Ухвала суду № 72896154, 22.03.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/3114/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в особі судді Бароніна Д.Б., розглянувши в приміщенні суду в м. Сєвєродонецьку позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Розглянувши подану позовну заяву, суд вважає за необхідне залишити її без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем не було додано до позовної заяви документу, що підтверджує сплату судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, хоча станом на 22 березня 2018 року законом не встановлено жодних пільг щодо сплати судового збору за подібні вимоги, проте позивач вважав, що звільнений від його сплати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Пункт 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняє від сплати судового збору лише у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, що обґрунтовується наступним.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 2 вищевказаного Закону, до структури заробітної плати входять:

1) Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

2) Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Системне тлумачення вищевказаних статей Закону України «Про оплату праці» дозволяє дійти висновку про те, що додатковою заробітною платою можуть вважатися не будь-які гарантійні і компенсаційні виплати, а лише ті гарантійні і компенсаційні виплати, які роботодавець виплачує працівникові у зв’язку із виконуваною ним роботою за трудовим договором або у зв’язку із неможливістю виконувати роботу (наприклад Глава VIII КЗпП України, допомога у зв’язку із вагітністю та пологами тощо).

Разом з тим, із змісту ст. 117 КЗпП України вбачається, що середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні працівника проводиться не у зв’язку із виконуваною працівником роботою або у зв’язку із неможливістю виконувати роботу, а навпаки у зв’язку із звільненням працівника та не проведенням з працівником належного розрахунку після припинення трудових відносин. Тобто, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні є різновидом відповідальності власника перед працівником за порушення своїх зобов’язань з виплати заробітної плати і не входить до структури заробітної плати.

В постанові від 29 січня 2014 року по справі № 6-144ц13 Верховний Суд України також дійшов висновку про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Також суд зазначає, що у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин суд вважає, що вищевказану позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 185, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд -УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду квитанції про сплату судового збору на суму 704,80 грн.

Надати позивачу для усунення зазначених недоліків строк тривалістю десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз’яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява буде йому повернута.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Д.Б. Баронін