Постанова № 72890369, 21.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року справа №805/2999/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Ястребової Л.В.,

секретар судового засідання - Токарева А.Г.,

за участю: позивача - представника позивача - Колеснікової О.М., довіреність №36565/10/05-99-10-05 від 15.12.2017 року,

представника позивача - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 805/2999/17-а (головуючий І інстанції Кошкош О.О., час ухвалення 15:55, м. Слов'янськ, дата складання повного тексту рішення 08 грудня 2017 року) за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер - буд - південь» про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - позивач, податковий орган, контролюючий орган) звернувся з уточненим адміністративним позовом до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер - буд - південь» (далі - відповідач, підприємство, платник податків) про стягнення з рахунків у банківських установах, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер - буд - південь» в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 49289, 50 грн. (а.с.3-6, 79-80).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з розрахункових рахунків у банках Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер - буд - південь», які його обслуговують, кошти за податковим боргом з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 34904,12 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с.127-128).

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що статтею 6 Закону № 1669 (у редакції від 17.05.2016 року № 1365-VIII) передбачено звільнення суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною 4 цього Закону. В свою чергу частина 4 статті 4 Закону № 1669, встановлює, що перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує їх актуалізацію. Тобто, звільненими від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є суб'єкти господарювання, які знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження або на території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, перелік яких визначено у розпорядженні Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р. Проте, земельні ділянки, розташовані на території Маріупольської ради у м. Маріуполі, населені пункти Маріупольської ради не входять до вищевказаного переліку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Відповідача в судове засідання не з'явився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив справу розглянути у відсутність їх представника, наголошував на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Позивач, Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який діє на підставі Положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, які надано йому Податковим кодексом України.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер - буд - південь», зареєстроване 28 грудня 2005 року у Маріупольському міському управлінні юстиції Донецької області № 1 274 105 0002 00378, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 33950070, місцезнаходження: 87517, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Будівельників, будинок 2, взято на податковий облік 10 січня 2006 року (а.с.20).

Як вбачається з матеріалів справи, 23 лютого 2015 року платником податків до контролюючого органу подана податкова декларація з плати за землю (земельний податок) за 2015 рік із самостійно визначеними щомісячними зобов'язаннями у розмірі 1726,64 грн., а у грудні - 1726,65 грн. (а.с. 18-19).

15 лютого 2016 року відповідачем до контролюючого органу подана податкова декларація з плати за землю (земельний податок) за 2016 рік із самостійно визначеними щомісячними зобов'язаннями у розмірі 2472,30 грн., а у грудні - 2472,31 грн. (а.с.16-17).

08 лютого 2017 року товариством до податкового органу подана податкова декларація з плати за землю (земельний податок) за 2017 рік із самостійно визначеними щомісячними зобов'язаннями у розмірі 2620,67 грн., а у грудні - 2620,66 грн. (а.с.14-15).

Як встановлено судом першої інстанції та не є спірним між сторонами, узгоджена сума податкового зобов'язання, по терміну сплату - 30 вересня 2016 року, 30 жовтня 2016 року, 30 листопада 2016 року, 30 грудня 2016 року, 30 січня 2017 року, 02 березня 2017 року, 30 березня 2017 року, 30 квітня 2017 року, 30 травня 2017 року, 30 червня 2017 року, 30 липня 2017 року, 30 серпня 2017 року, 30 вересня 2017 року, 30 вересня 2017 року добровільно відповідачем не сплачена, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 33503,58 грн.

27 липня 2016 року Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер - буд - південь», за наслідком якої складено акт від 27 липня 2016 року № 232/93/12-1/33950070 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питання своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з податку на землю по деклараціям на 2014 рік, 2015 рік, за жовтень, листопад, грудень 2014 року, за січень, лютий 2015 року. Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 57.1 статті 57 розділу ІІ та пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, а саме, порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб (а.с. 20).

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 12 серпня 2016 року № 0001141200 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 1400,54 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку (21).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності стягнення податковим органом податкового боргу штрафних санкцій та пені, який створився внаслідок несплати самостійно визначеної суми грошового зобов'язання з орендної плати та земельного податку, що регулюється нормами Податкового кодексу України.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.

За вимогами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

За приписами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Пунктом 381 статті 38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

За вимогами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

За приписами пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Землекористувачі відповідно до пункт «в» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За приписами статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є, зокрема, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

За вимогами підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Тобто, несплачена сума узгодженого податкового зобов'язання набуває статусу податкового боргу платника податків, відповідно до вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу приписів пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З метою погашення податкового боргу податковим органом сформована податкова вимога № 4286-25 від 03 вересня 2014 року, яка отримана підприємством 08 вересня 2014 року (а.с. 13, 22).

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкову вимогу відкликаною, визначений статтею 60 Податкового кодексу України.

При цьому, зазначеною статтею Кодексу визначено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи, заходи, які прийняті контролюючим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли.

Податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2016 року № 0001141200 відповідачем не оскаржено, а тому податкове зобов'язання є узгодженими.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено існування податкового боргу.

Суд не надає оцінки висновку суду першої інстанції про необхідність стягнення податкового боргу в сумі 34904,12 грн., в тому числі земельного податку у розмірі 33503,58 грн., штрафних санкції - 1400,54 грн., оскільки відповідач погодився з с удовим рішенням у зазначеній частині та не оскаржив її.

Щодо доводу апелянта, що звільненими від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є суб'єкти господарювання, які знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження або на території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, перелік яких визначено у розпорядженні Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р., суд зазначає наступне.

Згідно п.п.129.1.1 п. 129.1 ст.129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Як вбачається з картки особового рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з земельного податку за період березень 2015 року - грудень 2016 року нарахована пеня у сумі 14385,38 грн. (а.с.81-104)

Водночас, згідно зі статтею 10 Закону України від 02.09.2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (у подальшому - Закон №1669) протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

31 жовтня 2014 року Сертифікатом (висновком) № 1317 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово-промислова палата України засвідчила ТОВ «Майстер-буд-південь» факт настання обставин непереборної сили з 25 квітня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплаті податків та обов'язкових платежів (а.с. 120-121).

З урахуванням наведеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідач, в силу приписів Закону № 1669 звільнений від відповідальності за несвоєчасну сплату земельного податку та відмову у задоволені позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 14385,38 грн., яку підприємство погашає у добровільному порядку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в визначеній частині.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції в оскаржу вальній частині прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 272, 283, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 805/2999/17-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 805/2999/17-а за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер - буд - південь» про стягнення податкового боргу - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 21 березня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 3 статті 272 КАС України оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

Л.В. Ястребова