Постанова № 72894989, 19.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/5293/15-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.Провадження № 22-ц/780/759/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 19.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого – Мережко М.В.

Суддів - Матвієнко Ю.О. , Мельника Я.С.

Секретар Шуляк Д.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк» на рішення Києво- Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Києво-Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління Київської області про визнання кредитного договору недійсним, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

В с т а н о в и л а :

У травні 2015 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Свої вимоги мотивував тим, що він отримав постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса. Даним виконавчим написом запропоновано стягнути з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 18 жовтня 2006 року в сумі 106 327,48 грн. При з’ясуванні всіх обставин, йому стало відомо, що 18 жовтня 2006 року між ним та ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір, за яким він отримав кредит на споживчі цілі в розмірі 5 158,40 грн. строком на 12 місяців. Але,як зазначе позивач , він ніколи не укладав цей кредитний договір.

Позивач зазначив , що в лютому 2005 року в нього був викрадений паспорт. З даного питання він звертався до Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області. Постановою начальника Києво-Святошинського РО ГУ МВС України в Київській області від 17 лютого 2005 року відмовлено у порушенні кримінальної справи .На підставі постанови позивач у березні 2005 року отримав новий паспорт. Кредит був виданий на підставі даних паспорту, який у нього було викрадено . Крім того , як зазначає позивач , у договорі невірно вказано його прізвище «Мірошников», замість «Мірошніков». В анкеті позичальника також вказано, що він працює в ТОВ «Вільмікс», але він ніколи не працював в даному товаристві. Оскільки договір він не підписував, тому відсутня сформульована в ч.3 ст. 203 ЦК України вимога щодо чинності правочину і договір є недійсним. Оскільки договір є недійсним, тому виконавчий напис нотаріус не мав права вчиняти, тому вчинений нотаріусом напис є таким, що не підлягає виконанню.

Просив суд визнати недійсним кредитний договір №DNH4KP11800735, укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4; визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 02 березня 2015 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №722, яким стягнуто заборгованість за кредитним договором №DNH4KP11800735 від 18 жовтня 2006 року в сумі 106 327,48 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 13 листпоада 2017 року похов задоволено частково .Визнано недійсни кредитний договір №DNH4KP11800735, укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 18 жовтня 2006 року . В іншій частині позову відмовлено .

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ КБ « ПриватБанк» просить рішення суду скасувати в частині задоволення вимог про визнання договору кредиту недійсним , ухвалити нове рішення , яким відмвити у задовлоленні позову в цій частині .

В апеляційній скарзі зазначав, що судом неповно з»ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, суд не взяв до уваги його доводи викладені у запереченнях , не дав їм належну оцінку , вважає ,що висноовк спеціаліста ,який суд взяв до уваги, є недостатнім доказом,що дозволяє зробити висновок про недійсність договору .

В іншій частині рішення сторони не оскаржували , а відтак не підлягає перегляду в апенляційному порядку частина рішення про відмову у позові про визнання виконавчого напису нотаріуса таким ,що непіджлягає виконанню недійсним .

Відповідно до ст. 43 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов»язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов»язки.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Судом першої інстанції встановлено, що за рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року тип Банку з Закритого акціонерного товариства змінено на Публічне акціонерне товариство. У зв’язку з чим змінено найменування банку з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», який є правонаступником всіх прав та зобов’язань ЗАТ КБ «ПриватБанк».

За ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит (грошові кошти) та сплатити проценти

Між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 18 жовтня 2006 року був укладений кредитний договір №DNH4KP11800735, який складається із заяви та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам.

Відповідно до умов договору ОСОБА_4 отримав кредит в сумі 5 158,40 грн., строком до 18 жовтня 2007 року.( а.с.10-13)

Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 02 березня 2015 рку був вчинений виконавчий напис, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №DNH4KP11800735 від 18 жовтня 2006 року за період з 18 жовтня 2006 року по 04 лютого 2015 року в розмірі 106 327,48 грн., яка складається з основного боргу – 5 158,40 грн., заборгованості по відсоткам – 29 870,83 грн., пені – 64 615,99 грн., штрафу – 4 982,26 грн. та витрати за вчинення виконавчого напису – 1700 грн.( а.с. 8)

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції від 01 квітня 2015 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №722 від 02 березня 2015 року.( а.с. 9)

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У п. 8 постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України( в редакції ,що діяла гна час ухвалення рішення) судом першої інстанції роз’яснювались обов’язки сторін щодо надання суду доказів на підтвердження своїх вимог або заперечень, а також права сторін на заявлення клопотань про витребування доказів у разі складнощів в їх отриманні.

Відповідно до висновку спеціаліста № 142 від 10 жзовтня 2017 року встановлено, що «виявлені розбіжності ознак почерку стійкі, суттєві, а тому достатні для ймовірного негативного висновку про те, що рукописний текст «ОСОБА_5А.» в графі «Позичальник», копії кредитного договору (заяви позичальника) від 18 жовтня 2006 року №DNH4KP11800735, який послужив оригіналом для копіювання в наданій копії, виконано ймовірно не ОСОБА_2, а іншою особою. Що ж стосується виявлених збіжних ознак почерку, то в даному випадку вони несуттєві та відносяться до ознак, які часто зустрічаються в почерках різних осіб і на зроблений ймовірно негативний висновок не впливають. Надати висновок в категоричній формі можливо за наявності у розпорядженні спеціаліста оригіналу досліджуваного документу».

Крім того , судом встановлено,що Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 17 лютоо 2005 року Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області встановлено , що 10 лютого 2005 року в маршрутному таксі №720 в м.Вишневе ОСОБА_2 виявив відсутність свого паспорту та посвідчення водія ( а.с. 13)

ОСОБА_2 29 березня 2005 року отримав новий паспорт серія СМ №680803 ( а.с. 7).

З довідки Громадського формування «Спецзагін «Дельта» №24 від 22 квітня 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 був зарахований в члени громадського формування за сумісництвом з 09 жовтня 2006 року по 30 червня 2010 року.( а.с. 16)

Згідно трудової книжки АА №053794, виданої на ім’я ОСОБА_2 встановлено, що з 17 березня 2006 року по 03 травня 2008 року позивач не був працевлаштований ( а.с. 14-15) .

Згідно довідки Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №158 від 23 квітня 2015 року ОСОБА_2 зареєстрований та проживає з 24 грудня 1998 року за адресою: АДРЕСА_1.( а.см. 17 ) .

Враховуючи встановлені обставини , суд першої інстанції дійшов вірного , що позовні вимоги в частині визнання договору кредиту недійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. При цьому суд вірно встановив , що кредитний договір оформлений при наданні паспорту на ім’я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, серія СМ №034895, виданий 24 грудня 1998 року Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області, тобто на недійсний паспорт.

Доводи апеляційної скарги , що висновок спеціаліста є недостатнім доказом ля визнання договору кредиту недійсним , є безпідставними . Жодних доказів, відповіднодо ст.ст 57-60 ЦПК України ( в редакції ,що діяла на час ухвалення ріщення ) на спростування обставин вказаних в анкеті позичальника: щодо паспорту, щодо місця роботи, місця проживання, на спростування висновку спеціаліста , відповідач не надав ні суду першої інстанції , ні дот апеляційної скарги .

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов вірного висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення судув частині задоволення позову , в порядку ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги , вимог заявлених в суді першої інстанції , колегія суддів вважає ,що рішення суду є законним та обгрунтованим , підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України , колегія суддів ,-

П о с т а н о в и л а ;

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк» залишити без задоволення .

Рішення Києво- Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення буде виготовлений не пізніше 28 березня 2018 року .

Головуючий

Судді