Рішення № 72889538, 21.03.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

21 березня 2018 року справа № 823/2309/17

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська транспортно-експедиторська компанія» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаська транспортно-експедиторська компанія» звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області №0020191205 від 26.09.2017 про нарахування штрафних санкцій в сумі 4997 грн. 97 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що законодавством передбачена відповідальність саме за несвоєчасну сплату податків. Однак позивач сплатив податок на додану вартість за червень 2017 року через банківську установу в межах строків сплати податкового зобов'язання, передбачених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме 31 липня 2017 року, оскільки 30 липня 2017 року є вихідним днем, тому не порушив вимог Податкового кодексу України.

Представник позивача в ході судового розгляду справи позовні вимоги підтримував та наполягав на задоволенні позову.

В письмовому відзиві на адміністративний позов та в ході судового розгляду справи представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на ту обставину, що перенесення граничного строку сплати податкового зобов’язання у випадку, якщо такий строк припадає на вихідний або святковий день, Податковим кодексом не передбачено, тому платник податків повинен здійснити оплату напередодні вихідного дня.

Оскільки виявлені порушення мають місце представник відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні, керуючись положеннями ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд постановив ухвалу від 28.02.2018, із занесенням до протоколу судового засідання, про подальший розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно та об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю Черкаська транспортно-експедиторська компанія», як суб’єкт господарювання – юридична особа, ідентифікаційний код 38843071, зареєстроване 21.08.2013 та є платником податку на додану вартість.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, за результатами проведеної камеральної перевірки своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань до бюджету посадовою особою позивача складено акт від 12.09.2017 №1630/23-00-12-0506/38843071, яким зафіксовано порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, чим порушено пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16, п. 57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0020191205 від 26.09.2017 про застосування до позивача штрафу в розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми податкових зобов’язань в розмірі 4997 грн. 97 коп.

За результатами процедури адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України №30947/6/99-99-11-03-01-25 від 21.12.2017 наведене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 203.1, 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

З наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що податкові зобов’язання з ПДВ, визначені платником у податковій декларації підлягають сплаті протягом тридцяти календарних днів місяця наступного за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за червень 2017 року від 20.07.2017 в якій визначено податкові зобов’язання в розмірі 90439 грн. з граничним строком сплати 30.07.2017.

Останній день строку сплати податку – 30.07.2017 припадає на вихідний день неділю.

Позивач сплатив у повному обсязі 31.07.2017 визначену в податковій звітності суму податку згідно платіжного доручення №1189 від 31.07.2017, що не заперечується відповідачем.

Згідно п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Суд зауважує, що Європейська конвенція про обчислення строків (ETS N 76) від 16.05.1972 року, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 вказує, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

Згідно п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд приймає до уваги, що норми Податкового кодексу України не містять регламентації випадку як повинен сплачувати податкові зобов’язання платник податків, якщо останній день строку припадає на вихідний день.

Суд вважає неприпустимим тлумачення такої ситуації на користь податкового органу, оскільки будь-які норми законодавства, навіть по аналогії, не встановлюють обов’язку платника податків вчиняти відповідні дії до закінчення граничного строку, встановленого Законом.

Натомість, за умови відсутності чіткої та зрозумілої регламентації строку сплати податку, якщо останній день строку припадає на вихідний, з урахуванням зазначених норм п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України суд вважає, що позивач вчасно виконав свій обов’язок щодо сплати податку на додану вартість.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

В контексті перелічених положень Кодексу адміністративного судочинства України в ході судового розгляду спору відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність застосування до позивача штрафу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що використовуючи владні, управлінські функції при вирішенні питання про притягнення до відповідальності позивача, відповідач діяв всупереч вимог Закону, а тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 77, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області №0020191205 від 26.09.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (місцезнаходження: вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, Черкаська обл., 18002, код ЄДРПОУ 39392109) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська транспортно-експедиторська компанія» (місцезнаходження: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38843071) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко