 43-ЕС від 10.05.2007 року задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 43-ЕС від 10.05.2007 року в сумі 282410,66 грн. (в еквіваленті 35765,23 доларів США) - звернуто стягнення на майно, яке зазначено в договорі застави № б/н від 10.05.2007 року, а саме: кондиціонер YAMAHA 2006 року; холодильна вітрина ВПХТ-1,2ПСО,8, 2006 року у кількості 2шт.; м’які меблі, 2005 року; ваги DC6V, АС 220V, 2006 року, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця; - звернуто стягнення на торгівельний павільйон та майданчик виносної торгівлі загальною площею 27,8 кв.м., які розташовані за адресою Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 11г, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № б/н від 10.05.2007 року) ПАТ КБ «Приватбанк», що розташовано за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, з укладанням від імені відповідача ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору № 43-ЕС від 10.05.2007 року та договору іпотеки від 10.05.2007 року недійсними відмовлено. Рішення за наслідками апеляційного перегляду було залишено без змін та набрало законної сили 15 листопада 2011 року.

З копії договору купівлі-продажу торговельного павільйону та майданчику виносної торгівлі від 19.10.2015 року вбачається, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» в особі директора відділення Луганської філії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» ОСОБА_6 на підставі рішення Сєвєродонецького міського суду від 14.02.2011 року, яке набрало законної сили 15.11.2011 року, від імені ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_4 прийняла у власність павільйон та майданчик виносної торгівлі та зобов’язалась сплатити за нього певну суму. Торговельний павільйон та майданчик виносної торгівлі знаходяться за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 11г. Купівля торговельного павільйону та майданчику виносної торгівлі відбулась за домовленістю сторін за суму 140500,00 грн.

Відповідно п. 8 договору купівлі-продажу торговельного павільйону та майданчику виносної торгівлі від 19.10.2015 року оціночна вартість відчужуваного торговельного павільйону та майданчику виносної торгівлі згідно звіту про проведення незалежної експертної грошової оцінки нерухомості, виданого ПП «ЛІДЕС КОНСАЛТ» оцінювачем ОСОБА_7 (сертифікат суб’єкта оціночної діяльності № 444/15 від 26.05.2015 року, становить 140500,00 гривень.

Суд звертає увагу, що цей позов за твердженнями представника позивача, викладеними в усних та письмових поясненнях, подано з підстав невідповідності спірного договору купівлі-продажу вимогам ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України та недотримання ст. 38 Закону України «Про іпотеку» під час реалізації нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

З викладених правових норм вбачається, що Законом України «Про іпотеку» встановлено спеціальні наслідки невиконання іпотекодержателем умов ч. 1, 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» у вигляді відповідальності за відшкодування завданих збитків та відповідальності за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. За таких обставин відсутні підстави для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу від 19.10.2015 року недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України у зв’язку із недодержанням ч. 1, 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Стосовно посилання представника позивача на ч. 5 ст. 203 ЦК України суд зазначає, що такі посилання є повністю необґрунтованими, адже згідно із нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу реальним правовим наслідком оспорюваного договору став перехід права власності від іпотекодавця до іншої особи та отримання іпотекодержателем грошових коштів від продажу предмета іпотеки. Доказів на користь протилежного до суду надано не було.

Виконання або невиконання іпотекодержателем ч. 8 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» також не впливає на дійсність оспорюваного договору купівлі-продажу, адже надіслання чи не надіслання звіту про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки не стосується змісту договору купівлі-продажу в розумінні ст. 203 ЦК України. Такий звіт не є умовою дійсності договору купівлі-продажу.

Посилання представника позивача на відсутність в рішенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.02.2011 року по справі № 2-2010/10 початкової ціни предмету іпотеки також є неспроможними. Вказане рішення суду набрало законної сили і не може бути оцінено або змінено судом першої інстанції під час вирішення іншої справи. Крім того, наявність або відсутність початкової ціни предмету іпотеки не впливає на дійсність договору купівлі-продажу предмета іпотеки.

Позовна вимога про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, на думку суду, є неналежним способом захисту прав позивача у зв’язку із її невірним формулюванням, адже суд не наділений повноваженнями щодо самостійного скасування реєстрації права власності на нерухоме майно. Вимог про зобов’язання уповноваженого суб’єкта скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно позивач не заявляв. Крім того, вимога про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно є похідною від основної вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним, в той час як ця основна вимога вважається судом необґрунтованою.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог належить відмовити у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд враховує, що у задоволенні позову було відмолено, в той час як відповідачі не заявляли про наявність у них судових витрат. Отже, судові витрати, які підлягають розподілу, у цій справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Б. Баронін