Рішення № 72883694, 21.03.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 813/646/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірними дій, відмови, зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1В.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Залізничного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова (далі – відповідач, Залізничне ОУПФ України м. Львова), в якому просить:

- визнати неправомірними дії відповідача – правонаступника Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова, в частині утримання сум податку щомісячного довічного утримання судді, виплачених позивачу за вересень-грудень 2016 року; оподаткування щомісячного довічного утримання судді з січня 2017 року по теперішній час.

- зобов’язати відповідача виплатити безпідставно утримувані суми податку щомісячного довічного утримання за весь час його нарахування;

- визнати незаконною відмову відповідача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, з врахуванням виплаченої допомоги на оздоровлення у 2016 році;

- зобов’язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням виплаченої в липні 2016 року допомоги на оздоровлення з моменту звернення з такою вимогою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.09.2016 року позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, подав повний пакет документів, зокрема, документ про статус учасника бойових дій – посвідчення серії АБ №599107 від 10.10.2001 року, видане Управлінням кадрів Західного оперативного командування. При призначенні такого утримання територіальним органом Пенсійного фонду України було враховано вимоги чинного законодавства про те, що до учасників бойових дій не застосовується оподаткування щомісячного довічного грошового утримання. У вересні – грудні 2016 року вказане довічне грошове утримання виплачувалось позивачу у повному розмірі, однак, з січня 2017 року – за вирахуванням оподатковуваних сум. Крім цього, сума податків, виплачувана разом із довічним утриманням у період з вересня 2016 року по січень 2017 року, пізніше була утримана без будь-яких підстав. На переконання позивача, відповідно до пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України таке оподаткування здійснюватись не повинно, оскільки позивач є учасником бойових дій, що підтверджено відповідачу, зокрема, і при зверненні до нього із заявою про призначення утримання відповідним посвідченням. Крім цього, позивач не погоджується із відмовою відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, яка була виплачена у 2016 році і повинна бути включена до сукупного доходу для обчислення довічного грошового утримання. Позивач, одержавши довідку від 10.01.2018 року із зазначенням такої допомоги, звернувся до відповідача про перерахунок довічного грошового утримання, однак, відповідачем відмовлено у перерахунку через відсутність у довідці, яка надана позивачу попередньо, даних про відповідну виплату у липні 2016 року. Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, її виплата передбачена спеціальним законом, така входить до структури заробітної плати та з неї сплачено єдиний внесок, допомога на оздоровлення, на думку позивача, повинна враховуватись при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці як складова частина заробітної плати. Та обставина, що не включення апеляційним судом до довідки певних відомостей не є перешкодою для їх врахування при обчисленні грошового утримання, та підтверджується іншими діями відповідача, зокрема, визначаючи розмір грошового утримання позивачу, відповідачем враховано підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зважаючи на те, що у довідці такі відомості вказані не були. Таким чином, зазначені дії відповідача є протиправними, та для відновлення порушених прав позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 19.02.2018 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позиція відповідача викладена у письмовому відзиві на позов за вх. № 5886 від 05.03.2018 року. Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке. 23.09.2016 року позивач, як суддя, який вийшов у відставку, звернувся до УПФ України в Франківському районі м. Львова із заявою про призначення довічного грошового утримання судді, надавши документи про стаж та довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці. Оскільки з 01.12.2016 року змінилися розміри складових суддівської винагороди, позивач звернувся із заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці. Перерахунок щомісячного грошового утримання провадиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, у даному випадку такий мав бути здійснений з 01.01.2017 року.

Разом з тим, з 01.01.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06.12.2016 року, яким установлено, що максимальний розмір довічного грошового утримання судді у відставці, з врахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, індексації, інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не може перевищувати 10740,00 грн. Тобто максимальне грошове утримання відповідача з 01.01.2017 року по 04.01.2017 року обмежене максимальною величиною 10740,00 грн. З 05.01.2017 року відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» вказане обмеження скасовано, з 05.01.2017 року довічне грошове утримання судді у відставці виплачується без обмеження максимальним розміром та без урахування особливого порядку виплати в період роботи.

Для здійснення перерахунку призначеного грошового утримання позивач надав довідку про суддівську винагороду, видану Апеляційним судом Львівської області 05.01.2016 року за № 453/7.20, в якій були зазначені оклад, надбавка за вислугу років (60%) на відповідній посаді судді.

На підставі цієї довідки здійснено перерахунок з 05.01.2017 року. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці склав з 05.01.2017 року після перерахунку - 22839,75 грн., з яких 22528,00 грн. (80% від 28160,00 грн.) – грошове утримання, 311,75 грн. – підвищення учасникам війни.

Отже, підстави для включення допомоги на оздоровлення при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці – відсутні.

Відповідач також повідомив, що на виконання постанови Франківського районного суду м. Львова від 06.04.2017 року, постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 року Залізничним ОУПФ України з 23.09.2016 року позивачеві здійснено перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням стажу роботи на посаді судді – 28 років, у зв’язку з чим довічне грошове утримання судді у відставці з 23.09.2016 року встановлено в розмірі 90% заробітної плати судді без обмеження граничного розміру.

За результатами повторного перерахунку розмір пенсійної виплати з 23.09.2016 року по 01.01.2017 року - 23250,50 грн. (90% від 25520,00 грн. + 282,50 грн.); з 05.01.2017 року – 25655,75 грн. (90% від 28160,00 грн. + 311,75 грн.). Станом на січень 2018 року розмір пенсійної виплати позивача становить 25707,00 грн. (90% від 28160,00 грн. + 363,00 грн.).

Належні за перерахунком згідно судових рішення суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці нараховані на серпень 2017 року.

Таким чином, вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві та задоволенню не підлягають.

Розглянувши клопотання про заміну відповідача за вх. № 1174ел. від 21.03.2018 року, суд, в порядку передбаченому ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у зв’язку з реорганізацією управління шляхом злиття в Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів «Про деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» № 821 від 08.11.2017 року, допущено заміну первісного відповідача - Залізничного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова його процесуальним правонаступником – Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області (79053, м. Львів, вул. В. Великого, 54, ЄДРПОУ 13814885).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 року №1515-VIII позивач був звільнений з посади судді Апеляційного суду Львівської області у відставку відповідно до ст. 126 Конституції України, та наказом голови Апеляційного суду Львівської області від 22.09.2016 року виключений зі списку суддів апеляційного суду.

23.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, подав повний пакет документів, зокрема, документ про статус учасника бойових дій – посвідчення серії АБ №599107 від 10.10.2001 року, видане Управлінням кадрів Західного оперативного командування.

23.09.2016 року управлінням Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова (на той час уповноваженим органом) позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді. При призначенні такого утримання територіальним органом Пенсійного фонду України не застосовувалось оподаткування щомісячного довічного грошового утримання. У вересні – грудні 2016 року вказане довічне грошове утримання виплачувалось позивачу без оподаткування, однак, з січня 2017 року – за вирахуванням оподатковуваних сум. Крім цього, сума податків, виплачувана разом із довічним утриманням у період з вересня 2016 року по січень 2017 року, пізніше була утримана.

Крім цього, ОСОБА_1 звертався до Залізничного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова із заявою від 17.01.2018 року, в якій просив провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з врахуванням довідки Апеляційного суду Львівської області від 10.01.2018 року № 5/0724, в якій зазначено, що в липні 2016 року ОСОБА_1 було нараховано допомогу на оздоровлення в розмірі 15950,00 грн., з якої, згідно Податкового кодексу України, утримано 18 % податку на доходи фізичних осіб та 1,5 % військового збору. Позивач просив врахувати вказану допомогу в заробітну плату для обчислення пенсії, однак, відповідач відмовив йому в такому перерахунку.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Відповідно до частини 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями п. 18 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено що учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Згідно ст. 8 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб (ст. 9 ПК України).

Положеннями ст.ст. 162-164 ПК України встановлено, що платником податку на доходи фізичних осіб є, в тому числі, фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 167.4 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо перевищення суми пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), щомісячного довічного грошового утримання, визначеної у підпункті 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього розділу, які отримуються платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом.

Крім того, п. 16-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України закріплено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

За приписами підп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Положення цього підпункту не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вказана правова норма чітко передбачає, що положення цього підпункту не застосовується лише до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Довічне грошове утримання не є тотожним пенсійним виплатам.

Аналіз підпункту 164.2.19 ПК України свідчить про свідоме відокремлення законодавцем пенсій від довічного грошового утримання щодо пільг, передбачених абзацом другим названої норми права.

Посилання позивача на визначення довічного грошового утримання, як звільненої від сплати податків грошової виплати, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки положення підпункту 164.2.19 пункту 164.2 ст. 164 неконституційним не визнавалися, а висновки Конституційного суду України щодо правової природи довічного грошового, про які зазначає позивач, ґрунтувалися на аналізі законодавства щодо призначення та виплати довічного грошового утримання судді, яке існувало станом на жовтень 2005 року та яке на час виникнення спірних відносин зазнало істотних змін.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача – правонаступника Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова, в частині утримання сум податку щомісячного довічного утримання судді, виплачених позивачу за вересень-грудень 2016 року; оподаткування щомісячного довічного утримання судді з січня 2017 року по час звернення до суду; зобов’язання відповідача виплатити безпідставно утримувані суми податку щомісячного довічного утримання за весь час його нарахування, – задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання; далі – Закон № 2453-VI) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

За змістом ст. 133 Закону № 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Вказані правові норми розширеному тлумаченню не підлягають.

Згідно зі ст. 134 цього ж Закону суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Аналогічні правові норми закріплені у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі – Закон № 1402-VIII), який набрав чинності 30.09.2016 року і діяв на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеного йому утримання.

Положеннями Законів № 2453-VI та № 1402-VIII передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Це означає, що у випадку призначення позивачеві пенсії перевага б надавалася спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, зокрема ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і ст. 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в силу яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

У розглядуваній справі ОСОБА_1 обрав щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке йому і було призначено.

Крім цього, відповідно до ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №738/1343/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог позивача про визнання незаконною відмови відповідача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням виплаченої допомоги на оздоровлення у 2016 році; зобов’язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням виплаченої в липні 2016 року допомоги на оздоровлення з моменту звернення з такою вимогою, – слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірними дій, відмови, зобов’язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 21.03.2018 року

Суддя Качур Р.П.