Рішення № 72887047, 12.03.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3953/17

(2/199/604/18)

РІШЕННЯ

Іменем України

12.03.2018 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., за участі представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Громадської організації «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр», яка діє в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_2 до Комунального закладу «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №11» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до комунального закладу «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №11»Дніпропетровської міської ради про відшкодування моральної шкоди. У підтвердження своїх позовних вимог зазначає, що ОСОБА_2 є членом громадської організації «Дніпропетровська незалежна Правозахисна Громадська організація». 24 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача з інформаційним запитом про надання публічної інформації вх..№7/162, на який відповідачем було відмовлено позивачу у наданні вищевказаної інформації. Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.06.2015 року бездіяльність відповідача щодо ненадання ОСОБА_2 відповіді на запит була визнана протиправною. Такою бездіяльністю ОСОБА_2 була заподіяна моральна шкода, що стало причиною її звернення до суду з позовом про відшкодування відповідачем заподіяної шкоду в сумі 4 000,00 грн. шляхом безспірного списання коштів обласного бюджету КЗ «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №11»Дніпропетровської міської ради.

У судове засідання позивач та його представник не з’явились, підтримали позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити в повному обсязі, надали заяву про слухання справи у їх відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву відповідно до якого заперечував проти позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача з інформаційним запитом за вх.. № 7/162 для отримання інформації, як загальної публічної для ознайомлення та копіювання, а саме: посадову інструкцію заступника головного лікаря з медичної частини КЗ ДЦПМСД № 11 ДМР ОСОБА_3; наказ про призначення заступника головного лікаря КЗ ДЦПМСД № 11 ДМР ОСОБА_3 виконуючою обов’язки головного лікаря КЗ ДЦПМСД № 11 ДМР у вересні-листопаді 2014 року; посадову інструкцію завідуючої амбулаторії № 1 КЗ ДЦПМСД № 11 ДМР ОСОБА_4. Листом від 03.12.2014 року за вих.. № 7/286 відповідачем ОСОБА_3 було відмовлено позивачу у наданні вищевказаної інформації, у зв’язку з тим, що інформаційний запит не має жодних посилань на мету отримання інформації та цілей для подальшого використання, що порушує принципи закріплені у ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації, а також є службовою інформацією. Позивач вважає вказану відмову в задоволенню запита неправомірною, оскільки відповідач порушила вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.06.2015 року визнано дії виконуючого обов’язки головного лікаря комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги №11» Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської міської ради ОСОБА_3 в частині відмови в наданні запитуваної публічної інформації на інформаційний запит ОСОБА_2 №7/162 від 24.11.2014 року - неправомірними.

Згідно статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факт протиправності дій відповідача в особі його керівника ОСОБА_3 був встановлений судовим рішення в адміністративній справі, отже не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено цю обставину.

Вирішуючи питання щодо відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди та розміру відповідної компенсації, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами, встановленими частиною першою статті 1167 ЦК, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала цю шкоду, при наявності її вини.

Частиною першою статті 31 Закону України від 02.10.1992 року №2657-XII «Про інформацію» передбачено, що у разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

За змістом частини другої статті 24 Закону України від 13.01.2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Ураховуючи зміст приведених норм, а також встановлену судовим рішенням, що набрало законної сили, протиправність бездіяльності відповідача з ненадання публічної інформації, суд вважає цілком обґрунтованою позовну вимогу про відшкодування ОСОБА_2 заподіяної моральної шкоди.

Така шкода, безумовно, виражається у душевних стражданнях, яких ОСОБА_2 зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї (порушення її права на свободу інформації її розпорядником). Суд, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховує характер страждань позивача, подання позову до суду та захист порушених прав ОСОБА_2 у судових органах саме громадською організацією, що спростовує її твердження про порушення її усталеного способу життя через вимушене перебування в судових органах, ступінь вини завдавача шкоди, а також можливі в майбутньому моральні страждання позивача.

Суд вважає обґрунтованим посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, яким було встановлено, що само по собі визнання факту порушення права не є достатньою сатисфакцією, оскільки в результаті такого порушення особа зазнає певної моральної шкоди.

Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, а саме з відповідача, як винної особи, належить стягнути на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн., що буде, на думку суду, відповідати принципам розумності та справедливості.

У порядку статті 141 ЦПК з відповідача на користь держави також підлягають стягненню судові витрати в сумі 640,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12,81, 133,141, 144,263-265 ЦПК, ст. 23 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Громадської організації «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр», яка діє в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_2 до закладу «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №11» про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Відшкодувати ОСОБА_2 ( м. Дніпро, проспект Героів,20/114) моральну шкоду в сумі 2 000,00 грн., заподіяну Комунальним закладом «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №11» Дніпропетровської міської ради в особі виконуючого обов’язки головного лікаря ОСОБА_3, шляхом безспірного списання коштів місцевого бюджету Комунального закладу «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №11» (м. Дніпро, вулиця Висоцького,2а, код ЄДРПОУ 37899757).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Комунального закладу «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №11» на користь держави компенсацію судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя