Постанова № 72892986, 21.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/6561/16-ц 22-ц/774/783/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 182/6561/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кислиця І.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2, на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року, яке постановлено суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. у місті Нікополі, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Нікопольської міської ради, про зміну місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнення аліментів на утримання сина, посилаючись на те, що 14.02.2007 року він та відповідачка по справі уклали між собою шлюб.

За час перебування в шлюбі мають спільну дитину – сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

З серпня 2011 року шлюбні відносини з відповідачем фактично були припинені та спільне господарство не велося. 10.04.2012 року шлюб між ними був розірваний на підставі заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі № 0426/513/212 року. Спору про місце проживання дитини не було.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2011 року по цивільній справі № 2-5262/11 стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку.

В лютому 2016 року йому стало відомо, що його син ОСОБА_4 проживає з бабусею та дідусем, а матір кудись поїхала. Де саме вона знаходиться, йому не повідомили. У зв’язку з цим він забрав сина жити до себе.

З 18.02.2016 року син сторін по справі ОСОБА_4 фактично проживає з позивачем, що підтверджується актом про проживання особи. Позивач вихованням сина займається самостійно, приводить дитину до школи і забирає після навчання, цікавиться його успіхами. Даний факт підтверджується інформаційний листом із КЗ «НСЗШ І-ІІІ ст.№ 8».

Крім того, з самого дитинства позивач постійно піклується про дитину, допомагає матеріально: купує одяг, сплачує аліменти по мірі можливості. Протягом всього часу з моменту розірвання шлюбу він постійно підтримував відносини із сином, що вказує на його бажання жити разом із сином, його син дуже прив'язаний до нього, окрім того є можливість культурного розвитку дитини через наявність культурно-масових закладів.

Позивач вважає, що проживання сина разом з ним відповідає його інтересам. Він має можливість забезпечити синові належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, чого відповідач забезпечити не в змозі у зв’язку з тим, що залишила дитину проживати зі своїми батьками. Разом з тим, він не чине жодних перешкод для спілкування відповідачки із сином і готовий зі свого боку усіма силами сприяти тому, щоб дитина через розлучення батьків не була позбавлення піклування матері. Спиртними напоями він не зловживає, не палить, за місцем проживання характеризується позитивно, добре відноситься до сина. Вважає, що перебування сина в його сім'ї буде позитивно впливати на його виховання та здоров'я. Хоче дати дитині освіту і добробут. Син також хоче жити з ним. А відповідач не може дати дитині належного виховання та розвитку, так як залишила дитину на виховання у своїх батьків.

Також позивач зауважує, що відповідно до сімейного законодавства, батьки рівні у своїх обов’язках щодо утримання дітей, тому просив стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн. з моменту звернення з цим позовом до суду та до досягнення сином повноліття.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, з батьком ОСОБА_1 за адресою його місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 29.11.2016 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551 грн. 21 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, посилаючись на те, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти на утимання сина у зв’язку з тим, що на її утриманні знаходиться дочка від першого шлюбу, яка навчається у вищому навчальному закладі та вартість її навчання складає 36000 грн., а щосеместрово – 4500 грн. Представник відповідача зауважує, що відповідач не має регулярного заробітку, її доходи за місяць не забезпечують її потреби, вона вимушена сплачувати комунальні послуги, харчуватися, купувати ліки та допомагає своїм батькам пенсіонерам.

Крім того представник відповідача зауважує на тому, що стягнення аліментів, починаючи з 29.11.2016 року по 16.05.2017 року на рівні не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку суперечить вимогам Сімейного кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване на його думку, апеляційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження доводів, викладених нею в апеляційній скарзі.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2018 року відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_3, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2, та визначено, що, відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині розміру аліментів, стягнутих з відповідача на користь позивача, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що з 14.02.2007 року сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Нікопольського міськрайонного суду 10.04.2012 року.

Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу залишився проживати з матір’ю – відповідачкою по справі. На момент розірвання шлюбу між сторонами не існувало спору щодо місця проживання дитини.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.09.2011 року з позивача по справі на користь відповідачки було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку.

З 18.02.2016 року малолітній ОСОБА_4 фактично проживає з позивачем по справі (а.с.33, 37, 39), який займається вихованням сина, приводить дитину до школи і забирає після навчання, цікавиться його успіхами, купує одяг тощо.

Висновком Служби у справах дітей Нікопольської міської ради, який затверджено Рішенням виконавчого комітету Нікопольської м міської ради № 572 від 11.10.2017 року, орган опіки та піклування визнав доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 з його батьком ОСОБА_1 за адресою: м.Нікополь, вул. Херсонська, 12 (а.с.36-37).

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місяця проживання малолітньої дитини не оскаржено, тому, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині колегією суддів не переглядається.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача та стягуючи аліменти з відповідачки на користь позивача на утримання неповнолітнього сина, суд виходив із рівності прав утримання батьків своїх неповнолітніх дітей.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4, однак не погоджується з розміром аліментів, визначеним судом першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України встановлено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина , інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною Постановою ВР № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, діючої на Україні з 27.02.1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітнього сина, однак, разом з тим, при визначенні розміру аліментів, суд першої інстанції не в повній мірі врахував майновий стан відповідача.

Так, ст. 180 СК покладає обов’язок на батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Аналогічне роз’яснення щодо обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів надане Пленумом Верховного Суду України в абз. 3 п. 17 Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року.

Однак, визначаючи розмір стягнутих аліментів 1500 грн., суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив матеріальне становище як позивача, так і відповідача по справі та інші обставини, що мають істотне значення для справи, зокрема матеріальне становище відповідача, наявність у відповідачки дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка навчається у вищому навчальному закладі та потребує матеріальної допомоги та батьків пенсіонерів (85-89).

Крім того, при визначені розміру аліментів судом має враховуватись рівності обов’язку батьків утримувати дитину, конституційного права особи на прожитковий мінімум.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», встановлено прожитковий мінімум на 2018 рік для дітей віком від 6 до 18 років в розмірі 1860 грн., тому колегія суддів вважає, що розмір аліментів, який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача має бути визначений в розмірі 1000 грн., що у сукупності і з урахуванням рівності батьків в утриманні дитини, буде задовольняти її потреби.

Враховуючи зазначені обставини та дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та розмір стягуваних аліментів підлягає зменшенню з 1500 грн. до 1000 грн. Розмір аліментів визначено з врахуванням матеріального становища сторін, стану здоров'я відповідача та стану здоров'я малолітньої дитини.

Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги посилання представника позивача про те, що стягнення аліментів, починаючи з 29.11.2016 року по 16.05.2017 року на рівні не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку суперечить вимогам Сімейного кодексу України, оскільки на момент ухвалення рішення ч. 2 ст. 182 СК України передбачено , що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи вищевикладене, матеріальне становище позивача та відповідача по справі, виходячи з рівності обов’язку батьків утримувати дитину, конституційного права особи на прожитковий мінімум, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги представника відповідача та зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зменьшивши його з 1500 грн. до 1000 грн.

В іншій частині рішення суду не оскаржено та зміні не підлягає.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2, - задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року змінити в частині розміру аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зменшивши цей розмір з 1500 гривень до 1000 (одна тисяча) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 21 березня 2018 року.

Головуючий:

Судді: