Рішення № 72879208, 20.03.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.03.2018 Справа №607/13621/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Пастернак О.В.,

у відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 607/1362/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред'явила до суду позов до відповідача ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме - квартирою АДРЕСА_2, знявши її з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.

Обґрунтовує позов тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, де вона зареєстрована та фактично проживає. Окрім того, у вказаній квартирі з 06 жовтня 2015 року також зареєстрована громадянка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є її далекою родичкою, однак протягом двох років остання у вказаній квартирі не проживає, та в квартиру не з'являється. Вказує, що факт реєстрації відповідача у її квартирі порушує її права в частині отримання субсидій на сплату комунальних послуг, а також впливає на розмір квартирної плати та інших витрат. З цих підстав позивач просила суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування зазначеним житловим приміщенням і зняти з реєстрації місця проживання.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання подала заяву, в якій просила слухати справу в її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Не заперечила проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, а саме шляхом надіслання судової повістки за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача та розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до частини 11 ст. 128 ЦПК України, повторно до суду не з'явилася, не повідомивши про причини неявки. Будь-яких заперечень по суті спору від відповідача не надходило. За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач згідно з поданою нею письмовою заявою не заперечила проти такого вирішення справи, та відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Як убачається з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17086167 від 17 грудня 2007 року, виданого ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», а також копії свідоцтва про право власності на житло серії НОМЕР_2 від 24 вересня 2007 року, виданого Міським бюро технічної інвентаризації м. Тернополя, квартира за адресою: АДРЕСА_2, на праві приватної власності належить ОСОБА_1

За відомостями Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області від 07 грудня 2017 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.

З довідки № 3888 від 15 вересня 2017 року, виданої ДП «Фаворит-3», вбачається, що до членів сім'ї, що проживає за адресою: АДРЕСА_2, належать ОСОБА_1, яка є власником квартири, та ОСОБА_2

Згідно з актами перевірки паспортного режиму по вул. Бр. Гжицьких від 18 серпня 2016 року, 01 березня 2017 року та 20 вересня 2017 року у складі комісії паспортистів ДП «Фаворит-3», майстра дільниці та свідків (сусідів), які затверджені директором ДП «Фаворит-3», встановлено, що ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічне положення міститься у ч. 1 ст. 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з ч. 3 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом не здобуто жодних доказів про поважність причин відсутності відповідача у спірному приміщенні понад один рік.

За вказаних обставин судом установлено, що відповідач ОСОБА_2 відсутня у квартирі АДРЕСА_1 понад один рік без поважних на це причин, тому відповідно до ч. 3 ст. 405 ЦК України втратила право на користування спірним житлом.

З цих підстав вимоги позивача щодо визнання відповідача особою, яка втратила право на користування зазначеним житлом, є обгрунтованими і їх слід задовольнити.

При вирішенні позову в частині вимог про зняття відповідача з реєстрації місця проживання за вказаною адресою, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи, крім інших підстав, здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у абз. 3 п. 34 Постанови № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є підставою для зняття такої особи з реєстрації місця проживання, тому окрема вимога про зняття відповідача з реєстрації місця проживання за вказаною адресою задоволенню не підлягає.

Окрім того, враховуючи те, що позов задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 640 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 383, 405 ЦК України, ст. ст. 64, 150, 156 ЖК УРСР, керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 81, 89, 141, 263 - 265, 268, 273, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2, що є підставою для зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) в користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) 640 (шістсот сорок) гривень сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддяН. М. Сташків