Постанова № 72892954, 20.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 213/2306/17 22-ц/774/562/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 213/2306/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді –доповідача: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання Видрик А.А.,

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»

розглянувши в порядку спрощенного позовного провадження апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 07 листопада 2017 року, ухваленого суддею Алексєєвим О.В. у м. Кривому Розі,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі ПАТ «ІНГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків.

В мотивування позовних вимог зазначив, що протягом тривалого часу працював у кар’єрі машиністом бульдозера на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті, де підпадав під дію шкідливих факторів виробничого середовища. В результаті чого отримав професійне захворювання та йому встановлено 35% втрати професійної працездатності. Через отримане професійне захворювання, він відчуває біль, вимушений постійно проходити курси лікувань, змінився його ритм життя. Просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 40000 грн. без урахування податків та зборів.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 07 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на його користь у відшкодування моральної шкоди з – ПАТ «ІНГЗК» 18000 грн., а також на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить суд змінити рішення суду та збільшити розмір компенсації моральної шкоди до 40000грн. В мотивування апеляційної скарги зазначає, що судом не в повному обсязі враховано ті обставини, що стаж роботи позивача саме у відповідача на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, викликав розвиток профзахворювання. Не взято до уваги, необхідність постійного лікування.

Не погоджуючись із рішенням суду представник відповідача ПАТ «ІНГЗК» також подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне урахування обставин справи, ставить питання про зміну рішення та зменшення розміру стягнутої моральної шкоди.

У мотивування апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що судом першої інстанції не враховано відсутність протиправність дій відповідача, як обов’язкової умови відшкодування шкоди.

Також представник відповідача зазначив, що відповідно до довідки МСЕК позивач втратив 35% професійної працездатності, але не втратив здатність вести звичайний спосіб життя. Тому зниження професійної працездатності ніяк не може позбавити позивача можливості реалізації своїх повсякденних звичок та бажань. Відповідач вважає, що позивач є застрахованою особою ЗУ « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» встановлено перелік щомісячних страхових виплат та інші витрати на відшкодування шкоди, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування. Розмір моральної шкоди, стягнутий судом першої інстанції, не вмотивований та на думку апелянта, є занадто завищеним.

Відзив на апеляційні скарги не надходив.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач працював на підприємстві у відповідача з 03.10.1986 р. до 13.02.1991р. на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті на руднику машиністом бульдозера у кар’єрі 5 розряду, з 28.01.1993 р. до 02.062009 р. машиністом бульдозера у кар’єрі, з 03.06.2009 р. до 07.02.2012 року ЦТА машиністом трубоукладача в кар’єрі, з 08.02.2012 до 23.02.2017 р. машиністом бульдозера ЦТА в кар’єрі (а.с.6-9).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 грудня 2016 року встановлено причину отримання професійного захворювання : загальна вібрація 113-118 дБ при ГДР 107 та 122-124124дБ при ГДР 116дБ за ДСН 3.3.6.039-99; пил з вмістом діоксину кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони 4.6-12.6мн/м3 при ГДК 2.0мг/м3 за Державними санітарними нормами.

Згідно виписки довідки МСЕК від 16 березня 2017 року позивачу ОСОБА_1 встановлено 35% (25% - вібраційна хвороба, 10%-ХОЗЛ) втрати професійної працездатності (а.с.15).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов’язків і пов’язане з виробництвом, і наявності у зв’язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, заподіяної з вини відповідачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У зв’язку із викладеним, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «ІНГЗК», про відсутність правової підстави для відшкодування позивачу шкоди у зв’язку із професійним захворюванням такими, що не відповідають законодавству.

Як видно з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 грудня 2016 року встановлено причину отримання професійного захворювання позивачем ОСОБА_1 тривала робота в кар’єрі ПАТ «ІнГЗК» з перевищенням гранично допустимої концентрації на робочому місці загальної вібрації та пилу ( а.с.12)

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Виходячи з викладеного, доводи апеляційної скарги ПАТ «ІНГЗК», про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, колегія суддів до уваги не приймає. Обов’язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.

Враховуючи викладене й те, що право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я професійним захворюванням ОСОБА_1 пов’язано з виконанням трудових обов’язків, виникло у позивача з березня 2017 року, тобто з моменту встановлення йому вперше стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці».

Також, спростовуються й доводи відповідача ПАТ «ІНГЗК», щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у зв’язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування. Позивач змушений проходити стаціонарний курс медикаментозного лікування, переносить фізичні страждання, відчуває фізичний біль у суглобах, що позбавляє нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Колегія суддів звертає увагу на доводи апеляційної скарги представника позивача в частині незгоди із визначеним судом першої інстанції розміром компенсації моральної шкоди, вважає їх слушними.

Колегія суддів приходить до висновку, що розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції без повного урахування роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Судом першої інстанції не в повному обсязі врахована ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, а також конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.

Здоров’я та життя людини є найвищою цінністю держави, з огляду на встановлення позивачу втрати професійної працездатності безстроково, стан її здоров’я не може бути відновлений.

Колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, період роботи на підприємстві ПрАТ «ІнГЗК», більше 32 роки з яких, 23 р. в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати професійної працездатності 35%, з урахуванням погіршення стану здоровья та збільшення розміру втрати професійної працездатності згідно висновку МСЕК від 06 березня 2018 року позивачу збільшено розмір втрати професійної працездатності до 50%, та встановлено третю групу інвалідності, вважає визначений судом розмір компенсації моральної шкоди у 18000 грн., є занадто заниженим та не відповідає засадам справедливості, розумності та співмірності. А тому, рішення суду підлягає зміні в частині стягнутого з ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 розміру моральної шкоди, на підставі положення п.1,3 ч.1 ст.376 ЦПК України та збільшенню його з 18000 грн. до 40000 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України Апеляційний суд Дніпропетровської області,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – задовольнити. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 07 листопада 2017 року змінити в частині стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 розміру моральної шкоди, збільшити його з 18000 грн. до 40000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: