Постанова № 72890640, 22.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9040/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І., Качур І. А., Федорчук А. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Парінов А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Західні енергетичні транзити» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2017 р. № 0002131401, податкового повідомлення-рішення від 31.03.2017 р. № 0002141401; податкового повідомлення-рішення від 31.03.2017 р. № 0002151401; рішення ДФС України від 30.05.2017 р. № 11624/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач - Головне управління ДФС в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що зараховані на рахунок позивача кошти мають ознаки безповоротної фінансової допомоги, що є доходом позивача, а відтак підлягає оподаткування податком на прибуток, що стало підставою для прийняття ППР № № 0002131401. Крім того, апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що оскаржувані ППР № 0002141401 та № 0002151401 не були предметом дослідження судом першої інстанції та обставини, якими позивач обгрунтував свій позов в цій частині, залишились не встановленими. В той же час, на думку відповідача, віднесення сум ПДВ у загальному розмірі 325643, 00 грн. до податкового кредиту було передчасним, позаяк, позивачем в жодному з перелічених в акті перевірки випадків позивач витрат не поніс.

Відзиву позивача на апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду не надходило.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 13.03.2017 р. складено акт № 144/09-19-14-01/35276957 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, єдиного соціального внеску, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період із 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р.,

Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» в сумі 86982939, 00 грн.

В акті визначено доходи та витрати за період з 01.01.2014 p. та не встановлено їх заниження або завищення. Однак, як слідує з акту, в результаті порушень занижено показники доходу позивача.

Проведеною перевіркою відображеного підприємством показника у рядку 2240 «Інші доходи» форми № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. на підставі таких документів: оборотно-сальдових відомостей по рахунку 10 «Основні засоби», 31 «Рахунки в банках», 73 «Інші фінансові доходи», 74 «Інші доходи», перевірених суцільним порядком, первинних бухгалтерських документів, перевірених вибірковим порядком, встановлено заниження показників, відображених у рядку 2240 форми № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» в сумі 86982, 90 грн.

В обґрунтування такого твердження в акті зазначено про проведений аналіз відносин між позивачем, АК «Харківобленерго», ПАТ «Черкасиобленерго», ТОВ «Агродід», ТОВ «Енергомережа-Генерація», ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», ТОВ «Запоріжжяобленерго», ТОВ «Альянс фінансових технологій».

Зокрема, згідно договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 p., АК «Харківобленерго» зобов'язується надати ПАТ «Черкасиобленерго» поворотну фінансову допомогу у сумі 51000000, 00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 23.07.2015 р. до договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 р. встановлено строк повернення фінансової допомоги до 30.09.2015 р.

Платіжним дорученням № 2013 від 28.07.2015 р. АК «Харківобленерго» було перераховано на користь ПАТ «Черкасиобленерго» 51000000, 00 грн.

Згідно договору доручення б/н від 23.12.2015 р. АК «Харківобленерго» уповноважило позивача отримувати на власний рахунок/рахунки від зобов'язаних перед довірителем осіб майно, кошти та інше, у тому числі, стягнене за рішенням суду, передбачене в ході добровільного досудового виконання зобов'язань (а. с. 100 - 103).

На підставі вказаного договору доручення, згідно платіжних доручень № 740 від 25.12.2015 р., № 750 від 28.12.2015 р., № 751 від 29.12.2015 р., № 756 від 29.12.2015 р., ПАТ «Черкасиобленерго» було перераховано на користь повіреної АК «Харківобленерго» особи позивача грошові кошти у сумі 51000000, 00 грн. на виконання договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 р.

Однак, позивачем не було належним чином виконано умови договору доручення б/н від 23.12.2015 р. щодо повернення АК «Харківобленерго» грошових коштів у сумі 51000000, 00 грн. негайно. Натомість, дана сума, а також штрафні санкції та судовий збір стягнуто з позивача на користь АК «Харківобленерго» згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2016 р. (справа № 909/487/16).

У зв'язку із зазначеним, контролюючим органом зроблено висновок, що в разі порушення встановлених в договорі термінів поворотна фінансова допомога визнається як безповоротна.

Крім того, згідно договору про переведення боргу № 117 від 07.12.2015 р. ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» за згодою ТОВ «Запоріжжяобленерго» перевів свій грошовий борг за електричну енергію в загальній сумі 35982938, 93 грн на позивача, а також надав позивачу кошти для погашення цього боргу в аналогічній сумі згідно платіжного доручення № 30937 від 08.12.2015 р.

Згідно договору про переведення боргу № 117 від 07.12.2015 р. позивач повинен оплатити на користь ТОВ «Запоріжжяобленерго» 35982938, 93 грн. до 31.12.2015 р.

Однак, оплата ТОВ «Запоріжжяобленерго» грошових коштів в сумі 35982938, 93 грн. була здійснена 29.04.2016 р.

У зв'язку із зазначеним, контролюючим органом зроблено висновок, що в разі порушення встановлених в договорі термінів поворотна фінансова допомога визнається як безповоротна.

Також актом перевірки встановлено, що позивач в лютому 2016 року відніс до податкового кредиту (реєстру виданих та отриманих податкових накладних, додатку 5 до декларації) ПДВ в сумі 16000, 00 грн. по податковій накладній № 4 від 29.02.2016 р. від ТОВ «Компанія Трейд-актив», однак операції з придбання товарів та послуг чи списання коштів з банківського рахунку платника податків не відбулися, з огляду на що відповідач встановив порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України на сторінці 37 акту перевірки (а. с. 62).

Проведеною перевіркою також було встановлено, що позивач в грудні 2016 року списав прострочену кредиторську заборгованість в сумі 1507857, 00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Парітет-Альянс», ТОВ «Білдінг Контракт», ТОВ «Центр Безпека - 1», однак суму податкового кредиту в частині віднесення до нього ПДВ по вказаним операціям не скориговано, що призвело до порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України згідно сторінки 38 акту перевірки (а. с. 63).

Крім того, відповідачем встановлено, що позивачем поставлено ТОВ «Компанія Трейд-актив» в січні 2016 року техніко-економічні обгрунтування щодо ефективності будівництва малих ГЕС на річках Західної Україниза ціною, що на 291667, 00 грн. нижче ціни придбання, що згідно сторнки 32 акту перевірки призвело до порушення п. 188.1 ст. 188 ПК України (а. с. 57).

Згідно з висновками акту перевірки позивачем:

- занижено податок на прибуток у сумі 15656929, 00 грн., у тому числі за 2015 р. - 15656929, 00 грн.;

- занижено суму ПДВ у розмірі 325643, 00 грн., у тому числі за січень 2016 р. - 58333, 00 грн., лютий 2016 р. - 16000, 00 грн., грудень 2016 р. - 254310, 00 грн.;

- зменшено задекларовану суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду декларації з ПДВ станом на 31.12.2016 р. у сумі 271, 00 грн.

На підставі акту 31.03.2017 р. ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийнято оскаржувані рішення:

- № 0002131401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 15656929, 00 грн.;

- № 0002141401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 325372, 00 грн. за основним платежем та нараховано 81343, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0002151401, яким позивачу збільшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 271, 00 грн.

Рішенням ДФС України залишено без задоволення скаргу позивача, а рішення № 0002131401, № 0002141401 та № 0002151401 - без змін.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо правомірності ППР № 0002131401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 15656929, 00 грн. колегія суддів встановила наступне.

У відповідності до п. 135.1 ст. 135 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (грудень 2015 року), базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст. 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

У відповідності до пп. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно абз. «ґ» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу).

Відповідно до підпункту 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

В свою чергу, у розумінні абз. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

В розумінні зазначених норм, отримані позивачем кошти могли набути статусу безповоротної фінансової допомоги лише у випадку, коли такі кошти залишилися у розпорядженні позивача після спливу строку позовної давності, що за загальним правилом становить три роки.

В той же час, станом на 31.03.2017 року кошти у розмірі 35982938, 93 грн. за договором переведення боргу були повернуті кредитору (дата повернення - 29.04.2016 р.); кошти у розмірі 51000000, 00 грн. були стягнуті з позивача в якості заборгованості рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2016 р.

В мотивувальній частині вказаного рішення (справа № 909/487/16) суд господарської юрисдикції, надавши оцінку договору доручення, встановив належність спірних коштів АК «Харківобленерго».

Крім того, в обох випадках станом на 31.03.2017 р. строк позовної давності не минув, що виключає підстави для задоволення апеляційної скарги в цій частині.

Щодо правомірності винесення оскаржуваних ППР № 0002141401 та № 0002151401 колегією суддів встановлено наступне.

В акті перевірки відповідач прийшов до висновків про порушення позивачем:

- п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України щодо виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту за першою подією (списання коштів/здійснення операцій з придбання),

- п. 198.3 ст. 198 ПК України щодо віднесення товарів до безоплатно отриманих у випадку їх отримання та відсутності оплати за таке ридбання протягом терміну позовної давності;

- п. 188.1 ст. 188 ПК України щодо того, що база оподаткування не може бути нижчою ціни придбання товарів/послуг.

Встановлюючи порушення позивачем вимог вказаних норм, колегією суддів встановлено, що станом на 01.02.2016 року норми п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України були викладені наступним чином.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України в редакції, що була чинною станом на 01.12.2016 р., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України в редакції, що була чинною станом на 01.01.2016 р., база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

- товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

- газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

В розумінні зазначених норм, на думку відповідача, позивачем були допущенні суттєві порушення податкового законодавства.

В той же час, у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Натомість, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства, що стало підставою для прийняття оскаржуваних ППР № 0002141401 та № 0002151401.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необгрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя О. А. ГубськаСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 22.03.2018 р.)