Постанова № 72890366, 20.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року справа №237/1767/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Шишова О.О., суддів Сухарька М.Г., Сіваченка І.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Мар`їнського районного суду Донецької області від 22 серпня 2017 р. у справі № 237/1767/17 (головуючий І інстанції Ліпчанський С.М.) за позовом ОСОБА_3 до Мар'їнського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про поновлення строку звернення до суду, визнання дій державного виконавця неправомірними,-

В С Т А Н О В И В:

28 квітня 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Марїнського районного суду Донецької області з позовною заявою до Марїнського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в якій просив:

- визнати незаконними дії старшого державного виконавця Марїнського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області, щодо застосуванні заходів для виконання рішення суду шляхом накладення арешту та зверненням з поданням про обмеження боржника у праві виїзду за кордон;

- визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Мар'їнського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області, щодо не проведення. перевірки анкетних даних (дата народження та ідентифікаційний номер боржника, адреса та ін..).

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№41021097;

- скасувати Постанову державного виконавця Климович О.М. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №41021097 від 29 березня 2017 року;

- скасувати Ухвалу Марїнського районного суду донецької області від 10 жовтня 2016 року.

В позовній заяві зазначено, що 4 листопада 2013 року Марїнським районним судом Донецької області було надано виконавчий лист, за рішенням у справі №2/237/2136/2013 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Про відкриття виконавчого провадження Позивачеві не було відомо. Добровільно позивач виконував рішення суду з дня його ухвалення. Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження йому стало відомо про наявність заборгованості в розмірі 53856 грн 00 коп.; тимчасове обмеження у праві виїзду боржника, арешт майна боржника. У виконавчих документах наявні помилки. Державний виконавець, не зв'язувався зі стягувачем з метою уточнення її місця проживання, та отриманням інформації, щодо карткового банківського рахунку для перерахування коштів, тому що поштовий зв'язок з містом Донецьком зупинено. Стягувач в теперішній час має іншу сім'ю від спілкування та допомоги від боржника відмовляється. З 19 грудня 2013 року по 3 жовтня 2016 року за виконавчим провадженням не проводилося жодних дій. 3 жовтня 2016 року державний виконавець Климович О.М. звернулася до Марїнського районного суду Донецької області з поданням про заборону виїзду за кордон у відповідності до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України». В поданні зазначена сума заборгованості станом на 1 жовтня 2016 року, 61498,00 грн. , а в довідці-розрахунку и станом на 18 квітня 2017 року 37321, 09 грн.

Вважав дії державного виконавця протиправними.

Постановою Мар'їнського районного суду Донецької області адміністративного суду позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

З постановою суду першої інстанції не погодилась стягувач по виконавчому листу - ОСОБА_2, яка звернулась з апеляційною скаргою у якій зазначила що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, крім того дії державного виконавця відповідають вимогам законодавства. Просила скасувати рішення суду першої інстанції.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

З матеріалів справи убачається, що 26 листопада 2013 року Мар'їнським районним судом був виданий виконавчий лист на виконання рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини. (а.с.8-9)

З постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 грудня 2013 року (а.с.6) убачається, що провадження відкрито на виконання рішення Мар'їнського районного суду, яким з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дитини.

Тобто суд розглядав справу відповідно вимог цивільно-процесуального кодексу.

У зв'язку з виконанням зазначеного рішення була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № ВП №41021097 від 29 березня 2017 року (а.с.27)

Апелянт в своїх доводах зазначила, що вказаний спір про оскарження дій державного виконавця та його рішень не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийнято 22 серпня 2017 року, суд застосовує процесуальне законодавство, яке діяло на момент прийняття рішення.

Так відповідно до частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби встановлені ст. 181 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 30 червня і 1 грудня 2015 року, 7 червня 2016 року (справи №№ 21-278а15, 21-3404а15, 21-5470а15 відповідно).

Проведення виконавчих дій регулюються Законом N 1404-VIІ.

Винесення постанови про відкриття провадження по справі, про арешт майна боржника, звернення з поданням про обмеження виїзду за кордон є виконавчими діями та застосовується для забезпечення реального виконання рішення, у відповідності до ч.1 ст. 56 Закону N 1404-VIІ.

Як убачається з матеріалів справи, оскаржуються процесуальні документи державного виконавця та його дії, бездіяльність в рамках виконавчого провадження, відкритого на виконання рішення Мар'їнського районного суду яке прийнято в межах цивільного судочинства.

За правилами першої частини статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частина 2 статті 384 ЦПК України встановлює, що скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону N 1404-VIІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Таким чином, цим законом прямо встановлено право боржника на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні судових рішень до суду, який видав виконавчий документ.

Тобто, до Мар'їнського районного суду як суду загальної юрисдикції і ця справа підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства.

Зазначене узгоджується з приписами частини першої статті 4 КАС України, відповідно до яких юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13 грудня 2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», згідно якого суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Тобто, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби залежить від статусу суб'єкта оскарження у виконавчому провадженні та від виду судочинства, в якому розглянуто спір та видано виконавчий документ.

Проте, наведене обґрунтування стосувалось застосування попереднього Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІУ «Про виконавче провадження» (ч.4 ст. 82). Як зазначалось вище, за нормами діючого Закону N 1404-VIІ порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби не залежить від статусу суб'єкта оскарження у виконавчому провадженні. Єдиним критерієм визначено тепер вид судочинства, в якому розглянуто спір та видано виконавчий документ.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Крім того, слід зазначити, що вимога про скасування ухвали Мар'їнського районного суду Донецької області відповідно вимог КАС України взагалі не може розглядатись судом першої інстанції.

Суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального права, що привело до невірного вирішення справи.

Згідно пункту першому, частині першій статті 238 КАС України (в редакції 07.01.2018) суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 1 статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Враховуючи, що суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального права та розглянув справу в порядку адміністративного судочинства замість розгляду справи в порядку цивільного судочинства, оскаржуване рішення підлягає скасуванню а провадження по справі закриттю.

Керуючись статтями 34, 238, 309, 311, 315, 319 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Мар`їнського районного суду Донецької області від 22 серпня 2017 р. у справі № 237/1767/17 - задовольнити.

Постанову Мар`їнського районного суду Донецької області від 22 серпня 2017 р. у справі 237/1767/17 - скасувати.

Провадження по справі № 237/1767/17 за позовом ОСОБА_3 до Мар'їнського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області - закрити.

Повне судове рішення складено 20 березня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з 20 березня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

М.Г.Сухарьок