Ухвала суду № 72886641, 16.03.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18808/17

Провадження № 4-с/161/14/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі : головуючого – судді - Кирилюк В.Ф.

при секретарі Самолюк І.М.

з участю: представника скаржника ОСОБА_1

державного виконавця Наглій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на дії Другого відділу Державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії Другого відділу Державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області .

Скаргу мотивує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 16.06.2011 року у справі №2-359/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 226 614 грн. та судових витрат по 850 грн. судового збору, по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, по 48 грн. за судове оголошення у пресі. Рішення набрало законної сили 04.07.2012 року та видано стягувачу виконавчий лист. Другим відділом ДВС Луцького МУЮ 22.02.2012 року відкрите виконавче провадження №31387898 про примусове стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за виконавчим листом від 08.12.2011 року. Рішення суду ОСОБА_3 виконано в добровільному порядку про що було повідомлено виконавчу службу листом від 28.02.2014 року.

27.06.2014 року постановою державного виконавця виконавче провадження закінчене на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв’язку із повним виконанням боржником свого зобов’язання за рішенням суду на підставі повідомлення стягувача від 28.02.2014 року. Цією ж постановою, стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 виділене в окреме виконавче провадження в розмірі 10% від суми заборгованості – 22 757,27 грн.

01.07.2014 року постановою державного виконавця Таранко Д.В. було відкрито виконавче провадження №43843285 про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору на підставі п. 2 постанови 27.06.2014 року про закінчення виконавчого провадження №31387898 та виділення в окреме виконавче провадження.

Однак, вважає, що оскаржуване рішення винесене з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Також вказує, що про оскаржувану постанову вона дізналась 23.08.2017 року. 04.09.2017 року вона звернулася до Волинського окружного адміністративного суду про визнання оскаржуваного рішення протиправним та постановою від 13.09.2017 року її позов було задоволено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 року, постанову суду від 13.09.2017 року було скасовано, провадження у справі закрито, про що вона дізналася 27.11.2017 року.

Покликаючись на викладенні обставини просить суд, поновити строк оскарження постанови державного виконавця Таранко Д.В. від 01.07.2014 року про відкриття виконавчого провадження №43843285 про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору на підставі п. 2 постанови від 27.06.2014 року про закінчення виконавчого провадження №31387898; визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_5 від 27.06.2014 року ВП №31387898; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_5 від 01.07.2014 року про відкриття виконавчого провадження №43843285 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору.

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав з підстав, у ній викладених, просив суд скаргу задовольнити.

Представник суб’єкта оскарження скаргу заперечила, в задоволенні скарги просила відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 16.06.2011 року у справі №2-359/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 226 614 грн. та судових витрат по 850 грн. судового збору, по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, по 48 грн. за судове оголошення у пресі. Рішення набрало законної сили 04.07.2012 року та видано стягувачу виконавчий лист.

Судом встановлено, що 01.07.2014 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_5 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №43843285 щодо примусового виконання постанови старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_6 ВП №31387898 від 14.03.2012 року про стягнення з ОСОБА_4 в користь держави 22757,27 грн. виконавчого збору.

Постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.07.2014 року ВП №43843285 виділено державним виконавцем Таранко Д.В. в окреме провадження на підставі постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2014 року ВП №31387898 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором в розмірі 226614,63 грн., 850,00 грн. судового збору, 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 48 грн. за судове оголошення на підставі виконавчого листа №2-3591, виданого 08.12.2012 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області на виконання його рішення від 16.06.2011 року у справі №2-3591/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.7-8). Зазначене виконавче провадження закінчене на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку зі сплатою боргу в повному розмірі, про свідчить повідомлення стягувача №U-371-511596 від 28.02.2014 року.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Згідно з ч.1 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною 7 статті 28 цього Закону встановлено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З матеріалів справи слідує, що державний виконавець Таранко Д.В. відкрив виконавче провадження ВП №43843285 про стягнення виконавчого збору 01.07.2014 року.

Відповідно до ч.3 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ч.3 ст.25).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 протягом строку, наданого державним виконавцем для самостійного виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.06.2011 року у справі №2-3591/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором вчасно не виконала, однак рішення суду виконане добровільно боржником ОСОБА_3 в повному розмірі, про що повідомив стягувач державного виконавця повідомленням №U-371-511596 від 28.02.2014 року.

Згідно з ч.1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Однак, у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються, про що зазначено у ч.3 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження".

Заходами примусового виконання рішень відповідно до статті 32 цього Закону є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в даному випадку не вчинялися. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 28 січня 2015 року у справі №3-217гс14 (924/205/13-г).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставне відкриття державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_5 виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 в користь держави 22757,27 грн. виконавчого збору, а тому п. 2 постанови державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_5 від 27.06.2014 року ВП №31387898 та оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №43843285 від 01.07.2014 року слід визнати протиправними та скасувати.

Що стосується строку звернення із скаргою до суду, клопотання про поновлення такого строку підлягає до задоволення.

Згідно ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

На підставі Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження", керуючись ст..ст. 260, 447-453 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_5 від 27.06.2014 року ВП №31387898.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_5 від 01.07.2014 року про відкриття виконавчого провадження №43843285 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду В.Ф.Кирилюк