Постанова № 72887497, 22.03.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/45/18 Провадження № 3/591/127/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Сибільов О.В., за участю секретаря Д’ячук Ю.О., захисників особи, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, особи, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_3, розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 (вул. Білопільський шлях, 33, корп. 1), гр-на України,

за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу, 30 грудня 2017 року близько 03 години 30 хвилин ОСОБА_3 в районі буд. 152 по вул. Г.Кондратьєва в м. Суми, керував транспортним засобом - автомобілем «Шевроле», н.з. ВМ 7577 ВІ, з явними ознаками алкогольного сп’яніння, від проходження огляду на визначення стану сп’яніння, відповідно до встановленого порядку на місці та в закладі охорони здоров’я, відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За цим фактом 30 грудня 2017 року відносно ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення серія БД № 096931.

В судове засідання ОСОБА_3 з’явився, провину не визнав та пояснив наступне.

В той день за ним заїхав його товариш ОСОБА_4 на автомобілі ОСОБА_3, на якому вони і поїхали по своїм справам, а автомобілем керував саме його друг. Під час руху по вул. Г.Кондратьєва, їх зупинили патрульні поліцейські, які рухались позаду їх автомобіля. В цей час ОСОБА_3, відчувши запах алкоголю від свого друга та злякавшись відповідальності за передачу керування особі, що перебуває в нетверезому стані, одразу після зупинки ОСОБА_4 автомобіля, помінявся з ним місцями, не виходячи з автомобіля (тобто пересів з пасажирського місця на місце водія, а ОСОБА_4 перемістився з нього). Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки вказаним автомобілем він не керував, а при складанні адміністративних матеріалів відносно нього як працівниками поліції так і медичними працівниками в закладі охорони здоров’я були допущені порушення.

В наступних судових засіданнях стороною захисту зазначалось про те, що відсутні докази руху транспортного засобу ОСОБА_3

Надаючи оцінку поясненням ОСОБА_3, а також вирішуючи питання про наявність або відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, суд виходить з наступного.

На думку суду, в матеріалах справи наявні достатні докази керування саме ОСОБА_3 транспортним засобом в момент його зупинки працівниками поліції, що вбачається по-перше, з його ж пояснень наданих в суді, з приводу того, що автомобіль «Шевроле» в якому він перебував, був зупинений працівниками поліції під час його руху.

По-друге, з наданого відеозапису вбачається, що саме же ОСОБА_3 при наближенні до нього працівників поліції виходить з місця водія і в подальшому жодним чином не повідомив патрульних про те, що саме ОСОБА_4 керував транспортним засобом, а лише вимагав докази керування ним (ОСОБА_3В.) наведеного автомобіля.

В-третє, неспроможність пояснень ОСОБА_3 випливає на думку суду ще і з того, що нелогічними були б такі дії, про які він зазначив (з приводу зміни місць в автомобілі), оскільки уникнення відповідальності могло б мати місце в тій ситуації, коли особа, що вживала алкоголь помінялась би місцем з тверезою особою, але коли патрульні зупинили автомобіль, то запідозрили саме ОСОБА_3 (що і стало в подальшому підставою для складання протоколу) в керуванні транспортним засобом з ознаками алкогольного сп’яніння.

В-четвере, на переконання суду є сумнівною швидка зміна місцеположення в автомобілі «Шевроле» (на передньому ряду сидінь), з огляду на зовнішні ознаки ОСОБА_3 (зокрема, з огляду на його зріст та статуру).

Такі міркування суду цілком узгоджуються з відтвореним в судовому засіданні відеозаписом та рапортом ОСОБА_5 (а.с. 10).

Відтак на думку суду, факт руху зазначеного автомобіля в момент його зупинки працівниками поліції та керування ним при цьому ОСОБА_3 є доведеним.

З приводу викладених в протоколі обставин діяння, в якому звинувачується ОСОБА_3 та наявності або відсутності в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до дослідженого в судовому засіданні відеозапису патрульних поліцейських, події, що слідували за зупинкою транспортного засобу ОСОБА_3 розгортались наступним чином.

На місці зупинки, виявивши у водія ОСОБА_3 ознаки алкогольного сп’яніння (з наявністю яких в той момент погоджується суд, з огляду на його поведінку, млявість та характер його мови), працівниками поліції в присутності двох свідків йому було запропоновано пройти медичний огляд на місці за допомогою алкотесту. Проте ОСОБА_3 висловив бажання викликати захисника на місце, на що працівники поліції відреагували належним чином, зазначивши про згоду зачекати захисника та відпустили наявних свідків.

Після цього, ОСОБА_3, змінивши свою позицію, виявив бажання пройти огляд в медичному закладі та відмовився від проходження медичного огляду на місці (що вбачається з відео), при цьому не висловлював бажання мати захисника при вчиненні таких дій, з чого суд робить висновок про те, що відповідних послуг в той момент він не потребував.

При цьому, на відео видно, що під час висловлення відмови на пропозицію поліції пройти огляд на стан сп’яніння на місці, були присутні два свідки, занесені до акту огляду (а.с. 2), зокрема це свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтверджується і узгоджується також і з їх письмовими поясненнями та підписами в акті (а.с. 4, 7).

Крім того, відеозаписом підтверджено, що ОСОБА_3 були роз’яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Відтак, на місці зупинки дії працівників поліції, пов’язані з оформленням адміністративних матеріалів та фіксацією порушення цілком відповідали встановленій процедурі проведення медичного огляду на місці відповідно до вимог спільного наказу МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.

В подальшому, слідуючи бажанню ОСОБА_3, пройти медичний огляд в закладі охорони здоров’я, працівники поліції доправили його до Сумського обласного наркологічного диспансеру, в приміщенні якого ОСОБА_3 чітко та беззаперечно висловив в присутності наявних медичних працівників відмову від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров’я, яку в подальшому він же підтвердив в присутності двох свідків – ОСОБА_8 та ОСОБА_9, письмові пояснення яких цілком узгоджуються з наведеними обставинами, їх підписами в протоколі (а.с. 1, 5, 6) та дослідженим відеозаписом, а також наданим медичним закладом висновком (а.с. 8).

Після цього, працівниками поліції було складено наведений вище протокол, який був оголошений ОСОБА_3, але він відмовився від його підпису, що також зафіксовано на відеозаписі.

Враховуючи викладене суд вважає, що в медичному закладі дії працівників поліції та медичних працівників, пов’язані з оформленням адміністративних матеріалів та фіксацією порушення також цілком відповідали встановленій процедурі проведення медичного огляду відповідно до вимог розділу ІІІ спільного наказу МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відтак до позиції ОСОБА_3 та наданих ним пояснень з приводу відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення суд відноситься критично та вважає обраним способом захисту з метою уникнення відповідальності, оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами, обґрунтованих підстав для недовіри яким суду не зазначено.

Наведені стороною захисту обставини, щодо невідповідностей зазначених в окремих матеріалах справи номерів приладу «Драгер», неточностей в часі проведення певних процесуальних дій, неузгодженості причин зупинки автомобіля ОСОБА_3, безпідставного вилучення у нього посвідчення водія тощо, суд не вважає такими, що виключають в його діях склад адміністративного правопорушення з огляду на наступне.

Невідповідність номерів приладу, зазначених в окремих документах, суд міг би врахувати як суттєву обставину при вирішенні справи у випадку його застосування та проходження за його допомогою медичного огляду, що в подальшому вплинуло б на оцінку тесту на алкоголь. Але оскільки ОСОБА_3 відмовився від проходження медичного огляду, то не має для вирішення справи жодного значення який саме це мав би бути номер приладу, враховуючи, що жоден з зазначених так і не був використаний, як і не був використаний як доказ можливий результат тесту.

Наявність інших зазначених захистом можливих порушень працівників поліції, суд не вважає такими, що виключають в діях ОСОБА_3 складу інкримінованого правопорушення, оскільки вони не спростовують наведених висновків суду та не спростовують дій ОСОБА_3 з приводу відмови від проходження медичного огляду. Наведені захистом дії, за наявності для цього підстав, можуть бути предметом окремого оскарження у встановленому законом порядку.

З цих же міркувань суд не вбачає підстав для з’ясування причин зупинки автомобіля ОСОБА_3, оскільки такі обставини не є поважною причиною для відмови водія від проходження медичного огляду на стан сп’яніння, у разі виявлення у нього відповідних ознак.

Знаходячи непереконливими твердження захисту з приводу відсутності в діях водія ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, суд виходить і з того, що можливі порушення зі сторони працівників поліції та неточності в складених матеріалах були викликані не стільки діями (чи бездіяльністю) самих правоохоронців, а провокативною та зухвалою поведінкою ОСОБА_3, який постійно змінював свою позицію, в грубій формі розмовляв з ними, неодноразово засліплював жінку-поліцейського, що складала протокол, висловлював здебільшого безпідставні претензії до дій поліцейських, намагався заважати складенню адміністративних матеріалів (шляхом приміром невдалих коментарів їх дій), тобто таким чином саме ним штучно створювались умови, які слугували б підставою для оспорювання складених матеріалів відносно нього та подальшого уникнення відповідальності.

Вказані обставини переконливо доведені дослідженим відеозаписом.

Відтак, жодних обставин, які б виключали в діях водія ОСОБА_3 склад інкримінованого правопорушення, або спростовували наведені висновки, суду не наведено.

Непереконливими є твердження захисту з приводу порушення працівникам поліції та медичними працівниками спільного наказу МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», враховуючи те, що як під час пропозиції на місці пройти відповідний огляд так і в медичному закладі працівники поліції залучали свідків (наявність яких до речі в медичному закладі наведеним наказом не передбачена), відповідні пропозиції пройти огляд зафіксовані на відео, а обґрунтованих та поважних причин відмови ОСОБА_3 від проведення огляду, суду наведено не було.

Враховуючи, що наведені докази в достатній мірі дають суду підстави для винесення постанови в справі (ст. 251 КУпАП), жодних обставин, які б ставили під сумнів досліджені докази чи наведені висновки, суду не було наведено, тому суд не вважав за доцільне та необхідне опитувати запропонованих свідків в справі, вважаючи в тому числі, що це призведе до безпідставного зволікання та затягування розгляду.

Таким чином, факт скоєння ОСОБА_3 цього правопорушення суд вважає доведеним, а його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, керував транспортним засобом та рухався по вул. Г.Кондратьєва в м. Суми та, маючи явні ознаками алкогольного сп’яніння, всупереч п. 2.5 Правил дорожнього руху України, від проходження огляду на визначення стану сп’яніння, відповідно до встановленого порядку, відмовився.

Обставин, що пом’якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_3, суд не вбачає.

Дослідженням особи порушника встановлено, що він працює, а у суду відсутні дані, що він раніше притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення.

При визначенні виду та міри стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, тому суд вважає, що відносно ОСОБА_3 належить призначити адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 352 гривні 40 копійок (стягувач: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, інд. 01021, код ЄДРПОУ – 26255795), отримувач коштів – ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ – 37993783, банк отримувача – Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банка отримувача – 820019, рахунок отримувача – 31215256700001, код класифікації доходів бюджету – 22030106).

Постанова може бути оскаржена у 10-денний строк з дня її винесення до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми.

Суддя О.В. Сибільов