Рішення № 72891691, 05.03.2018, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1940/17

провадження № 2/179/111/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2018 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Казначеївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заяваОСОБА_1 до Казначеївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Позивач в позові посилається на те, що з лютого 2000 року вона проживає в житловому будинку, що знаходиться по вул. Шевченка, 2, в с. Казначеївка Магдалинівського району. Позивач проживала із цього часу із своїм братом – ОСОБА_2 у вказаному будинку, вели спільне господарство, сплачувала комунальні послуги, однак 26.09.2000 року брат позивача помер.

Після смерті брата позивача відкрилася спадщина на житловий будинок та земельну ділянку, які належали ОСОБА_2 Донька брата позивача – ОСОБА_3 відмовилася від своєї частки у спадщині на її користь.

Оскільки позивач постійно з лютого 2000 року по даний час проживає в житловому будинку, який належав її померлому брату, у зв’язку із чим вважає, що має право на визнання права власності на вказаний житловий будинок за набувальною давністю.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача –Казначеївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області в судове засідання не з’явився, надавши до суду заяву, в якій прохає розглянути справу без їхньої участі.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.

У відповідності до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до погосподарської книги № 8, житловий будинок по вул. Шевченка, 2, в с. Казначеївка Магдалинівського району Дніпропетровської області рахується за за померлим ОСОБА_4 (а. с. 6).

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ДП від 02 грудня 1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних акта на право приватної власності на землю за МД № 3151, земельна ділянка площею 0,850 га, з яких 0,2500 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,60 га, призначена для ведення особистого підсобного господарства, належали ОСОБА_2 (а. с. 13).

Статтею 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Позивач постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою Казначеївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області № 455 від 14.09.2016 року (а. с. 8).

Із заяви позивача від 09 січня 2003 року вбачається, що донька ОСОБА_2 – ОСОБА_5 відмовилася від отримання частки у спадщині на користь своєї тітки – ОСОБА_1 (а. с. 14).

Частиною 1 статті 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Виходячи з матеріалів справи вбачається, що позивач із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке належало її померлому брату не зверталася.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи зміст вимог ст. 344 ЦК України, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, безтитульність, відкритість та безперервність володіння; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Встановлені у справі обставини свідчать про те, що позивач обізнана відносно того, що власником житлового будинку та присадибної земельної ділянки, на яку вона просить визнати право власності за набувальною давністю, був її брат – ОСОБА_2, а тому не можна вважати володіння позивачем нерухомістю добросовісним.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що строк користування позивачем житловим будинком не є строком давнісного володіння, згідно ст. 344 ЦК України, позивачем не доведено всіх обставин, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 344, 1218, 1235 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимогОСОБА_1 до Казначеївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Т.А.Ковальчук