Постанова № 72888333, 20.03.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року м. Херсон

справа № 665/1263/17

провадження №22-ц/791/444/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,

суддів: Пузанової Л.В.,

Чорної Т.Г.,

секретар Цулукіані І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чаплинського районного суду Херсонської області у складі судді Пилипенко І.О. від 15 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Скадовської сільської ради Чаплинського району Херсонської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Скадовської сільської ради Чаплинського району Херсонської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати - ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 13,68 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Скадовської сільської ради Чаплинського району Херсонської області.

Зазначає, що він звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак йому було роз'яснено, що ним пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Інших спадкоємців після смерті матері немає.

Позивач зазначає про те, що строк для прийняття спадщини він пропустив з поважних причин, оскільки знаходився в ситуації стресу через втрату близької людини, душевні страждання стали непереборними та істотними труднощами на вчинення дій щодо прийняття спадщини. Крім того, через його юридичну необізнаність йому не було відомо про строки для прийняття спадщини.

Також, він вважав, що спільне проживання з матір'ю до її смерті, здійснення ним поховання, відсутність інших спадкоємців є прийняттям спадщини.

Ураховуючи наведене, посилаючись на ст.1272 ЦК України, просив визначити йому додатковий строк тривалістю в два місяця для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с.Білоцерківка Чаплинського району Херсонської області після смерті ОСОБА_3.

Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 15 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Скадовської сільської ради Чаплинського району Херсонської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, зазначаючи, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, судом при винесені рішення встановлено, але не враховано, що він проживав разом з матір'ю по день її смерті. Крім того, зазначає, що в матеріалах справи міститься лист, в якому відповідач визнає позовні вимоги. Зазначене, є підставою для скасування рішення.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі юридична необізнаність позивача ОСОБА_2 щодо строку та порядку прийняття спадщини без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку, а факт проживання позивача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не є підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Окрім того, позивачем по справі не надано суду будь-яких інших доказів на підтвердження поважності причин пропуску для прийняття спадщини після смерті матері.

Суд установив та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача - ОСОБА_3, яка була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 та на день смерті фактично проживала за адресою АДРЕСА_2 /а.с. 3, 8, 9/.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, зокрема, земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 13,68 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Скадовської сільської ради Чаплинського району Херсонської області /а.с. 4/.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Пленум Верховного Суду України в пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначені позивачем обставини для надання додаткового строку для прийняття спадщини не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини, у розумінні положень ст. 1272 ЦК.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих позивачем (стаття 89 ЦПК України), встановив, що жодних доказів, які б вказували та підтверджували поважність причин пропуску позивачем строку на подання заяви про прийняття спадщини, а саме наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів що перешкоджали йому звернутися з відповідною заявою, суду не надано. Тому дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Зазначені висновки відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права, а доводи, викладені позивачем у апеляційній скарзі, цих висновків не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Щодо зазначених позивачем доводів про спільне проживання зі спадкодавцем, колегія суддів вважає за можливе зазначити наступне.

За роз'ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року, щодо визнання особи такою, що прийняла спадщину, зокрема, в спорах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, у випадках, коли спадкоємці постійно проживали разом зі спадкодавцем, проте зареєстровані за іншою адресою, судам слід враховувати таке.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження підлягають задоволенню судом, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи.

У випадках, якщо встановлено, що спадкоємець прийняв спадщину у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК, суди не повинні задовольняти вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Отже позивач не позбавлений права звернення до суду з заявою про встановлення факту постійного сумісного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Пояснення позивача при з'ясуванні кола інших спадкоємців свідчать про наявність дітей у сина та доньки спадкодавця, які також померли, а тому при вирішенні позивачем спадкових прав в судовому порядку в іншій спосіб йому необхідно це враховувати.

За правилами статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 15 грудня 2017 року, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 15 грудня 2017 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.В.Склярська

Судді: Л.В.Пузанова

Т.Г.Чорна

Повний текст судового рішення виготовлено 22 березня 2018 року

Суддя І.В. Склярська