Постанова № 72890557, 20.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 357/916/18 Головуючий у 1-й інстанції: Дубановська І.Д. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу начальника відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області Дороганя Володимира Леонідовича

на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2018 року

у справі №357/916/18

за позовом ОСОБА_3

до відповідача начальника відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області Дороганя Володимира Леонідовича,

та Головного спеціаліста відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області Юрчика Олександра Володимировича

про визнання протиправними та скасування припису і постанови в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до начальника відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області Дороганя Володимира Леонідовича, та Головного спеціаліста відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області Юрчика Олександра Володимировича, в якому просила визнати протиправним і скасувати припис №С-2012/2 від 20.12.2017 про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та визнати протиправним та скасувати постанову №А-2712/2 від 27.12.2017 по справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2018 року справу за позовом ОСОБА_3 до начальника відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області Дороганя Володимира Леонідовича та Головного спеціаліста відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області Юрчика Олександра Володимировича про визнання протиправними та скасування припису і постанови в справі про адміністративне правопорушення було направлено за підсудністю на розгляд до Київського окружного адміністративного суду, з огляду на норми ст. ст. 20, 21 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою начальник відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області Дорогань В.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що процесуальним законом не визначено, що суд має право передати справу на розгляд до іншого суду, якщо порушено предметну підсудність.

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про передачу справу до Київського окружного адміністративного суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції в січні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до начальника відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області Дороганя Володимира Леонідовича, та Головного спеціаліста відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області Юрчика Олександра Володимировича, в якому просила визнати протиправними та скасувати:

1) припис № С-2012/2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 20.12.2017 року, винесений головним спеціалістом Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Юрчиком О.В.;

2) постанову № А-2712/2 по справі про адміністративне правопорушення від 27.12.2018 року винесену т.в.о. начальника Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області Дорогань В.Л., відповідно до якої, ОСОБА_3, визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 10 200 грн.

Приймаючи ухвалу про передачу справи до Київського окружного адміністративного суду суд першої інстанції виходив з того, що однією з позовних вимог є скасування припису (рішення) органу державної влади про зобов'язання позивача усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, що був винесений у порядку ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз 3 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011, а тому даний спір не може бути розглянутий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, як судом першої інстанції. Тому у даному випадку застосовуються правила предметної підсудності адміністративних справ, визначені частиною 2 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

З 15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким КАС України викладено в новій редакції.

Статтею 20 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 розмежовано предметну юрисдикцію адміністративних судів:

1. Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:

оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;

уточнення списку виборців;

оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;

оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:

примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;

примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Відповідно ч. 2 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою статті.

Однак відповідно до вимог ч.3 ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Положеннями ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. №3477-IV, практика Європейського суду з прав людини визнається самостійним джерелом права в Україні і є обов'язковою для застосування судами України

Так у рішенні від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

У п. 3 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України міститься визначення адміністративний суд, згідно з яким це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість передачі справи до Київського окружного адміністративного суду за предметною підсудністю.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам статті 86 КАС України.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу начальника відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області Дороганя Володимира Леонідовича - залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І. О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 21 березня 2018 року.