Рішення № 72881279, 12.03.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2018 р.

м. Житомир

Справа № 906/1166/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

при секретарі Антоновій О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (с.Дубовий Гай, Овруцький р-н, Житомирська обл.)

до Державного підприємства "Підприємство державновної кримінально-виконавчої служби України в Житомирській області (№70) (м. Бердичів, Житомирська область)

про стягнення 35407,53 грн

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 35407,53 грн, з яких: 33277,77 грн. боргу за поставлений товар та 2129,76 грн інфляційних збитків.

22.02.2018 через загальний відділ (канцелярію) суду від позивача надійшла заява від 22.02.2018, згідно якої останній дає згоду на перехід до розгляду справи по суті в підготовчому засіданні 12.03.2018 та просить здійснювати розгляд справи без участі його представника.

03.03.2018 та 12.03.2018 на адресу суду повернулись поштові повідомлення про вручення сторонам судової кореспонденції, що свідчить про їх належне повідомлення про розгляд справи в даному засіданні.

Вищевказані документи судом долучено до матеріалів справи.

Представники сторін в підготовче засідання суду не прибули.

З метою уточнення інформації щодо позивача, судом було здійснено електронний запит та отримано електронний витяг з ЄДРПОУ.

Враховуючи, що 12.03.2018 спливає визначений ГПК України строк підготовчого провадження, взявши до уваги вищевказану заяву позивача та клопотання відповідача, (яке міститься у його відзиві на позовну заяву) щодо розгляду справи по суті без участі представника ДП "Підприємство ДКВС України (№70)", зважаючи на відсутність підстав для продовження строку підготовчого провадження, суд ухвалив закрити підготовче провадження та розпочати розгляд справи по суті в даному засіданні.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вказує позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 16 січня 2017 року між Державним підприємством "Овруцьке лісове господарство" (постачальник/позивач) та Державним підприємством "Підприємство державновної кримінально-виконавчої служби України в Житомирській області (№70) (споживач/ відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу № 14/17 (далі - Договів (а.с.10-11)).

За умовами Договору, постачальник зобов'язався виготовити і відвантажити чи відпустити споживачу лісопродукцію згідно заявки споживача на умовах франко-склад постачальника, по цінах згідно протоколу або прейскуранту підприємства.

Згідно п.1.2 Договору, споживач зобов'язався оплатити продукцію по цінах постачальника, діючих на день поставки чи відпуску, та прийняти її.

Пунктом 2.1. Договору, сторони обумовили, що форма розрахунку - попередня оплата в розмірі 100% на кожну партію поставляємого товару.

Відповідно до п.2.2. Договору, в разі поставки товару без попередньої оплати споживач зобов'язаний оплатити отриманий товар на протязі п'яти календарних днів з дня відвантаження товару. За несвоєчасну оплату продукції споживач сплачує постачальнику штрафні санкції в розмірі 20% від суми , за кожен день прострочки.

Пунктом 2.3. Договору, передбачено, що передача рахунка споживачу здійснюється по факсимільному чи поштовому зв'язку або іншим способом.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору, позивачем було відпущено відповідачу (ДП "Підприємство державновної кримінально-виконавчої служби України в Житомирській області (№70)), а останнім було прийнято від позивача лісопродукцію (товар) на загальну суму 110145,50грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 14, 17) та довіреностями на отримання товару №8 від 26.01.2017 та №39 від 16.04.2018 (а.с. 12,15), які долучені до матеріалів справи.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті товару згідно договору №14/17 від 16.01.2017 не виконав, проте, в свою чергу, поставив позивачу матеріальні цінності на загальну сумі 76862,47, що підтверджується накладними №40004 від 17.01.2017, №40054 від 07.04.2017, №40055 від 07.04.2017 (а.с.22-24).

Врезультаті зарахування за поставлений позивачем товар вартості отриманих від відповідача матеріальних цінностей, сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 33277,77 грн.

20.10.2017 ДП "Овруцький лісгосп" направило відповідачу претензію про сплату заборгованості (а.с. 19).

Згідно листа (відповіді на претензію № 04-3025 від 16.11.2017 (а.с.20)), відповідач заборгованість перед позивачем визнав та вказав, що розрахунки будуть проведені.

Не проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар в обумовлений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 06/205 від 25.01.2018 (а.с.57) підтверджує наявність поставок тех-сировини згідно договору від 16.01.2017 №14/17 та визнає заборгованість перед позивачем у розмірі 33277,77грн у повному обсязі. Вказує, що прострочка відбулася у зв'язку із важким фінансовим становищем відповідача. Щодо нарахованих позивачем інфляційних збитків в сумі 2129,76 не погоджується.

Враховуючи визнання відповідачем позову в частині суми основного боргу, ухвалою суду від 22.02.2018 судом було роз'яснено відповідачу наслідки такого визнання

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено та визнається відповідачем у його відзиві на позовну заяву, що на дату звернення позивача до суду розрахунки за поставлений товар на суму 33277,77 грн. проведені не були. На дату судового засідання доказів додатково проведених оплат по вказаній заборгованості не надано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 33277,77 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічна норма закріплена і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи допущене порушення умов Договору в частині проведення розрахунків, позивач просить стягнути з відповідача 2129,76 грн інфляційних, нарахованих за період з травня 2017 по жовтень 2017.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних, наведений в тексті позовної заяви, суд дійшов висновку, що вимога про їх стягнення в заявленій сумі є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами статтей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Проаналізувавши в сукупності встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 33227,77 грн основного боргу та 2129,76грн інфляційних є правомірними, обґрунтованими та документально підтвердженими, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тобто кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які посилається, відповідними доказами.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати у справі покладаються на позивача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство державновної кримінально-виконавчої служби України в Житомирській області (№70) (13306, Житомирська обл., м.Бердичів, вул. Низгірецька,1, код ЄДРПОУ 08679988)

на користь Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (11103, Житомирська обл., Овруцький р-н , с. Дубовий Гай, вул., код ЄДРПОУ 00991887):

- 33277,77 грн основного боргу;

- 2129,76 грн інфляційних;

- 1600,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.03.18

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1- у справу;

2-3- сторонам ( рек. з пов.)