Ухвала суду № 72892863, 21.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/2909/17 Суддя 1 інстанції Пустовіт О. Г.

Номер провадження 11-кп/774/76/К/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 березня 2018 року м. Кривий Ріг

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

суддя-доповідач – ОСОБА_1

судді – Пістун А.О., Мажара С.Б.

за участю секретаря судового засідання – Євтодій К.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040230000808 від 17 листопада 2016 року за апеляційними скаргами прокурора, що приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, потерпілої ОСОБА_2 та зміненими апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_4 вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року щодо

ОСОБА_3, який народився 1994 року травня місяця 22 дня у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, -

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

учасники кримінального провадження:

прокурор – Буйленкова І.М.

обвинувачений – ОСОБА_3

захисник – адвокат ОСОБА_4

потерпіла – ОСОБА_2

представник потерпілої – адвокат ОСОБА_5, -

ВСТАНОВИВ:

У поданій апеляційній скарзі, з урахуванням змін від 20 березня 2018 року, обвинувачений, просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суд першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання в іншому складі суду.

Обґрунтовуючи доводи зміненої скарги, обвинувачений посилається на істотне порушення судом норм кримінального процесуального законодавства. Звертає увагу на те, що, в порушення вимог ст.ст.314, 316 КПК України, жоден з учасників кримінального провадження не був повідомлений про призначення на 22 травня 2017 року підготовчого судового засідання. Окрім того, посилається на ту обставину, що в матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано це судове засідання. Вважає, що судом порушено й вимоги ст.ст.343, 344, 345 КПК України, оскільки при розгляді провадження 07 червня 2017 року секретарем судового засідання не зазначено про умови фіксування судового засідання, а головуючим не роз’яснено сторонам судового провадження право відводу та не з’ясовано, чи заявляють вони кому-небудь відвід, що вбачається з технічного носія інформації. Зауважує, що українською мовою володіє недосконало і йому незрозумілі юридичні терміни, а тому суд зобов’язаний роз’яснити йому права та обов’язки, навіть за наявності захисника, тоді як судом навіть не вручено пам’ятки з інформацією про права та обов’язки йому та іншим учасникам провадження. Також, звертає увагу, що в матеріалах провадження відсутня постанова про призначення прокурора, який повинен здійснювати процесуальне керівництво за цим провадженням, тому суд, не перевіривши повноваження прокурора Бондаря В.Ю. безпідставно допустив його до участі в судових засіданнях. Так само, в матеріалах кримінального провадження не міститься доручення на проведення досудового розслідування слідчими Яблочному В.В. та Шматко Р.О., а тому, на думку обвинуваченого, всі докази, зібрані останніми не можуть бути визнані допустимими. Окрім того, вважає порушенням з боку сторони обвинувачення, що прокурором не надано доступ до матеріалів досудового розслідування стороні захисту, та суд повинен був визнати докази, надані прокурором, неналежними. Зазначає, що суд не повинен був допитувати свідків з боку обвинувачення, оскільки прокурором під час проведення підготовчого судового засідання не надано відповідного клопотання про їх допит. Також, на думку ОСОБА_3, суд не мав приймати до розгляду цивільний позов потерпілої ОСОБА_2, оскільки нею не сплачений судовий збір в частині вимог по відшкодуванню моральної шкоди. Окрім того, до цивільного позову потерпілою надано копії документів, які не завірені належним чином, а тому суд не повинен був їх враховувати. Звертає увагу, що в мотивувальній частині вироку суд зазначив, що цивільний позов потерпілої щодо стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню у сумі 5000000 грн., проте позов заявлявся на суму 500000 грн. Також обвинувачений наголошує, що розмір завданої потерпілій моральної шкоди не підтверджений експертизою, згідно вимог п.6 ч.2 ст.242 КПК України, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно було відмовити. Також зазначає, що у суду були відсутні правові підстави для стягнення з нього витрат, пов’язаних з проведенням судової експертизи, оскільки послуги експерта у цьому випадку оплачуються за рахунок Державного бюджету України. Обвинувачений вважає, що всі наведені порушення закону при розгляді кримінального провадження є істотними, які перешкодили суду ухвалити законний і обґрунтований вирок.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4, у апеляційній скарзі, з урахуванням змін від 21 березня 2018 року, просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суд першої інстанції в іншому складі суду.

В обґрунтування доводів зміненої скарги, захисник посилається на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність. Не погоджуючись з кваліфікацією дій ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України, захисник вважає належним та допустимим доказом висновок судово-медичної експертизи №91 від 24.01.2017 року щодо потерпілої ОСОБА_2, згідно якого виявлені у неї тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров’я. Звертає увагу, що 18.04.2017 року проведено додаткову судово-медичну експертизу №546, та експертові надано копію консультативного висновку доцента кафедри хірургії, травматології та ортопедії з описом необхідних оперативних втручань на ім’я потерпілої, на підставі якого експертом зроблено висновок, що у неї маються рубці, які потребують оперативного втручання і є невиправними, тоді як оригінал цього висновку в матеріалах провадження відсутній, тому вважає, що суд повинен був визнати висновки цієї експертизи неналежним доказом. Окрім того, на думку захисника, цивільний позов потерпілої підлягає частковому задоволенню, оскільки ОСОБА_2 щодо заявленої моральної шкоди включила витрати, які буде в подальшому здійснювати, але, згідно положень ст.23 ЦК України, витрати, які особа зазнає в майбутньому щодо лікування не є моральною шкодою. При цьому, потерпіла не заявляла позов до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, адже його цивільно-правова відповідальність застрахована у СК «Глобус». Окрім того, вважає, що вирок підлягає скасуванню через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції згідно доводів наведених обвинуваченим.

Потерпіла ОСОБА_2, у поданій апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини провадження, доведеність винуватості ОСОБА_3 та правильність кваліфікації його дійза ч.2 ст.286 КК України,просить вирок скасувати в частині призначення ОСОБА_3 покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами.

В обґрунтування доводів скарги потерпіла зазначає, що призначене обвинуваченому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, його особі та є явно несправедливим через м’якість. Вважає, що суд необґрунтовано призначив ОСОБА_3 покарання із застосуванням положень ст.75 КК України, не прийнявши до уваги, що вину у вчиненому він визнав частково та щиро не розкаявся, оскільки безпідставно наполягав на тому, що ушкодження завдані їй відносяться до категорії середньої тяжкості, а ушкодження на обличчі майже не помітні та можуть бути виправленні без операції. Потерпіла наголошує на тому, що обвинувачений не вчинив жодних дій, щоб компенсувати наслідки своїх дій, та частково надав матеріальну допомогу тільки після пред’явлення йому підозри, але вказані кошти навіть не покрили тих витрат, які були понесені нею під час перебування на стаціонарному лікуванні після ДТП.

У поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини провадження, доведеність винуватості ОСОБА_3 та правильність кваліфікації його дійза ч.2 ст.286 КК України,просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. При цьому, зазначити в резолютивній частині вироку рішення про залишення без змін запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, а у вступній частині вироку зазначити номер кримінального провадження – 12016040230000808.

Обґрунтовуючи доводи скарги, прокурор посилаєтьсяна невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м’якість та неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту. Вважає, що суд, призначаючи ОСОБА_3 основне покарання із застосуванням положень ст.75 КК України, не врахував, що він свою вину у вчиненому визнав частково, ані матеріальної, ані моральної шкоди потерпілій не відшкодував. Окрім того, судом не прийнята до уваги думка потерпілої, яка при призначенні покарання наполягала на реальному позбавленні волі обвинуваченого. Також, в порушення вимог ст.52 КК України, суд безпідставно не призначив ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Прокурор звертає увагу, що при ухваленні оскаржуваного вироку, в його резолютивній частині, суд, не дотримавшись положень ст.374 КПК України, не вирішив питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому, пославшись на те, що строк дії особистого зобов’язання сплинув 11.07.2017 року та безпідставно не зазначив у вступній частині вироку номер кримінального провадження.

Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року ОСОБА_3 визнано винуватим та призначено покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без позбавлення права керування транспортними засобами, із застосуванням положень ст.75 КК України, звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов’язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 500000,00 грн., та на користь держави витрати, пов’язані із проведенням авто-технічного дослідження в сумі 296,61 гривень.

Цим вироком вирішено долю речових доказів.

За обставин викладених у вироку, 16 листопада 2016 року приблизно в 22.00 год у темний час доби, водій ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1, з чотирма пасажирами у салоні, без вантажу, рухався по сухому асфальтному покриттю, проїзній частині дороги вул. Миколи Світальського, з боку вул. ОСОБА_6, в напрямку мкр. 5-й Гірницький. Наближаючись до правого закруглення проїжджої частини дороги вул. Миколи Світальського в м. Кривому Розі, проявив неуважність до дорожньої обстановки, був непередбачливим, продовжив рухатися з небезпечною швидкістю, не врахував стан дорожнього покриття та не вибрав в даних дорожніх умовах безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, в результаті чого допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини дороги вул. Миколи Світальського, де скоїв наїзд на нерухому перешкоду у вигляді бетонної електроопори, чим грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п.п.1.5; 2.3(б); 2.3(д) та 12.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок не виконання зазначених правил безпеки дорожнього руху України, дотримання яких є достатньою умовою для запобігання події, в районі електроопори №210, та правого закруглення проїжджої частини дороги вул. Миколи Світальського в м. Кривому Розі, водій ОСОБА_3, не впорався з керуванням та допустив виїзд автомобіля «ЗАЗ 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1, за межі проїзної частини дороги вул. Миколи Світальського, з наступним наїздом на нерухому перешкоду у вигляді бетонної електроопори № 210.

В результаті дорожньо-транспортного пригоди пасажир автомобіля «ЗАЗ 1102» ОСОБА_2, травмована. Відповідно до висновку експерта №91 від 24.01.2017 року, потерпілій ОСОБА_2, заподіяні наступні тілесні ушкодження: синці обличчя, забійні рани обличчя і слизової оболонки ротової порожнини, переломи верхньої щелепи і кісток спинки носу, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, по ознаці тривалості розладу здоров'я (більше 21 доби). Відповідно до висновку експерта № 546 від 18.04.2017 року, потерпілій ОСОБА_2, заподіяні наступні тілесні ушкодження: у потерпілої маються рубці обличчя, які потребують оперативного втручання і є невиправними. При не виправності нарівні із визначення ступеня тяжкості ушкодження звичним порядком експерт зазначає, що ушкодження може бути розцінене як тяжке, визначене таким, що знівечило обличчя, п.2.1.8 «Правила судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6. Отримані потерпілою тілесні ушкодження є невиправними та такими, що знівечили обличчя потерпілої ОСОБА_2 та розцінюються, як тяжке тілесне ушкодження.

Допущені водієм ОСОБА_3, порушення вимог п.п.12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4, кожен окремо, просили задовольнити змінені апеляційні скарги, вирок скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. Проти задоволення апеляційних скарг потерпілої та прокурора заперечували.

Прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора, що приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, просив вирок скасувати, ухвалити новий вирок та призначити обвинуваченому покарання згідно вимог скарги; апеляційну скаргу потерпілої підтримав частково. В задоволенні змінених скарг обвинуваченого та його захисника просив відмовити.

Потерпіла ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_7, кожен окремо, наполягали на задоволенні апеляційної скарги потерпілої, не заперечували проти часткового задоволення скарги прокурора. Змінені апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника просили залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг прокурора і потерпілої, та змінених скарг обвинуваченого і його захисника, зіставивши їх з матеріалами кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вимогами ст.370 КПК України, встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Зазначена норма імплементована у національне законодавство України й міститься у статті 21 КПК.

В ході розгляду кримінального провадження вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

Так, згідно з ч.1 ст.344 КПК України, після виконання зазначених у статтях 342 та 343 цього Кодексу дій, головуючий оголошує склад суду, прізвище запасного судді, якщо він призначений, прізвища прокурора, потерпілого, цивільного позивача, обвинуваченого, захисника, цивільного відповідача, представників та законних представників, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря судового засідання, роз’яснює учасникам судового провадження право відводу і з’ясовує, чи заявляють вони кому-небудь відвід.

Окрім того, відповідно до ст.345 КПК України, судовий розпорядник роздає особам, які беруть участь у судовому розгляді, пам’ятку про їхні права та обов’язки, передбачені цим Кодексом. ОСОБА_8 ознайомлення обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у судовому розгляді, з пам’яткою головуючий з’ясовує, чи зрозумілі їм їхні права та обов’язки і, у разі необхідності, роз’яснює їх.

Апеляційним переглядом, при прослуховуванні технічного запису судового засідання від 07 червня 2017 року, встановлено, що під час проведення підготовчого судового засідання головуючим суддею, в порушення вимог ч.1 ст.344 КПК України, після оголошення складу суду та прізвищ учасників судового розгляду, належним чином не роз’яснено сторонам кримінального провадження право відводу і не з’ясовано, чи заявляють вони кому-небудь відвід.

Також, судом не виконано положення ст.345 КПК України та не ознайомлено осіб, які беруть участь у судовому розгляді, з їхніми правами та обов’язками. При цьому, до матеріалів кримінального провадження не долучена пам’ятка про права та обов’язки осіб, передбачені чинним КПК України або розписка про її отримання, тому у суду апеляційної інстанції відсутня можливість перевірити доводи обвинуваченого про те, чи було сторонам належним чином роз’яснено їхні права та обов’язки, у тому числі і право відводу.

Окрім того, відповідно до ч.4 та ч.6 ст.107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов’язковим.

Частиною 5 статті 27 КПК України передбачено, що під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно п.20 ч.1 ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами.

В матеріалах кримінального провадження знаходиться робоча копія компакт-диску №IFPI AFY26, на який здійснювався запис судового розгляду. Згідно журналу судового засідання від 22 травня 2017 року проводилось судове засідання за участю прокурора, але звукозапис судового засідання від 22 травня 2017 року на цьому диску відсутній.

Окрім того, 07 червня 2017 року судом проведено підготовче судове засідання, під час якого розглядались питання про прийняття цивільного позову потерпілої до розгляду, надання доручення сектору з питань пробації про складення щодо обвинуваченого ОСОБА_3 досудової доповіді та можливості призначення судового розгляду за цим кримінальним провадженням, за результатами якого постановлено ухвалу, але, згідно звукозапису від зазначеної дати, в порушення вимог ч.1 ст.376 КПК України, після виходу з нарадчої кімнати, вказану ухвалу судом проголошено не було.

З огляду на те, що в матеріалах провадження фактично відсутні технічні носії інформації, на яких зафіксовані судові засідання, що є обов’язковим, й тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії і отриманих внаслідок її вчинення результатів, суд приходить до висновку, що розгляд цього кримінального провадження було здійснено судом першої інстанції з порушенням вимог ч.4 ст.107 КПК України.

Окрім того, відповідно до положень ч.2 ст.36, ст.37 КПК України керівник відповідного органу прокуратури, після початку досудового розслідування, визначає прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні з його початку до завершення, з покладенням на нього низки повноважень, у тому числі - звертатися до суду з обвинувальним актом та підтримувати державне обвинувачення в суді. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а у випадках, передбачених ч.ч.2, 3 ст.37 КПК України – керівник органу прокуратури покладає ці повноваження на іншого прокурора.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 3 ст.110 КПК України, всі процесуальні рішення прокурора приймаються у формі постанови, реквізити якої, відповідно до вимог п.2 ч.2 ст.109 КПК України, вносяться до реєстру матеріалів досудового розслідування, який надсилається до суду разом з обвинувальним актом.

Під час розгляду матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_3, у суді першої інстанції приймав участь прокурор Криворізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_9, який затвердив обвинувальний акт і звернувся з ним до суду (а.п.1-3).

При цьому, матеріали кримінального провадження будь-яких відомостей про прийняття керівником органу прокуратури, згідно ст.37 КПК України, відповідного процесуального рішення про надання прокурору Бондарю В.Ю. права здійснювати повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні, не містять. Так само, відсутні такі відомості і у реєстрі матеріалів досудового розслідування, у якому мається тільки відмітка від 17 листопада 2016 року про призначення групи прокурорів (а.п.4-5).

На цю обставину суд першої інстанції уваги не звернув і у судовому засіданні питання про наявність у прокурора Бондаря В.Ю. повноважень на підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3, не з’ясував, розглянувши, таким чином, кримінальне провадження за відсутності прокурора, уповноваженого підтримувати державне обвинувачення у суді.

Згідно з п.6 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Відповідно до п.п.2, 7 ч.2 ст.412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо, зокрема, судове провадження здійснено за відсутності прокурора; у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.Згідно з п.1 ч.1 ст.415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, апеляційні скарги прокурора, що приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, потерпілої ОСОБА_2 та змінені апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, а вирок скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Скасовуючи вирок суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, суд не входить в обговорення всіх доводів поданих апеляційних скарг, однак вважає, що вони, підлягають ретельній перевірці під час нового судового розгляду, як такі, що мають суттєве значення у цьому кримінальному провадженні.

При новому судовому розгляді необхідно усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, створити сторонам необхідні умови для забезпечення рівних прав у наданні доказів на підтвердження своїх позицій і доведенні перед судом їх переконливості та ухвалити рішення, яке відповідає вимогам закону.

При цьому, суд вважає, якщо під час нового судового розгляду підтвердиться об'єм обвинувачення, визнаний судом першої інстанції доведеним, то призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання слід вважати таким, що є явно несправедливим внаслідок м'якості.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 419 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги прокурора, що приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, потерпілої ОСОБА_2 та змінені апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року щодо ОСОБА_3 – скасувати.

Призначити у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області:

____ ______ ______

ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_10