Постанова № 72888326, 21.03.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи: 661/527/16-ц Головуючий в 1 інстанції: Чирський Г.М.

Номер провадження: 22-ц/791/347/18 Доповідач - Радченко С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року колегія суддів судової плати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Радченка С.В.

суддів: Вейтас І.В,

Приходько Л.А.

секретар Кутузова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 01 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Новокаховського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що 06.02.2003 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які на той час перебували у зареєстрованому шлюбі, набули на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна в рівних частинах квартиру АДРЕСА_1. 23.04.2013 року відповідачка та ОСОБА_5 розлучилися. 19.12.2003 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 та 14.12.2004 року придбала у колишнього чоловіка - ОСОБА_5 1/2 частину зазначеної квартири згідно договору купівлі-продажу. Позивач зазначив, що вказану частину квартири відповідачка викупила за спільні кошти подружжя, однак договір був оформлений на дружину. Посилаючись на те, що ОСОБА_4 не визнає його право спільної сумісної власності на 1/2 частину спірної квартири, посилаючись на ст. 60, 61, 63, 70, 71 Сімейного кодексу України, просив: визнати 1/2 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнати за ним право власності на 1/2 частину 1/2 частини зазначеної квартири.

У квітні 2016 року ОСОБА_4 подала зустрічну позовну заяву через свого представника - ОСОБА_7, в якій просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14 грудня 2004 року 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_5 шляхом укладання договору купівлі-продажу колишнє подружжя вирішило таким чином спір щодо майна та всупереч ч. 3 ст. 65 СК України згоду на укладання вказаного правочину ОСОБА_3 як чоловік не надав, таким чином згідно ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України правочин слід визнати недійним.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 01 липня 2016 року в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 - відмовлено. Позов ОСОБА_3 - задоволено. Визнано 1/2 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину вказаної квартири як об'єкта права спільної сумісної власності подружжя. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1174 грн. 41 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог. Зокрема, посилається на ту обставину, що суд не залучив її до участі у справі та вирішив питання про її права та обов'язки, як власника спірної квартири.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, просив апеляційне провадження закрити. Свою незгоду з апеляційною скаргою обгрунтовує тим, що, на його думку, ОСОБА_2 знала про розгляд справи в суді першої інстанції та її мати ОСОБА_4 була зобов`язана повідомити суд про фактичну належність спірного майна. А тому, позивач вважає, що ОСОБА_2 пропустила річний строк апеляційного оскарження без поважних причин.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Пунктом 9 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, що з'явились до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у визначених процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2003 року ОСОБА_5 та ОСОБА_8 придбали під час перебування у шлюбі в рівних частинах (по 1/2) квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 23.04.2013 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано. 19.12.2003 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_3 14.12.2004 року ОСОБА_4 придбала у власність 1/2 частину спірної квартири у ОСОБА_5 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачем.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що частина квартири була придбана у шлюбі, а тому є об'єктом спільного майна подружжя.

Проте, такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення і ухвалення по справі нового судового рішення

Під час апеляційного розгляду справи було встановлено, що спірна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_2, що підтверджується договором дарування від 22.02.2016 року (а.с.179-180). Тобто, на час відкриття провадження у справі та розгляду справи, сторони не були власниками спірного майна, а власник не був залучений до участі у справі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухваленим судом першої інстанції рішенням про визнання права власності на нерухоме майно порушені права апелянта, як власника спірної нерухомості.

Зазначені вище обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, який вирішив питання щодо прав та обов'язків особи, яка не брала участі в справі, що є підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині на підставі частини 4 статті 376 ЦПК України та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог, оскільки суд апеляційної інстанції не повноважний розглядати позов по суті за участю осіб, які не були сторонами по справі після скасування рішення суду першої інстанції.

В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом на предмет його законності та обґрунтованості.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення суду першої інстанції вже переглядалась в апеляційному порядку, за наслідками чого 03 серпня 2016 року було постановлено ухвалу про залишення в силі рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 01 липня 2016 року.

Так відповідно до ч.3 ст.370 ЦПК України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до ст.382 цього кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Така ж норма містилася і в ст.318 ЦПК України, що діяв на момент постановлення ухвали апеляційного суду.

Враховуючи вищенаведене, ухвала колегії суддів Апеляційного суду Херсонської області від 03 серпня 2016 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.319 ЦК України, ч.3 ст.370, ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 01 липня 2016 рокув частині позовних вимог ОСОБА_3 скасувати.

Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 03 серпня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майновідмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, починаючи з дня складення повного судового рішення, до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 22 березня 2018 року.

Головуючий С.В. Радченко

Судді: І.В. Вейтас

Л.А. Приходько